Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У різний час у Вінниці побували М. В. Фрунзе, Г. І. Петровський та інші партійні і державні діячі. Трудящі активно підтримували всі починання партії, з кожним роком прискорювались темпи відбудови народного господарства. В 1925 році була повністю відновлена довоєнна посівна площа, успішно відроджувалась цукрова промисловість.
Радянські органи на Поділлі робили все можливе, щоб піднести економіку й культуру на селі. У своїй роботі вони спиралися насамперед на незаможне селянство. Йому надавалися пільги і переваги, коли здійснювали розподіл землі, виділялися державні позики. Радянська влада у Вінницькому, Тульчинському та Могилів-Подільському округах безкоштовно передала селянам понад 560 тис. гектарів поміщицьких, монастирських та інших земель. Однак малоземелля за великої густоти населення не було ліквідовано. Приблизно 60 проц. всіх господарств цих округів мали не більше як по 2-2,5 га землі. До того ж, ділянки розміщувалися в різних місцях і на значній віддалі від селянських садиб. Становище ускладнювалось ще й тим, що багато бідняків, не маючи робочої худоби та інвентаря, сіяли руками, збирали врожай серпом і косою, молотили ціпами. Продуктивність праці залишалась на низькому рівні, товарна продукція сільськогосподарських культур була мізерною.
Життя з кожним роком все більше переконувало сільських трудівників, що дрібним господарствам, як учив В. І. Ленін, із злиднів не вибратися. Бажаючи краще обробити землю, селяни переходили до спільної праці, починали об'єднуватися в колективи. Одна з перших сільськогосподарських артілей на Вінниччині була заснована в 1921 році в с. Мізяківських Хуторах. Її назвали «Перше травня», вона об'єднувала сім одноосібних господарств, а до серпня 1922 року до неї вступило ще 23. Артіль з кожним роком міцніла. У 1925 році вона вже мала трактор, молотарки, сівалки, культиватори. Врожаї тут збирали значно вищі, ніж в одноосібників, і це був один з найпереконливіших доказів переваг колективної праці.
На початку 1923 року в Бабчинецькому районі Могилів-Подільського округу за ініціативою сільських комуністів у колишньому поміщицькому маєтку створюється сільськогосподарська артіль «Нове життя». Того ж року в с. Гулівцях Калинівського району засновано комуну «Плугатар». Комуна зростала, зміцнювалась її економіка. Через 6 років на її полях вирощували в 2,5 раза вищі врожаї, ніж в одноосібних господарствах. Широко відомою на Вінниччині була комуна в с. Ободівці, створена з ініціативи героя громадянської війни Г. І. Котовського. Основне її ядро становили котовці-демобілізовані бійці кавалерійського корпусу. На полях комуни в творчій співдружності трудилися українці, росіяни, молдавани, білоруси, поляки, люди інших національностей. На 1 травня 1923 року на Поділлі існувало 17 комун і 181 артіль. Правда, вони були ще невеликі, об'єднували в середньому по 20-25 родин, але перші кроки колективного господарювання переконливо показали, що за ними велике майбутнє. Радянська держава сприяла зміцненню перших колективних господарств, турбувалася, щоб їх досвід став надбанням широких верств бідняцького селянства.
Відродженню й піднесенню сільськогосподарського виробництва сприяло розгортання партійно-політичної роботи на селі. Для зміцнення сільських парторганізацій протягом 1922-1925 pp. з міст було послано понад 800 комуністів. Помітно поліпшувалась діяльність сільських Рад. Активну участь у них взяли представники комітетів незаможного селянства. На 1 жовтня 1923 року на Поділлі в складі КНС перебувало 125 437 чоловік. Комітети незаможних селян повсякденно підтримували бідноту, допомагали їй придбати реманент, обробляти землю.
Ленінському курсу радянського будівництва чинили запеклий опір рештки експлуататорських класів, троцькісти. В боротьбі з ними росла й міцніла партійна організація Поділля. Комуністи краю одностайно засудили ворожу діяльність троцькістів. 4 грудня 1923 року пленум Подільського губ кому КП(б)У, в роботі якого взяли участь М. В. Фрунзе і Д. 3. Мануїльський, заявив про свою підтримку генеральної лінії партії і висловив рішучий протест проти спроб троцькістів та інших антипартійних елементів створити фракції. Боротьбу партії проти троцькізму підтримав комсомол. Збори активу Подільської організації ЛКСМУ 26 листопада 1924 року закликали «весь спілковий актив до дружньої відсічі намаганням Троцького перекрутити суть ленінізму і до об'єднання навколо тих, хто завжди був і залишився більшовиками».
Вінницька область
Сторінка 22 з 39
На допомогу Подільському губкому партії ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У протягом серпня-жовтня 1921 року направили на роботу 280 досвідчених працівників. На Вінниччині з допомогою державних кредитів робітники Ленінградського електромашинного тресту в 1923-1925 pp. разом з місцевим населенням здійснювали електрифікацію. Вперше в історії сіл краю лампочки Ілліча засяяли в Демидівці, Качанівці, Черемошному та інших населених пунктах.Радянські органи на Поділлі робили все можливе, щоб піднести економіку й культуру на селі. У своїй роботі вони спиралися насамперед на незаможне селянство. Йому надавалися пільги і переваги, коли здійснювали розподіл землі, виділялися державні позики. Радянська влада у Вінницькому, Тульчинському та Могилів-Подільському округах безкоштовно передала селянам понад 560 тис. гектарів поміщицьких, монастирських та інших земель. Однак малоземелля за великої густоти населення не було ліквідовано. Приблизно 60 проц. всіх господарств цих округів мали не більше як по 2-2,5 га землі. До того ж, ділянки розміщувалися в різних місцях і на значній віддалі від селянських садиб. Становище ускладнювалось ще й тим, що багато бідняків, не маючи робочої худоби та інвентаря, сіяли руками, збирали врожай серпом і косою, молотили ціпами. Продуктивність праці залишалась на низькому рівні, товарна продукція сільськогосподарських культур була мізерною.
Життя з кожним роком все більше переконувало сільських трудівників, що дрібним господарствам, як учив В. І. Ленін, із злиднів не вибратися. Бажаючи краще обробити землю, селяни переходили до спільної праці, починали об'єднуватися в колективи. Одна з перших сільськогосподарських артілей на Вінниччині була заснована в 1921 році в с. Мізяківських Хуторах. Її назвали «Перше травня», вона об'єднувала сім одноосібних господарств, а до серпня 1922 року до неї вступило ще 23. Артіль з кожним роком міцніла. У 1925 році вона вже мала трактор, молотарки, сівалки, культиватори. Врожаї тут збирали значно вищі, ніж в одноосібників, і це був один з найпереконливіших доказів переваг колективної праці.
На початку 1923 року в Бабчинецькому районі Могилів-Подільського округу за ініціативою сільських комуністів у колишньому поміщицькому маєтку створюється сільськогосподарська артіль «Нове життя». Того ж року в с. Гулівцях Калинівського району засновано комуну «Плугатар». Комуна зростала, зміцнювалась її економіка. Через 6 років на її полях вирощували в 2,5 раза вищі врожаї, ніж в одноосібних господарствах. Широко відомою на Вінниччині була комуна в с. Ободівці, створена з ініціативи героя громадянської війни Г. І. Котовського. Основне її ядро становили котовці-демобілізовані бійці кавалерійського корпусу. На полях комуни в творчій співдружності трудилися українці, росіяни, молдавани, білоруси, поляки, люди інших національностей. На 1 травня 1923 року на Поділлі існувало 17 комун і 181 артіль. Правда, вони були ще невеликі, об'єднували в середньому по 20-25 родин, але перші кроки колективного господарювання переконливо показали, що за ними велике майбутнє. Радянська держава сприяла зміцненню перших колективних господарств, турбувалася, щоб їх досвід став надбанням широких верств бідняцького селянства.
Відродженню й піднесенню сільськогосподарського виробництва сприяло розгортання партійно-політичної роботи на селі. Для зміцнення сільських парторганізацій протягом 1922-1925 pp. з міст було послано понад 800 комуністів. Помітно поліпшувалась діяльність сільських Рад. Активну участь у них взяли представники комітетів незаможного селянства. На 1 жовтня 1923 року на Поділлі в складі КНС перебувало 125 437 чоловік. Комітети незаможних селян повсякденно підтримували бідноту, допомагали їй придбати реманент, обробляти землю.
Ленінському курсу радянського будівництва чинили запеклий опір рештки експлуататорських класів, троцькісти. В боротьбі з ними росла й міцніла партійна організація Поділля. Комуністи краю одностайно засудили ворожу діяльність троцькістів. 4 грудня 1923 року пленум Подільського губ кому КП(б)У, в роботі якого взяли участь М. В. Фрунзе і Д. 3. Мануїльський, заявив про свою підтримку генеральної лінії партії і висловив рішучий протест проти спроб троцькістів та інших антипартійних елементів створити фракції. Боротьбу партії проти троцькізму підтримав комсомол. Збори активу Подільської організації ЛКСМУ 26 листопада 1924 року закликали «весь спілковий актив до дружньої відсічі намаганням Троцького перекрутити суть ленінізму і до об'єднання навколо тих, хто завжди був і залишився більшовиками».