Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вінницька область

Сторінка 23 з 39
Водночас з відбудовою народного господарства радянські органи Поділля велику увагу приділяли розвитку охорони здоров'я трудящих. Всі медичні заклади були взяті на державне утримання. Відкривалися нові амбулаторії і поліклініки. В 1923 році працювало 20 лікарень на 1026 ліжок, 5 поліклінік, 6 жіночих і дитячих консультацій, 7 санітарно-гігієнічних лабораторій. На 1 січня 1925 року працювало 538 лікарів.
Розгорталася культосвітня робота. В школах запроваджувалось навчання рідною мовою. Кращі будинки, в яких раніше жили поміщики й капіталісти, передавалися під школи та культурно-освітні заклади. В 1921 році на Поділлі працювало понад 1600 шкіл та 23 школи для дорослих, 26 дитячих будинків, 13 дитсадків, 28 бібліотек, 99 хат-читалень, 6 музеїв, 4 театри. Популярним стає професійне навчання. В 1920-1922 pp. на території Вінниччини організовуються будівельні, механічні, електротехнічні, агрономічні та інші професійні школи. Йшло навчання в сільськогосподарському, фармацевтичному і музичному технікумах, на педагогічних та акушерських курсах. У 1924 році на Поділлі було 3 інститути, 62 технікуми та профтехшколи. У селах і містах діяло 1556 лікнепів. Справжнім бійцем з неписьменністю став гранівський учитель К. О. Кривий, який навчив грамоти 1710 чоловік. Серед ентузіастів ліквідації неписьменності був і житель села Павлівки О. Л. Кундзіч - згодом відомий український письменник.
Завдяки самовідданій праці трудівників міст і сіл до 1926 року народне господарство Вінниччини було в основному відбудовано. На повну потужність запрацювали 26 цукрових заводів із 42, що діяли до першої світової війни. За сезон 1925-1926 pp. вони виробили близько 2 млн. цнт цукру.
Очолювані комуністами, трудящі Вінниччини брали активну участь у боротьбі за здійснення соціалістичної індустріалізації. Яскравим виявом трудового піднесення стало масове соціалістичне змагання. Першими на Вінниччині договір на соціалістичне змагання підписали в 1929 році робітники-залізничники Козятинського депо. Великого розмаху набрав рух ударних бригад під лозунгом «П'ятирічку за чотири роки!». Трудівники Вінниччини усвідомлювали, що вони працюють не на експлуататорів, а на себе, в ім'я своєї соціалістичної Вітчизни. Це надихало їх на нові трудові звершення. Звільнена праця стала справою честі будівників соціалізму, вона приносила їм радість і задоволення. Трудівники міста й села працювали з величезним піднесенням, виконували й перевиконували взяті соціалістичні зобов'язання. Протягом 1928-1932 pp. було реконструйовано Вінницький суперфосфатний завод, де спорудили нові цехи, зокрема сірчанокислотний. Це дозволило в два рази збільшити виробництво сірчаної кислоти і майже вдвічі суперфосфату. Швидкими темпами здійснювались реконструкція багатьох інших промислових підприємств та будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій. На подільській землі, яка з давніх-давен була аграрним краєм, одне за одним ставали до ладу промислові підприємства.
Однією з найбільших новобудов на Поділлі був Вінницький м'ясокомбінат, спорудження якого розпочалося в 1928 році і закінчилося в .930 році. Обласна газета «Більшовицька правда» вмістила відгук одного американського інженера про цей комбінат. «Я відвідав багато фабрик в Америці,- писав він,- але з задоволенням мушу відзначити, що ніколи не бачив такої досконалої». Серед підприємств легкої промисловості виділялася Вінницька швейна фабрика ім. Володарського. В 1932 році на ній уже працювало 1500 робітників.
Невпізнанно змінилися підприємства цукрової промисловості. Повністю були реконструйовані Турбівський, Бродецький та інші цукрові заводи. Устаткування для цих підприємств виготовлялося на радянських машинобудівних заводах. Загалом у роки перших п'ятирічок реконструйовано 20 цукрових заводів, введено в дію зруйновані під час громадянської війни Махаринецький та Ситковецький заводи, споруджено найбільший тоді на Вінниччині Гніванський цукровий завод.
Здобуті успіхи в справі індустріалізації країни створювали необхідні матеріально-технічні умови для соціалістичної перебудови села. З 1929 року на Вінниччині, як і по всій країні, розгорнулася масова колективізація сільського господарства. Темпи її швидко зростали. Але під час колективізації мали місце й факти порушення ленінських принципів добровільності в залученні селян до колгоспів. Копітку роз'яснювальну роботу деколи підміняли грубим адмініструванням. Такі факти були у Немирівському, Гайсинському, Літинському та інших районах. Втручання ЦК ВКП(б), який 14 березня 1930 року прийняв постанову «Про боротьбу з викривленнями партлінії в колгоспному русі», сприяло ліквідації допущених помилок і на Вінниччині. Селу активно допомагало місто. З підприємств у райони посилалися бригади ремонтувати сільськогосподарську техніку, обладнувати майстерні тощо. Велике значення мала посилка на села представників робітничого класу - двадцятип'ятитисячників. Весною 1930 року в селах Вінницького округу працювало 192, Тульчинського - 138 посланців робітничого класу. Про темпи колективізації на Вінниччині свідчать такі дані: в 1932 році колективними