Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На кінець липня 1941 року німецькі загарбники окупували всю територію області і штучно її розчленували. Південні і південно-західні райони по лінії Могилів- Подільський-Жмеринка-Бершадь були передані боярській Румунії і увійшли до складу т. зв. Трансністрії (Задністров'я), а решта районів віднесена до Рейхскомісаріату України з включенням у Житомирський генеральний округ.
На окупованих землях Вінниччини фашисти встановили режим кривавого терору, насильства, грабежу. Поблизу села Коло-Михайлівки (недалеко від Вінниці) були розташовані ставка Гітлера, штаб-квартира Герінга, ряд вищих військових установ, аеродроми. Ставка Гітлера споруджувалась у великій таємниці. Тут примусили працювати 15 тис. радянських військовополонених, громадян Франції, Польщі, Чехословаччини та багатьох інших країн. їх утримували в жахливих умовах. Територія табору була огороджена кількома рядами колючого дроту, через який пропускали струм високої напруги. Коли в 1942 році гітлерівське лігво було закінчене, всіх в'язнів фашисти розстріляли. Щоб забезпечити спокій у цьому районі, навколо ставки розміщались спеціальні каральні команди, сюди у великій кількості засилались шпигуни, за рахунок українських буржуазних націоналістів та різних класових покидьків посилювались загони місцевої поліції і жандармерії. За найменше порушення встановленого режиму фашисти розстрілювали, вішали й знищували в концентраційних таборах радянських людей. На Вінниччині фашисти розстріляли й замучили 204 781 чоловіка цивільного населення, 45 972 військовополонених і 64 167 чоловік силоміць вигнали до Німеччини. Гітлерівці грабували й руйнували промислові підприємства, навчальні заклади, колгоспи і радгоспи. З лютою злобою вони широко застосовували масові репресії - дощенту знищували села. Ними були спалені 17 сіл - Криштопівка, Пархомівка, Пеньківка, Супру- нів, Уладівка, Яцків та ін. Десятки населених пунктів були зруйновані.
Трудящі не скорилися ворогові. Вже в липні-грудні 1941 року в місті Вінниці, Теплицькому, Гайсинському, Дашівському, Джулинському, Погребищенському, Бершадському, Оратівському, Калинівському, Немирівському та інших районах утворилися підпільні партійні й антифашистські організації і групи, які мужньо боролися з ворогом. Підпільні групи Вінниці очолював підпільний партійний центр, до складу якого в різний час входили І. В. Бевз, С. С. Левенець, О. Л. Парамонов, Т. О. Тетерівський, Г. Азарашвілі та інші.
Ініціатором створення підпільних організацій і груп у Теплицькому і Гайсинському районах став комуніст, колишній старший агроном Теплицького райзем- відділу А. К. Микитенко. В жовтні 1941 року в селі Скарженівці Теплицького району на зборах підпільників був створений підпільний комітет у складі:
А. К. Микитенка (секретар), А. Г. Кондратюка, Д. А. Кучера, М. С. Пересунька. Цей комітет фактично виконував функції підпільного райкому партії. У Дашівському і Ситковецькому районах підпільну партійну роботу вели комуністи П. Г. Майданюк, В. С. Кашкань, Г. О. Рибаченко. В с. Корделівці Калинівського району боротьбу проти загарбників вела підпільна організація, яку очолив В. А. Шиманський.
У боротьбі з ворогом зростали ряди підпільників. Наприкінці 1941 року в містах і селах області активно діяло 96 підпільних організацій і груп, в яких нараховувалось понад 1680 чоловік.
В 1942 році на Вінниччині широко розгорнулося полум'я партизанської війни. У Теплицькому і Гайсинському районах бився партизанський загін під командуванням А. Г. Кондратюка. В Джулинському районі керував загоном М. С. Корнійчук. Пізніше ці загони об'єднались в один загін ім. Леніна. На території Монастирищенського, Оратівського районів відчутних ударів по ворогові завдавали народні месники загону ім. Чапаєва, командиром якого був І. І. Калашник. У районі Шабельнянського лісу оперував загін «За Батьківщину» під командуванням Г. О. Рибаченка.
В серпні 1942 року в Шабельнянському лісі відбулася нарада керівників підпілля і партизанських загонів кількох районів, на якій обрали міжрайонний підпільний партійний комітет, куди ввійшли:
A. К. Микитенко (секретар), А. Г. Кондратюк, Калашник, Г. О. Рибаченко, М. С. Пересунько, В. О. Зенкін, а пізніше - Ф. С. Волощук і М. С. Корнійчук. Цей комітет очолив підпільну і партизанську боротьбу з ворогом і по суті виконував роль підпільного обкому партії.
У розгортанні масово-політичної роботи серед населення окупованих районів чимала заслуга належала Вінницькій підпільній друкарні «Україна». Навколо неї склалася активна група підпільників: Т. Ф. Кузьмін (керівник), В. К. Степанов, М.
Вінницька область
Сторінка 26 з 39
Самгородоцький, Барський, Комсомольський, Чечельницький. Підібрано понад 1300 комуністів, комсомольців, радянських активістів для роботи в підпільних організаціях і диверсійних групах, створено 174 партизанські групи. Але швидка окупація території області не дала можливості підпільним райкомам і багатьом місцевим комуністам розгорнути роботу. Чимало секретарів, членів підпільних райкомів, керівників груп трагічно загинули в перші дні боротьби з окупантами, втратились зв'язки між патріотами, порушилась взаємодія.На окупованих землях Вінниччини фашисти встановили режим кривавого терору, насильства, грабежу. Поблизу села Коло-Михайлівки (недалеко від Вінниці) були розташовані ставка Гітлера, штаб-квартира Герінга, ряд вищих військових установ, аеродроми. Ставка Гітлера споруджувалась у великій таємниці. Тут примусили працювати 15 тис. радянських військовополонених, громадян Франції, Польщі, Чехословаччини та багатьох інших країн. їх утримували в жахливих умовах. Територія табору була огороджена кількома рядами колючого дроту, через який пропускали струм високої напруги. Коли в 1942 році гітлерівське лігво було закінчене, всіх в'язнів фашисти розстріляли. Щоб забезпечити спокій у цьому районі, навколо ставки розміщались спеціальні каральні команди, сюди у великій кількості засилались шпигуни, за рахунок українських буржуазних націоналістів та різних класових покидьків посилювались загони місцевої поліції і жандармерії. За найменше порушення встановленого режиму фашисти розстрілювали, вішали й знищували в концентраційних таборах радянських людей. На Вінниччині фашисти розстріляли й замучили 204 781 чоловіка цивільного населення, 45 972 військовополонених і 64 167 чоловік силоміць вигнали до Німеччини. Гітлерівці грабували й руйнували промислові підприємства, навчальні заклади, колгоспи і радгоспи. З лютою злобою вони широко застосовували масові репресії - дощенту знищували села. Ними були спалені 17 сіл - Криштопівка, Пархомівка, Пеньківка, Супру- нів, Уладівка, Яцків та ін. Десятки населених пунктів були зруйновані.
Трудящі не скорилися ворогові. Вже в липні-грудні 1941 року в місті Вінниці, Теплицькому, Гайсинському, Дашівському, Джулинському, Погребищенському, Бершадському, Оратівському, Калинівському, Немирівському та інших районах утворилися підпільні партійні й антифашистські організації і групи, які мужньо боролися з ворогом. Підпільні групи Вінниці очолював підпільний партійний центр, до складу якого в різний час входили І. В. Бевз, С. С. Левенець, О. Л. Парамонов, Т. О. Тетерівський, Г. Азарашвілі та інші.
Ініціатором створення підпільних організацій і груп у Теплицькому і Гайсинському районах став комуніст, колишній старший агроном Теплицького райзем- відділу А. К. Микитенко. В жовтні 1941 року в селі Скарженівці Теплицького району на зборах підпільників був створений підпільний комітет у складі:
А. К. Микитенка (секретар), А. Г. Кондратюка, Д. А. Кучера, М. С. Пересунька. Цей комітет фактично виконував функції підпільного райкому партії. У Дашівському і Ситковецькому районах підпільну партійну роботу вели комуністи П. Г. Майданюк, В. С. Кашкань, Г. О. Рибаченко. В с. Корделівці Калинівського району боротьбу проти загарбників вела підпільна організація, яку очолив В. А. Шиманський.
У боротьбі з ворогом зростали ряди підпільників. Наприкінці 1941 року в містах і селах області активно діяло 96 підпільних організацій і груп, в яких нараховувалось понад 1680 чоловік.
В 1942 році на Вінниччині широко розгорнулося полум'я партизанської війни. У Теплицькому і Гайсинському районах бився партизанський загін під командуванням А. Г. Кондратюка. В Джулинському районі керував загоном М. С. Корнійчук. Пізніше ці загони об'єднались в один загін ім. Леніна. На території Монастирищенського, Оратівського районів відчутних ударів по ворогові завдавали народні месники загону ім. Чапаєва, командиром якого був І. І. Калашник. У районі Шабельнянського лісу оперував загін «За Батьківщину» під командуванням Г. О. Рибаченка.
В серпні 1942 року в Шабельнянському лісі відбулася нарада керівників підпілля і партизанських загонів кількох районів, на якій обрали міжрайонний підпільний партійний комітет, куди ввійшли:
A. К. Микитенко (секретар), А. Г. Кондратюк, Калашник, Г. О. Рибаченко, М. С. Пересунько, В. О. Зенкін, а пізніше - Ф. С. Волощук і М. С. Корнійчук. Цей комітет очолив підпільну і партизанську боротьбу з ворогом і по суті виконував роль підпільного обкому партії.
У розгортанні масово-політичної роботи серед населення окупованих районів чимала заслуга належала Вінницькій підпільній друкарні «Україна». Навколо неї склалася активна група підпільників: Т. Ф. Кузьмін (керівник), В. К. Степанов, М.