Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні першої світової війни Подільська губернія залишалася аграрним краєм. За даними 1912 року сільське населення становило 74,9 проц. Дві третини всіх селян належали до бідняків і потребували додаткового заробітку. Всі наявні підприємства в переважній більшості були дрібними. В межах теперішньої Вінницької області їх було 3772, з яких 92 проц. мали не більше як по 10 робітників. Вони розміщались переважно в селах. На долю цукрової промисловості припадало 80 проц. всієї продукції. З інших галузей найбільш розвиненими були пивоварна, горілчана і борошномельна. Великим попитом на ярмарках Брацлава, Бара та інших міст Поділля користувалися гончарні вироби народних умільців-кустар ів с. Бубнівки Гайсинського повіту. Вишивки трудівниць с. Клембівки експонувалися на Всесвітній виставці в Чікаго.
На початку XX ст. у межах теперішньої області залізнична мережа становила 865 верст. Крім того, було 386 верст шосейних шляхів. Наявність залізничної колії та шосейних доріг сприяла розвитку торгівлі, збільшенню продажу цукру та пшениці.
Перша світова війна принесла трудящим Поділля великі бідування. За час війни посівна площа скоротилася на 18 проц. Це сталося за рахунок бідніших селянських господарств, бо в армію були мобілізовані чоловіки. Водночас для потреб фронту забрали багато коней, не було чим обробляти землю. Підвищились ціни на предмети споживання. Все це погіршувало і без того тяжке становище трудящих мас. З 1915 року знову розгорнулася страйкова боротьба. Страйкували робітники Вінницького суперфосфатного заводу, вимагаючи підвищення заробітної плати. Великий страйк відбувся на Вінницькій взуттєвій фабриці «Яструб», яким керували робітники Юрченко, Мороз і Павленко. Трудівники села відмовлялися йти в армію, не сплачували податків, не виконували повинностей. Застрайкували сільськогосподарські робітники на цукрових плантаціях Корделівського цукрового заводу, до них приєдналися селяни сусідніх сіл. Революційний рух ще більше посилився в 1916 році. Найбільшого розмаху він набрав у Ольгопільському повіті.
Народні маси Поділля радо сприйняли звістку про повалення самодержавства в лютому 1917 року. На заводах і фабриках відбувалися мітинги і збори, на яких робітники вітали революційних петроградських робітників і солдатів. У містах розпочалися вибори до Рад. В березні відбулося перше засідання Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів. Ради були створені в Козятині, Могилеві, Барі, Жмеринці, Гайсині та інших містах.
За підтримкою меншовиків і есерів буржуазія у Вінниці створила т. зв. Раду об'єднаних громадських організацій. В усіх повітах виникли органи Тимчасового уряду. Українські буржуазно-націоналістичні організації створили «Спілку подільських українців». Поведінка меншовиків і есерів у Радах переконливо показала, що вони лише прикривалися революційною фразеологією, а насправді виступали проти інтересів трудящих мас. На ряді підприємств Вінниці робітники приймали рішення відкликати їх з Рад. Під тиском трудящих Вінницька Рада робітничих і солдатських депутатів ухвалила запровадити на підприємствах міста 8-годинний робочий день, створити народну міліцію.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями VII (Квітневої) конференції РСДРП(б), більшовики Вінниці розгорнули широку політичну роботу серед мас. Сюди за дорученням Київського комітету РСДРП(б) прибув М. П. Тарногродський. Тут він очолив більшовицьку організацію. Більшовики виїжджали в Калинівку, Жмеринку та інші місця, де організовували мітинги, збори, роз'яснювали масам, які завдання стоять перед ними у революційній боротьбі, викривали угодовство меншовиків та есерів, українських і єврейських буржуазних націоналістів. Під впливом більшовицької агітації селяни створювали сільські комітети, Ради селянських депутатів, захоплювали поміщицькі і церковні землі, розганяли старі волосні суди.
В боротьбі з реакцією зростали революційні сили Поділля. На бік революції переходили армійські частини. Про підтримку більшовицької політики заявили солдати 15-го запасного піхотного полку - найбільшої військової частини у Вінниці. Про зростання впливу більшовиків на маси яскраво свідчили вибори до міської думи у серпні 1917 року, на яких більшовицький список пройшов першим, зібравши найбільшу кількість голосів.
Трудящі Вінниччини енергійно боролися проти корніловщини. Для роз'яснення справжньої суті контрреволюційних замислів корніловців у військові частини виїжджали більшовики. Було організовано патрулювання революційних солдатів на вокзалі у Вінниці та на околицях міста. У Гайсині комітет охорони революції, який був під впливом більшовиків, заарештував повітового комісара, його заступника та інших керівників місцевої буржуазної влади.
Після розгрому корніловщини посилився процес більшовизації Рад. Більшовицькою стає і Вінницька Рада робітничих і солдатських депутатів. 15 жовтня під час виборів делегата на II Всеросійський з'їзд Рад Вінницька Рада
Вінницька область
Сторінка 18 з 39
Що горе тебе не знавало!Напередодні першої світової війни Подільська губернія залишалася аграрним краєм. За даними 1912 року сільське населення становило 74,9 проц. Дві третини всіх селян належали до бідняків і потребували додаткового заробітку. Всі наявні підприємства в переважній більшості були дрібними. В межах теперішньої Вінницької області їх було 3772, з яких 92 проц. мали не більше як по 10 робітників. Вони розміщались переважно в селах. На долю цукрової промисловості припадало 80 проц. всієї продукції. З інших галузей найбільш розвиненими були пивоварна, горілчана і борошномельна. Великим попитом на ярмарках Брацлава, Бара та інших міст Поділля користувалися гончарні вироби народних умільців-кустар ів с. Бубнівки Гайсинського повіту. Вишивки трудівниць с. Клембівки експонувалися на Всесвітній виставці в Чікаго.
На початку XX ст. у межах теперішньої області залізнична мережа становила 865 верст. Крім того, було 386 верст шосейних шляхів. Наявність залізничної колії та шосейних доріг сприяла розвитку торгівлі, збільшенню продажу цукру та пшениці.
Народні маси Поділля радо сприйняли звістку про повалення самодержавства в лютому 1917 року. На заводах і фабриках відбувалися мітинги і збори, на яких робітники вітали революційних петроградських робітників і солдатів. У містах розпочалися вибори до Рад. В березні відбулося перше засідання Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів. Ради були створені в Козятині, Могилеві, Барі, Жмеринці, Гайсині та інших містах.
За підтримкою меншовиків і есерів буржуазія у Вінниці створила т. зв. Раду об'єднаних громадських організацій. В усіх повітах виникли органи Тимчасового уряду. Українські буржуазно-націоналістичні організації створили «Спілку подільських українців». Поведінка меншовиків і есерів у Радах переконливо показала, що вони лише прикривалися революційною фразеологією, а насправді виступали проти інтересів трудящих мас. На ряді підприємств Вінниці робітники приймали рішення відкликати їх з Рад. Під тиском трудящих Вінницька Рада робітничих і солдатських депутатів ухвалила запровадити на підприємствах міста 8-годинний робочий день, створити народну міліцію.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна і рішеннями VII (Квітневої) конференції РСДРП(б), більшовики Вінниці розгорнули широку політичну роботу серед мас. Сюди за дорученням Київського комітету РСДРП(б) прибув М. П. Тарногродський. Тут він очолив більшовицьку організацію. Більшовики виїжджали в Калинівку, Жмеринку та інші місця, де організовували мітинги, збори, роз'яснювали масам, які завдання стоять перед ними у революційній боротьбі, викривали угодовство меншовиків та есерів, українських і єврейських буржуазних націоналістів. Під впливом більшовицької агітації селяни створювали сільські комітети, Ради селянських депутатів, захоплювали поміщицькі і церковні землі, розганяли старі волосні суди.
В боротьбі з реакцією зростали революційні сили Поділля. На бік революції переходили армійські частини. Про підтримку більшовицької політики заявили солдати 15-го запасного піхотного полку - найбільшої військової частини у Вінниці. Про зростання впливу більшовиків на маси яскраво свідчили вибори до міської думи у серпні 1917 року, на яких більшовицький список пройшов першим, зібравши найбільшу кількість голосів.
Трудящі Вінниччини енергійно боролися проти корніловщини. Для роз'яснення справжньої суті контрреволюційних замислів корніловців у військові частини виїжджали більшовики. Було організовано патрулювання революційних солдатів на вокзалі у Вінниці та на околицях міста. У Гайсині комітет охорони революції, який був під впливом більшовиків, заарештував повітового комісара, його заступника та інших керівників місцевої буржуазної влади.
Після розгрому корніловщини посилився процес більшовизації Рад. Більшовицькою стає і Вінницька Рада робітничих і солдатських депутатів. 15 жовтня під час виборів делегата на II Всеросійський з'їзд Рад Вінницька Рада