Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З лютого 1943 року в Чорному лісі (Калинівський район) розгорнув діяльність партизанський загін ім. В. І. Леніна, організований
B. М. Месарошем, П. Т. Кугаєм, П. К. Волинцем. На кінець року загін виріс у велике партизанське з'єднання (командир А. С. Мичковський, комісар Д. Д. Садовник). В ньому перебувало близько 800 чоловік. Партизани знищили понад тисячу фашистських солдатів і офіцерів, пустили під укіс 17 ешелонів, захопили значні трофеї.
В березні 1943 року через південно-східні райони області пройшло рейдом з'єднання партизанських загонів під командуванням М. І. Наумова. Під час рейду партизани завдавали ударів по тилах ворога. Невеликий загін цього з'єднання, очолюваний І. Альферовим, неподалеку від с. Корделівки Калинівського району наткнувся на охоронні сили ставки Гітлера. Смертю хоробрих полягли в нерівному бою 24 партизани, але не відступили і ворогові не здалися.
Мужня боротьба патріотів не обійшлась без тяжких втрат. Гестапівці схопили й розстріляли І. В. Бевза та інших керівників підпілля Вінниці. Зазнали арешту і були страчені учасники підпільних організацій у Немирівському, Жмеринському, Погребищенському, Могилів-Подільському, Калинівському та інших районах. На початку 1943 року загинули командир партизанського загону І. І. Калашник, секретар міжрайонного партійного комітету А. К. Микитенко. Гестапівці розстріляли члена цього комітету Ф. С. Волощука. Але тяжкі втрати не зламали волю радянських патріотів. Партизанський рух на Вінниччині набирав всенародного характеру. В середині 1943 року на території Гайсинського, Теплицького, Джулинського, Дашівського, Бершадського та інших районів області почали створюватись партизанські зони, де влада окупантів фактично припинила своє існування. В народних месниках місцеве населення вбачало справжніх представників Радянської влади.
Підпільникам і партизанам Вінниччини повсякденно подавали допомогу ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У та Український штаб партизанського руху. До Вінницької області в різний час були направлені організаторська група І. Д. Мединського, уповноважений ЦК КП(б)У Г. Я. Савранчук, групи командного складу М. М. Бойка та І. Є. Горлюкова. У квітні 1943 року на Поліссі, в розташуванні партизанського з'єднання О. М. Сабурова, розгорнув свою роботу Вінницький підпільний обком партії (секретар Д. Т. Бурченко), створений за рішенням ЦК КП(б)У. Обком партії сформував Вінницьке партизанське з'єднання (командир Я. І. Мельник, комісар Д. Т. Бурченко). 16 червня 1943 року з'єднання відвідали секретар ЦК КП(б)У Д. С. Коротченко і начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. Вони провели нараду з командним і політичним складом, ознайомились з готовністю партизанів до рейду. З'єднання здійснило два бойові рейди від Полісся на Поділля. Ці рейди сприяли розгортанню партизанського і підпільного руху не тільки на Вінниччині, а й на всій Правобережній Україні. З'єднання пройшло по тилах ворога 6500 км, по території 8 областей, 87 районів, через 1245 населених пунктів. Відбулося 114 боїв з ворожими військами, вбито тисячі фашистських солдатів і офіцерів, пущено під укіс 80 ешелонів, знищено 300 автомашин, зірвано 112 мостів, спалено 17 складів, захоплено великі трофеї.
Влітку 1943 року партизанські загони південно-східної частини області (ім. Леніна, «За Батьківщину», ім. Кірова) об'єдналися в партизанське з'єднання № 44, а в листопаді 1943 року воно було перетворено в другу партизанську бригаду (командир А. Г. Кондратюк, комісар І. Д. Мединський). Це дало можливість посилити удари по комунікаціях і живій силі окупантів. У цей же час міжрайонний підпільний партійний комітет (секретар М. С. Корнійчук), який поширював свій вплив на 18 районів Вінницької, Київської і Одеської областей, був перетворений у підпільний партійний комітет Вінницької області. Він став другим обкомом партії, створеним з ініціативи комуністів південно-східної частини Вінниччини.
Для координації бойових дій партизанських загонів, що діяли на території області, в січні 1944 року створено обласний штаб у складі Я. І. Мельника, Д. Т. Бурченка, М. І. Володимирова, В. Є. Нижника. На початку 1944 року на Вінниччині діяло 6 партизанських з'єднань, 11 загонів і груп, в складі яких нараховувалось понад 8500 чоловік, у т. ч. 1395 комуністів і 2033 комсомольці. Десятки тисяч ворожих солдатів і офіцерів знайшли собі могилу на вінницькій землі від куль народних месників. Партизани пустили під укіс 265 військових ешелонів, зірвали 369 залізничних і шосейних мостів, знищили понад 1500 автомашин та багато іншої бойової техніки ворога. В роки тимчасової окупації в області діяло 2 підпільні обкоми партії, 4 міжрайонні комітети, 2 підпільні партійні центри, 17 підпільних райкомів партії, 284 підпільні партійні, комсомольські організації і групи.
Партія й уряд високо оцінили заслуги вінницьких партизанів і підпільників, їх
Вінницька область
Сторінка 27 з 39
Л. Сверчевський, Д. І. Кочетов, К. Й. Кузьміна, Л. С. Ратушна. Друкарня працювала аж до визволення міста. Вона видала близько 70 тис. антифашистських листівок, різних повідомлень і звернень до населення. Підпільні друкарні були в Погребищі, Дашеві, Бершаді та Кам'яногірці.B. М. Месарошем, П. Т. Кугаєм, П. К. Волинцем. На кінець року загін виріс у велике партизанське з'єднання (командир А. С. Мичковський, комісар Д. Д. Садовник). В ньому перебувало близько 800 чоловік. Партизани знищили понад тисячу фашистських солдатів і офіцерів, пустили під укіс 17 ешелонів, захопили значні трофеї.
В березні 1943 року через південно-східні райони області пройшло рейдом з'єднання партизанських загонів під командуванням М. І. Наумова. Під час рейду партизани завдавали ударів по тилах ворога. Невеликий загін цього з'єднання, очолюваний І. Альферовим, неподалеку від с. Корделівки Калинівського району наткнувся на охоронні сили ставки Гітлера. Смертю хоробрих полягли в нерівному бою 24 партизани, але не відступили і ворогові не здалися.
Мужня боротьба патріотів не обійшлась без тяжких втрат. Гестапівці схопили й розстріляли І. В. Бевза та інших керівників підпілля Вінниці. Зазнали арешту і були страчені учасники підпільних організацій у Немирівському, Жмеринському, Погребищенському, Могилів-Подільському, Калинівському та інших районах. На початку 1943 року загинули командир партизанського загону І. І. Калашник, секретар міжрайонного партійного комітету А. К. Микитенко. Гестапівці розстріляли члена цього комітету Ф. С. Волощука. Але тяжкі втрати не зламали волю радянських патріотів. Партизанський рух на Вінниччині набирав всенародного характеру. В середині 1943 року на території Гайсинського, Теплицького, Джулинського, Дашівського, Бершадського та інших районів області почали створюватись партизанські зони, де влада окупантів фактично припинила своє існування. В народних месниках місцеве населення вбачало справжніх представників Радянської влади.
Підпільникам і партизанам Вінниччини повсякденно подавали допомогу ЦК ВКП(б), ЦК КП(б)У та Український штаб партизанського руху. До Вінницької області в різний час були направлені організаторська група І. Д. Мединського, уповноважений ЦК КП(б)У Г. Я. Савранчук, групи командного складу М. М. Бойка та І. Є. Горлюкова. У квітні 1943 року на Поліссі, в розташуванні партизанського з'єднання О. М. Сабурова, розгорнув свою роботу Вінницький підпільний обком партії (секретар Д. Т. Бурченко), створений за рішенням ЦК КП(б)У. Обком партії сформував Вінницьке партизанське з'єднання (командир Я. І. Мельник, комісар Д. Т. Бурченко). 16 червня 1943 року з'єднання відвідали секретар ЦК КП(б)У Д. С. Коротченко і начальник Українського штабу партизанського руху Т. А. Строкач. Вони провели нараду з командним і політичним складом, ознайомились з готовністю партизанів до рейду. З'єднання здійснило два бойові рейди від Полісся на Поділля. Ці рейди сприяли розгортанню партизанського і підпільного руху не тільки на Вінниччині, а й на всій Правобережній Україні. З'єднання пройшло по тилах ворога 6500 км, по території 8 областей, 87 районів, через 1245 населених пунктів. Відбулося 114 боїв з ворожими військами, вбито тисячі фашистських солдатів і офіцерів, пущено під укіс 80 ешелонів, знищено 300 автомашин, зірвано 112 мостів, спалено 17 складів, захоплено великі трофеї.
Влітку 1943 року партизанські загони південно-східної частини області (ім. Леніна, «За Батьківщину», ім. Кірова) об'єдналися в партизанське з'єднання № 44, а в листопаді 1943 року воно було перетворено в другу партизанську бригаду (командир А. Г. Кондратюк, комісар І. Д. Мединський). Це дало можливість посилити удари по комунікаціях і живій силі окупантів. У цей же час міжрайонний підпільний партійний комітет (секретар М. С. Корнійчук), який поширював свій вплив на 18 районів Вінницької, Київської і Одеської областей, був перетворений у підпільний партійний комітет Вінницької області. Він став другим обкомом партії, створеним з ініціативи комуністів південно-східної частини Вінниччини.
Для координації бойових дій партизанських загонів, що діяли на території області, в січні 1944 року створено обласний штаб у складі Я. І. Мельника, Д. Т. Бурченка, М. І. Володимирова, В. Є. Нижника. На початку 1944 року на Вінниччині діяло 6 партизанських з'єднань, 11 загонів і груп, в складі яких нараховувалось понад 8500 чоловік, у т. ч. 1395 комуністів і 2033 комсомольці. Десятки тисяч ворожих солдатів і офіцерів знайшли собі могилу на вінницькій землі від куль народних месників. Партизани пустили під укіс 265 військових ешелонів, зірвали 369 залізничних і шосейних мостів, знищили понад 1500 автомашин та багато іншої бойової техніки ворога. В роки тимчасової окупації в області діяло 2 підпільні обкоми партії, 4 міжрайонні комітети, 2 підпільні партійні центри, 17 підпільних райкомів партії, 284 підпільні партійні, комсомольські організації і групи.
Партія й уряд високо оцінили заслуги вінницьких партизанів і підпільників, їх