Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вінницька область

Сторінка 29 з 39
Під керівництвом обласної партійної організації трудящі енергійно взялися за відбудову зруйнованого господарства. Керуючись постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації», Вінницький обласний комітет партії і облвиконком розробили конкретні заходи, спрямовані на успішну відбудову промисловості, сільського господарства і побутових підприємств. На відбудовних роботах у містах і селах Вінниччини масовий героїзм показували жінки, молодь, старики. Вінничанам братню допомогу подавали союзні республіки. З Москви, Ленінграда, з Уралу, Сибіру, Кавказу до області надходили інструменти, машини, промислове обладнання.
Вже наприкінці 1944 року відновили роботу ЗО цукрових заводів, 22 з них працювали на повну потужність. Тоді ж діяло 2 м'ясокомбінати, 7 консервних заводів, 16 електростанцій, 15 спиртових заводів та багато інших підприємств. Область взяла шефство над трестами Донбасу «Радянськвугілля» і «Дзержинськвугілля», на шахти яких виїхало 4 тисячі колгоспників Вінниччини.
Багато колгоспів і радгоспів у 1944 році успішно провели сівбу зернових культур і цукрових буряків. Жителям села довелося подолати величезні труднощі. Через нестачу тяглової сили використовували на оранці корів, обробляли землю лопатами. Збирання врожаю проходило теж у складних умовах: обмаль було сільськогосподарських машин, не вистачало робочих рук - велика кількість хліборобів перебувала ще в армії, багато людей загинуло на полі бою та в гітлерівських катівнях. І хоч продовжувалась війна, яка вимагала величезних матеріальних засобів та людських резервів, неоціниму допомогу колгоспам Вінниччини подавала держава. Весною 1944 року вони одержали від держави посівний матеріал - 134,2 тис. цнт зернових культур та 28 тис. цнт насіння однорічних трав, 9 тис. голів великої рогатої худоби, 15 тис. овець, 3 тис. свиней. Порядком реевакуації поверталась худоба з Саратовської, Івановської, Воронезької, Тамбовської та інших областей РРФСР. Колгоспники успішно справились з польовими роботами, до 25 жовтня 1944 року виконали план хлібоздачі і натуроплати. Крім того, у фонд Червоної Армії було здано 1 млн. пудів хліба, 1,5 млн. пудів картоплі. В наступному році трудящі Вінниччини зробили дальший крок у відбудові сільськрго господарства. В області було 1936 колгоспів, 84 МТС і 6 МТМ.
Активну участь у відродженні колгоспного та радгоспного виробництва області взяли демобілізовані воїни, які поверталися з фронтів Великої Вітчизняної війни. Серед них був і тракторист К. І. Шайдаюк. У 1932 році він сів на першого трактора Вахнівської МТС і працював на ньому до початку війни. Вже під гуркіт гармат мужній патріот виїхав на своєму сталевому коні далеко в поле за рідне село і там протягом ночі розібрав його, змастив частини, замотав їх у ганчір'я і закопав у яму. Повернувшись з фронту, він склав свій трактор і на ньому працював ще 16 років. Тепер цей трактор як експонат можна побачити в одному із залів обласного краєзнавчого музею.
Зразу ж після вигнання гітлерівських окупантів розпочалась відбудова міст і сіл області. На кінець 1944 року було відбудовано й заново споруджено 5500 житлових будинків. У наступних роках ця робота набрала ще більших масштабів. На місці руїн і згарищ виростали нові села, а в містах - впорядковані квартали. Під час тимчасової окупації фашисти спалили все село Криштопівку Дашівського району. З 360 хат уціліло лише 13. Комуністи і комсомольці очолили боротьбу за відродження села. Держава виділила будівельні матеріали, ліс, дала грошову допомогу. На кінець 1945 року в Криштопівці вже стояло 254 нові будинки.
З перших днів визволення відновлювалась робота культурно-освітніх і лікувальних закладів. На початок 1945/1946 навчального року на Вінниччині працювало 1479 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалося близько 300 тис. дітей. Ішло навчання у вузах і технікумах. На кінець 1945 року в області діяло 968 клубних закладів, 263 бібліотеки з книжковим фондом 469,8 тис. примірників, 77 кіноустановок, 59 радіовузлів.
У відбудові народного господарства зосереджувалась увага, насамперед, на цукровій промисловості. Ставилося завдання не тільки відбудувати зруйновані цукрові заводи, але й технічно їх переозброїти, запровадити у виробничому процесі передовий досвід кращих підприємств. Швидко йшла реконструкція на Жданівському, Моївському, Степанівському цукрових заводах. На повну потужність запрацював Гніванський цукровий завод.
Понад 130 підприємств області в 1947 році, змагаючись за гідну зустріч 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, достроково виконали річний виробничий план. У 1948 році введено в дію Вінницький суперфосфатний завод. Це була велика трудова перемога. Адже завод був настільки зруйнований, що по суті споруджувалося нове підприємство на сучасній технічній базі.
Суперфосфатний завод, м'ясокомбінат, кондитерська і меблева фабрики Вінниці