Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Томашпіль

Томашпільського цукрового заводу було розклеєно відозви до робітників із закликом негайно застрайкувати,
вимагати збільшення зарплати і зменшення кількості робочих годин. Того ж дня робітники почали страйк. Вони домоглися збільшення зарплати на 10 коп. У день.
Трудящі Томашполя зазнавали не лише соціального гноблення, їх позбавляли найнеобхіднішого - освіти. Майже все населення лишалося неписьменним. На весь Томашпіль працювало невелике однокласне училище. А тим часом тут було 2 православні церкви, костьол, синагога, 4 молитовні будинки.
Ніхто не дбав про медичне обслуговування трудящих. З 1856 року в Томашполі працював один приватний лікар. Лише на початку XX ст. в селі відкрили невелику лікарню й амбулаторію. Та їх послугами могли користуватися заможні люди. Коли 1914 року в Ямпільському повіті спалахнула епідемія холери, перші ознаки її зареєстрували саме в Томашполі. З 25 вересня по 18 жовтня зареєстровано було 20 хворих, з яких більшість померла.
Імперіалістична війна принесла трудящим Томашполя багато страждань і злигоднів. Значно погіршало їх становище, зросла дорожнеча. Все це ще більше посилило революційні настрої робітників, наймитів, селян. Особливо активізувалися трудящі, коли дійшла звістка про перемогу Лютневої революції.
У березні 1917 року наймити і робітники роззброїли пристава і 25 стражників Томашполя. На підприємствах почали створюватись профспілки. Завком цукрового заводу у квітні 1917 року прийняв рішення - запровадити восьмигодинний робочий день та оплату за надурочні години в подвійному розмірі. У травні робітники й службовці томашпільських поміщицьких маєтків затвердили резолюцію, в якій йшлося про введення 8-годинного робочого дня і підвищення зарплати на 50 проц.3. Представники профспілки томашпільських цукровиків взяли участь у створенні повітового комітету профспілки.
На боротьбу за свої права, за землю піднялися й селяни волості. У жовтні подільський губернський комісар Тимчасового уряду зазначав, що в Томашпільській волості тривають заколоти, громлять гуральні й цукрові заводи, палять економії, знищують запаси хліба, фураж і худобу.
Дізнавшись про перемогу Жовтневої революції, трудящі Томашполя на мітингу вітали Радянську владу й висловили підтримку політиці більшовицької партії. Після вигнання загонів Центральної ради було проголошено Радянську владу. В лютому 1918 року розпочала роботу Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Однак плани мирного будівництва порушила іноземна інтервенція і громадянська війна. Наприкінці лютого Томашпіль окупували австро-німецькі війська. Окупанти відновили буржуазно-поміщицькі порядки, грабували населення, накладали на нього великі контрибуції, розорили Томашпільський цукровий завод й вивезли понад 1200 мішків цукру.
Жителі Томашполя чинили опір окупантам. До партизанського загону Ф. Ю. Криворучка входили робітники й селяни з Томашполя та навколишніх сіл. Загін двічі з боями захоплював Томашпіль. Окупанти й гетьманці ув'язнювали жителів за зв'язок з партизанами. Комісія, яка вербувала солдатів до гетьманської армії, повідомляла, що в Томашполі і довкола населення їй і австро-німецьким окупантам не довіряє, а більшовиків вважає за своїх братів. Виступи трудящих ще більше активізувалися під час вигнання інтервентів у 1918 році та боротьби
проти націоналістів. В липні 1919 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського з допомогою населення визволила Томашпіль.
Навесні 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі вчинили збройний напад на Країну Рад і окупували Томашпіль. Проти нових загарбників у селах спалахували повстання. Одне з таких повстань було в Томашполі. Воно почалося в середині червня. Загони Червоної Армії, що прибули сюди 17 червня, допомогли трудящим визволити Томашпіль від польських інтервентів.
Почало відновлюватися мирне життя. Розгорнули роботу волосний ревком (голова А. І. Савуляка) і місцевий ревком на чолі з С. О. Тихоновим, робітником Томашпільської економії. Ревкоми організували допомогу Червоній Армії продовольством, одягом, налагоджувався громадський порядок у Томашполі. Треба було відбудувати зруйновані підприємства, налагодити роботу шкіл, лікарні.
Нормалізувати життя заважали банди. На боротьбу проти куркульського бандитизму піднялися всі трудящі. Активну участь взяли й комсомольці. Спілка комуністичної молоді в Томашполі утворилася в 1920 році. В боротьбі проти бандитів загинув у селі Бабчинцях секретар повіткому комсомолу О. Дубчак, 20 бійців продзагону та кілька комсомольців. Всіх їх поховано в братській могилі на території цукрового заводу.
Відбудовуючи нове життя, комсомольці взяли шефство над селами волості, де організували хати-читальні, проводили роботу серед допризовників, розгортали


Томашпіль