Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З гірських порід поширені граніти. Багато їх залягає в Гайсинському, Жмеринському, Козятинському, Тиврівському, Калинівському і Хмільницькому районах. Славляться граніти Гніванського і Жежелівського родовищ, які використовувалися при спорудженні Мавзолею В. І. Леніна, Московського та Київського метро, Палацу з'їздів у Кремлі, для постаменту пам'ятника Т. Г. Шевченку в Москві.
В Козятинському і Липовецькому районах є поклади каоліну, який використовується у фарфоро-фаянсовій, паперовій, гумовій, парфюмерній та інших галузях промисловості. Особливу славу здобув Глуховецький каоліновий комбінат, який дає майже половину очищеного каоліну в загальносоюзному масштабі. З цього комбінату продукція надходить у різні кінці Радянського Союзу, експортується в країни Європи.
Паливні ресурси області обмежені. Є невеличкі родовища кам'яного і бурого вугілля місцевого значення. В Літинському, Бершадському, Калинівському, Козятинському та Хмільницькому районах виявлено значні запаси торфу, який використовується не тільки як паливо, а й для удобрення земель та виготовлення ізоляційних будівельних плит.
В області трапляються корисні мінеральні джерела. Особливо цінною є багата на родон мінеральна вода Хмільника. Це місто перетворюється на велику союзну здравницю. Прекрасні смакові, а також лікувальні якості має вода з джерела села Митників Мурованокуриловецького району, що дістала назву «Регіна».
Клімат помірно континентальний. Переважає сонячна погода з помірною вологістю та слабкими вітрами. Весна іноді буває затяжною. Літо завжди тепле, але не жарке. Осінь здебільшого суха, зима - м'яка з частими відлигами. Середня річна температура становить +7°, липня +18,8°, січня -5,7°. Кількість опадів - 480-550 мм на рік.
Грунти переважно чорноземні (середньо-гумусні, темно-сірі та опідзолені). В ряді районів - Калинівському, Барському, Жмеринському, Немирівському, Тульчинському і деяких інших - грунти сірі та світло-сірі опідзолені. Грунтово- кліматичні умови області досить сприятливі для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур і особливо цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва.
Територія Вінницької області, зокрема її південно-західна частина понад Дністром, почала заселюватися уже в добу палеоліту. Найдавніша ранньопалеолітична стоянка первісних мисливців, що існувала тут приблизно 100-40 тисяч років тому, виявлена поблизу села Суботівки Могилів-Подільського району, а біля сіл Лядови, Нагорян, Озаринців, Яришева, Яруги існували поселення і за пізнього палеоліту - приблизно 40-13 тисяч років тому.
В добу неоліту (VII-IV тис. до н. е.) з переходом до відтворюючих форм господарства - мотижного землеробства і скотарства - густіше заселяється також басейн Південного Бугу. В Немирівському, Тростянецькому, Гайсинському районах відомо близько ЗО поселень найдавніших у Східній Європі землеробів буго-дністровської археологічної культури. Вони розташовувались на островах та надзаплавних терасах річок. Найповніше уявлення про господарство та культуру тих часів дали матеріали з поселень, досліджених недалеко від Скибинців Тростянецького району, Печери Тульчинського району, Сокільців Гайсинського та Самчинців Немирівського районів.
Порівняно високого, як на ті часи, розвитку досягає землеробство за доби міді (IV-III тис. до н. е.). Тоді Наддністрянщина й Надбужжя були досить щільно заселені землеробськими племенами трипільської культури, нащадками переважно того населення, що мешкало в Надбужжі в неолітичні часи. На Вінниччині виявлено понад 100 пам'яток трипільської культури, а серед них - чимало великих поселень. На поселеннях, які існували поблизу Вербівки та Криштопівки Іллінецького району, виявлено понад 120 великих жител. З них найкраще досліджені є ті, що знайдені в Борисівці (Іллінецький район) та Печері (Тульчинський район).
В добу бронзи (III - початок І тис. до н. е.) Вінниччина входила до тих земель, де проживала велика група землеробсько-скотарських племен, які, на думку багатьох учених, у II - на початку І тис. до н. е. утворили праслов'янське ядро. Тут знайдено і частково досліджено понад 20 пам'яток і серед них праслов'янські поселення білогрудівської культури (XI - IX ст. до я. е.), розташованих у межах Кричанівки, Оленівки, Серебрії, Яришева Могилів-Подільського району, а також могильник у Білому Камені Чечельницького району тощо.
На початку І тис. до н. е. населення Надбужжя, Наддністрянщини, так само як і Наддніпрянщини, стало плавити залізо. Це майже співпадає з появою в Причорноморських степах кочівників-скіфів (VII -II ст. до н. е.), які очолили перше державне утворення на Наддніпрянщині. Лісостепове та передстепове
Вінницька область
Сторінка 2 з 39
височинах. Цінною сировиною для хімічної промисловості є фосфорити, які розташовані смугою від Могилева-Подільського до Бучача Тернопільської області.З гірських порід поширені граніти. Багато їх залягає в Гайсинському, Жмеринському, Козятинському, Тиврівському, Калинівському і Хмільницькому районах. Славляться граніти Гніванського і Жежелівського родовищ, які використовувалися при спорудженні Мавзолею В. І. Леніна, Московського та Київського метро, Палацу з'їздів у Кремлі, для постаменту пам'ятника Т. Г. Шевченку в Москві.
Паливні ресурси області обмежені. Є невеличкі родовища кам'яного і бурого вугілля місцевого значення. В Літинському, Бершадському, Калинівському, Козятинському та Хмільницькому районах виявлено значні запаси торфу, який використовується не тільки як паливо, а й для удобрення земель та виготовлення ізоляційних будівельних плит.
В області трапляються корисні мінеральні джерела. Особливо цінною є багата на родон мінеральна вода Хмільника. Це місто перетворюється на велику союзну здравницю. Прекрасні смакові, а також лікувальні якості має вода з джерела села Митників Мурованокуриловецького району, що дістала назву «Регіна».
Клімат помірно континентальний. Переважає сонячна погода з помірною вологістю та слабкими вітрами. Весна іноді буває затяжною. Літо завжди тепле, але не жарке. Осінь здебільшого суха, зима - м'яка з частими відлигами. Середня річна температура становить +7°, липня +18,8°, січня -5,7°. Кількість опадів - 480-550 мм на рік.
Грунти переважно чорноземні (середньо-гумусні, темно-сірі та опідзолені). В ряді районів - Калинівському, Барському, Жмеринському, Немирівському, Тульчинському і деяких інших - грунти сірі та світло-сірі опідзолені. Грунтово- кліматичні умови області досить сприятливі для розвитку сільського господарства, зокрема для вирощування озимої пшениці, ярих зернових культур і особливо цукрових буряків, а також овочівництва, садівництва.
Територія Вінницької області, зокрема її південно-західна частина понад Дністром, почала заселюватися уже в добу палеоліту. Найдавніша ранньопалеолітична стоянка первісних мисливців, що існувала тут приблизно 100-40 тисяч років тому, виявлена поблизу села Суботівки Могилів-Подільського району, а біля сіл Лядови, Нагорян, Озаринців, Яришева, Яруги існували поселення і за пізнього палеоліту - приблизно 40-13 тисяч років тому.
В добу неоліту (VII-IV тис. до н. е.) з переходом до відтворюючих форм господарства - мотижного землеробства і скотарства - густіше заселяється також басейн Південного Бугу. В Немирівському, Тростянецькому, Гайсинському районах відомо близько ЗО поселень найдавніших у Східній Європі землеробів буго-дністровської археологічної культури. Вони розташовувались на островах та надзаплавних терасах річок. Найповніше уявлення про господарство та культуру тих часів дали матеріали з поселень, досліджених недалеко від Скибинців Тростянецького району, Печери Тульчинського району, Сокільців Гайсинського та Самчинців Немирівського районів.
Порівняно високого, як на ті часи, розвитку досягає землеробство за доби міді (IV-III тис. до н. е.). Тоді Наддністрянщина й Надбужжя були досить щільно заселені землеробськими племенами трипільської культури, нащадками переважно того населення, що мешкало в Надбужжі в неолітичні часи. На Вінниччині виявлено понад 100 пам'яток трипільської культури, а серед них - чимало великих поселень. На поселеннях, які існували поблизу Вербівки та Криштопівки Іллінецького району, виявлено понад 120 великих жител. З них найкраще досліджені є ті, що знайдені в Борисівці (Іллінецький район) та Печері (Тульчинський район).
В добу бронзи (III - початок І тис. до н. е.) Вінниччина входила до тих земель, де проживала велика група землеробсько-скотарських племен, які, на думку багатьох учених, у II - на початку І тис. до н. е. утворили праслов'янське ядро. Тут знайдено і частково досліджено понад 20 пам'яток і серед них праслов'янські поселення білогрудівської культури (XI - IX ст. до я. е.), розташованих у межах Кричанівки, Оленівки, Серебрії, Яришева Могилів-Подільського району, а також могильник у Білому Камені Чечельницького району тощо.
На початку І тис. до н. е. населення Надбужжя, Наддністрянщини, так само як і Наддніпрянщини, стало плавити залізо. Це майже співпадає з появою в Причорноморських степах кочівників-скіфів (VII -II ст. до н. е.), які очолили перше державне утворення на Наддніпрянщині. Лісостепове та передстепове