Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Політичні інтриги і чвари ще більше посилились, коли на Правобережній Україні став гетьманом Петро Дорошенко (1665-1676 pp.). Його турецько-татарську орієнтацію не поділяли козацькі і селянські маси. Проти нього виступили брацлавський полковник В. Дрозденко, овруцький полковник Децик і уманський полковник І. Сербин. Діставши допомогу від кримських татар, Дорошенко жорстоко придушив народне повстання.
В 1670 році на Брацлавщину вриваються війська шляхетської Польщі. Замість Петра Дорошенка шляхта у Брацлаві оголосила гетьманом Правобережної України свого ставленика М. Ханенка. Його підтримували польські гарнізони, які стояли в Барі, Ладижині, Могилеві, Немирові та Рашкові.
Перебування польсько-шляхетських військ на Брацлавщині не було тривалим. Весною 1672 року сюди прийшла численна турецька армія. За Бучацьким договором вся Брацлавщина й Поділля опинилися під владою турецьких загарбників. Ця нестерпно важка окупація краю тривала 27 років. Осівши на Придністров'ї, турецькі загарбники розташували свої гарнізони в Браїлові, Могилеві, Рашкові та інших містах. Брацлавщина була передана під управління васала Туреччини гетьмана Петра Дорошенка.
Турецький уряд вживав заходів, щоб послабити українські військові сили на загарбаних землях. З цією метою він скасував Подільський полк. Частина козаків цього полку переселилася на Київське Полісся і підтримувала лівобережне козацтво. Брацлавський полк продовжував своє існування, його козаки й населення вели боротьбу проти польської шляхти, турків і кримських татар.
В 1677 році на Брацлавщині спалахнуло народне повстання. До повстанців приєднався загін козаків на чолі з Мурашком. Центром повстання став Ладижин. Протягом двох тижнів героїчно оборонялися повстанці. Захопивши Ладижин, турецькі орди зруйнували місто й вирізали майже всіх людей.
Тим часом шляхетська Польща докладала немало зусиль, щоб відвоювати У турків подільські землі. В 1699 році за Карловицьким мирним договором турецькі загарбники залишили ці землі і тут відновила своє панування королівська Польща.
Намагання шляхти відродити колишні порядки викликало нову хвилю визвольного руху. Від шляхетської неволі селяни тікали у малозаселені місця - південні частини Брацлавщини і Київщини, де вступали у козацькі полки, на чолі яких стояли С. Палій, А. Абазин, 3. Іскра та інші.
В 1702 році на Правобережній Україні вибухнуло велике повстання. Народні маси виступили проти польсько-шляхетського поневолення, за возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії. На Брацлавщині повстання очолив полковник А. Абазин. Цей рух перекинувся у Подільське воєводство і поширився на великій території. Повстанці оволоділи Баром, Немировом та іншими містами. В березні 1703 року під Ладижином сталася битва повстанців з польсько-шляхетським військом. Численно переважаючі ворожі війська захопили Ладижин, де знищили 2 тис. жителів, а ватажка повстання А. Абазина посадили на палю.
Відновлюючи своє панування на землях Брацлавщини й Поділля, польська шляхта докладала немало зусиль, щоб викорінити волелюбні настрої в місцевого населення. Загрозу для неї становили такі люди з простонароддя, які «вміють читати своє письмо». В «Проекті знищення Русі» від 1717 року зазначалося: «Навчений у простій селянській школі хлоп втікає на декілька десятків миль з підданства та шукає волі, на що найбільш скаржаться воєводства земель руських - Волинське, Подільське і Брацлавське. Потрібно отож в інструкції для економів і адміністраторів внести рекомендації... зокрема, щоб привчати селянських дітей не до книжок, а до плуга, сохи й до ціпа».. Переслідувані польською шляхтою, школи припиняли своє існування.
Волелюбний український народ і далі вів боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення. Широкого розмаху на Брацлавщині набирав гайдамацький рух, що зародився тут ще на початку XVIII ст. У 1734 році спалахнуло велике селянсько-гайдамацьке повстання. Один з найбільших загонів, сформований у Шарго- роді з надвірних козаків, під проводом сотника Верлана розгорнув боротьбу на великій території. До повстанців приєднувалися селяни. На своєму шляху повстанці громили маєтки польської шляхти та орендарів. Поряд діяли ще загони Медведя, Писаренка, Гриви, Моторного та ін. З допомогою царських військ Польща придушила повстання.
В 40-х роках у районі Гайсина, Немирова, Тульчина діяв гайдамацький загін на чолі з Гнатом Голим. 1741 року цей загін в с. Степашках (нині Гайсинський район) розправився із зрадником Савою Чалим, який перейшов на службу до графа Потоцького.
Гайдамацький рух наростав. У 1757 році повстанці взяли Немирів, а в 1764 році -
Вінницька область
Сторінка 8 з 39
Боротьба за визволення Брацлавщини і Поділля була складною і тривалою. Ці землі, будучи театром безперервних воєнних сутичок, численних вторгнень польсько-шляхетських військ і татарських орд, зазнавали великого спустошення.В 1670 році на Брацлавщину вриваються війська шляхетської Польщі. Замість Петра Дорошенка шляхта у Брацлаві оголосила гетьманом Правобережної України свого ставленика М. Ханенка. Його підтримували польські гарнізони, які стояли в Барі, Ладижині, Могилеві, Немирові та Рашкові.
Перебування польсько-шляхетських військ на Брацлавщині не було тривалим. Весною 1672 року сюди прийшла численна турецька армія. За Бучацьким договором вся Брацлавщина й Поділля опинилися під владою турецьких загарбників. Ця нестерпно важка окупація краю тривала 27 років. Осівши на Придністров'ї, турецькі загарбники розташували свої гарнізони в Браїлові, Могилеві, Рашкові та інших містах. Брацлавщина була передана під управління васала Туреччини гетьмана Петра Дорошенка.
Турецький уряд вживав заходів, щоб послабити українські військові сили на загарбаних землях. З цією метою він скасував Подільський полк. Частина козаків цього полку переселилася на Київське Полісся і підтримувала лівобережне козацтво. Брацлавський полк продовжував своє існування, його козаки й населення вели боротьбу проти польської шляхти, турків і кримських татар.
В 1677 році на Брацлавщині спалахнуло народне повстання. До повстанців приєднався загін козаків на чолі з Мурашком. Центром повстання став Ладижин. Протягом двох тижнів героїчно оборонялися повстанці. Захопивши Ладижин, турецькі орди зруйнували місто й вирізали майже всіх людей.
Тим часом шляхетська Польща докладала немало зусиль, щоб відвоювати У турків подільські землі. В 1699 році за Карловицьким мирним договором турецькі загарбники залишили ці землі і тут відновила своє панування королівська Польща.
Намагання шляхти відродити колишні порядки викликало нову хвилю визвольного руху. Від шляхетської неволі селяни тікали у малозаселені місця - південні частини Брацлавщини і Київщини, де вступали у козацькі полки, на чолі яких стояли С. Палій, А. Абазин, 3. Іскра та інші.
В 1702 році на Правобережній Україні вибухнуло велике повстання. Народні маси виступили проти польсько-шляхетського поневолення, за возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії. На Брацлавщині повстання очолив полковник А. Абазин. Цей рух перекинувся у Подільське воєводство і поширився на великій території. Повстанці оволоділи Баром, Немировом та іншими містами. В березні 1703 року під Ладижином сталася битва повстанців з польсько-шляхетським військом. Численно переважаючі ворожі війська захопили Ладижин, де знищили 2 тис. жителів, а ватажка повстання А. Абазина посадили на палю.
Відновлюючи своє панування на землях Брацлавщини й Поділля, польська шляхта докладала немало зусиль, щоб викорінити волелюбні настрої в місцевого населення. Загрозу для неї становили такі люди з простонароддя, які «вміють читати своє письмо». В «Проекті знищення Русі» від 1717 року зазначалося: «Навчений у простій селянській школі хлоп втікає на декілька десятків миль з підданства та шукає волі, на що найбільш скаржаться воєводства земель руських - Волинське, Подільське і Брацлавське. Потрібно отож в інструкції для економів і адміністраторів внести рекомендації... зокрема, щоб привчати селянських дітей не до книжок, а до плуга, сохи й до ціпа».. Переслідувані польською шляхтою, школи припиняли своє існування.
Волелюбний український народ і далі вів боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення. Широкого розмаху на Брацлавщині набирав гайдамацький рух, що зародився тут ще на початку XVIII ст. У 1734 році спалахнуло велике селянсько-гайдамацьке повстання. Один з найбільших загонів, сформований у Шарго- роді з надвірних козаків, під проводом сотника Верлана розгорнув боротьбу на великій території. До повстанців приєднувалися селяни. На своєму шляху повстанці громили маєтки польської шляхти та орендарів. Поряд діяли ще загони Медведя, Писаренка, Гриви, Моторного та ін. З допомогою царських військ Польща придушила повстання.
В 40-х роках у районі Гайсина, Немирова, Тульчина діяв гайдамацький загін на чолі з Гнатом Голим. 1741 року цей загін в с. Степашках (нині Гайсинський район) розправився із зрадником Савою Чалим, який перейшов на службу до графа Потоцького.
Гайдамацький рух наростав. У 1757 році повстанці взяли Немирів, а в 1764 році -