Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Томашпіль

Сторінка 2 з 6
Томашпільського цукрового заводу було розклеєно відозви до робітників із закликом негайно застрайкувати,
вимагати збільшення зарплати і зменшення кількості робочих годин. Того ж дня робітники почали страйк. Вони домоглися збільшення зарплати на 10 коп. У день.
Трудящі Томашполя зазнавали не лише соціального гноблення, їх позбавляли найнеобхіднішого - освіти. Майже все населення лишалося неписьменним. На весь Томашпіль працювало невелике однокласне училище. А тим часом тут було 2 православні церкви, костьол, синагога, 4 молитовні будинки.
Ніхто не дбав про медичне обслуговування трудящих. З 1856 року в Томашполі працював один приватний лікар. Лише на початку XX ст. в селі відкрили невелику лікарню й амбулаторію. Та їх послугами могли користуватися заможні люди. Коли 1914 року в Ямпільському повіті спалахнула епідемія холери, перші ознаки її зареєстрували саме в Томашполі. З 25 вересня по 18 жовтня зареєстровано було 20 хворих, з яких більшість померла.
Імперіалістична війна принесла трудящим Томашполя багато страждань і злигоднів. Значно погіршало їх становище, зросла дорожнеча. Все це ще більше посилило революційні настрої робітників, наймитів, селян. Особливо активізувалися трудящі, коли дійшла звістка про перемогу Лютневої революції.
У березні 1917 року наймити і робітники роззброїли пристава і 25 стражників Томашполя. На підприємствах почали створюватись профспілки. Завком цукрового заводу у квітні 1917 року прийняв рішення - запровадити восьмигодинний робочий день та оплату за надурочні години в подвійному розмірі. У травні робітники й службовці томашпільських поміщицьких маєтків затвердили резолюцію, в якій йшлося про введення 8-годинного робочого дня і підвищення зарплати на 50 проц.3. Представники профспілки томашпільських цукровиків взяли участь у створенні повітового комітету профспілки.
На боротьбу за свої права, за землю піднялися й селяни волості. У жовтні подільський губернський комісар Тимчасового уряду зазначав, що в Томашпільській волості тривають заколоти, громлять гуральні й цукрові заводи, палять економії, знищують запаси хліба, фураж і худобу.
Дізнавшись про перемогу Жовтневої революції, трудящі Томашполя на мітингу вітали Радянську владу й висловили підтримку політиці більшовицької партії. Після вигнання загонів Центральної ради було проголошено Радянську владу. В лютому 1918 року розпочала роботу Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Однак плани мирного будівництва порушила іноземна інтервенція і громадянська війна. Наприкінці лютого Томашпіль окупували австро-німецькі війська. Окупанти відновили буржуазно-поміщицькі порядки, грабували населення, накладали на нього великі контрибуції, розорили Томашпільський цукровий завод й вивезли понад 1200 мішків цукру.
Жителі Томашполя чинили опір окупантам. До партизанського загону Ф. Ю. Криворучка входили робітники й селяни з Томашполя та навколишніх сіл. Загін двічі з боями захоплював Томашпіль. Окупанти й гетьманці ув'язнювали жителів за зв'язок з партизанами. Комісія, яка вербувала солдатів до гетьманської армії, повідомляла, що в Томашполі і довкола населення їй і австро-німецьким окупантам не довіряє, а більшовиків вважає за своїх братів. Виступи трудящих ще більше активізувалися під час вигнання інтервентів у 1918 році та боротьби
проти націоналістів. В липні 1919 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського з допомогою населення визволила Томашпіль.
Навесні 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі вчинили збройний напад на Країну Рад і окупували Томашпіль. Проти нових загарбників у селах спалахували повстання. Одне з таких повстань було в Томашполі. Воно почалося в середині червня. Загони Червоної Армії, що прибули сюди 17 червня, допомогли трудящим визволити Томашпіль від польських інтервентів.
Почало відновлюватися мирне життя. Розгорнули роботу волосний ревком (голова А. І. Савуляка) і місцевий ревком на чолі з С. О. Тихоновим, робітником Томашпільської економії. Ревкоми організували допомогу Червоній Армії продовольством, одягом, налагоджувався громадський порядок у Томашполі. Треба було відбудувати зруйновані підприємства, налагодити роботу шкіл, лікарні.
Нормалізувати життя заважали банди. На боротьбу проти куркульського бандитизму піднялися всі трудящі. Активну участь взяли й комсомольці. Спілка комуністичної молоді в Томашполі утворилася в 1920 році. В боротьбі проти бандитів загинув у селі Бабчинцях секретар повіткому комсомолу О. Дубчак, 20 бійців продзагону та кілька комсомольців. Всіх їх поховано в братській могилі на території цукрового заводу.
Відбудовуючи нове життя, комсомольці взяли шефство над селами волості, де організували хати-читальні, проводили роботу серед допризовників, розгортали


Томашпіль