Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Основний удар ворожі війська скерували проти Вінниці, але взяти місто не змогли. Тут зосереджувалися значні сили козаків на чолі з полковником Іваном Богуном. Героїчна оборона міста тривала з 28 лютого по 11 березня. На допомогу козакам Богдан Хмельницький направив Уманський полк під керівництвом полковника Йосипа Глуха і Полтавський полк на чолі з Мартином Пушкарем. Польсько-шляхетські війська з великими втратами почали відступати. За кілька днів вся Брацлавщина і Поділля аж до Кам'янця-Подільського були визволені від польських загарбників.
Але влітку 1651 року після Берестецької битви польсько-шляхетські війська знову вирушили в похід на Брацлавщину і Київщину. Народні маси героїчно боролися проти ворога. Озброєні селяни й міщани нападали на польські загони і знищували їх. Боротьбою народних мас Брацлавщини проти загарбників керував Іван Богун. Загони повсталих селян діяли на всій Брацлавщині й Поділлі.
Після підписання Білоцерківського договору польська шляхта знову поверталася до своїх маєтків і намагалася відновити старі феодально-кріпосницькі порядки. Але визвольна боротьба продовжувалась. Нерідко озброєні селяни нападали на загарбників і розправлялися з ними. Коли шляхтич Г. Прушинський приїхав до села Вищої Жерденівки на Брацлавщині збирати податок на утримання польського війська, його побили киями і камінням. Ні один польський шляхтич не міг пересуватись без військової охорони. Скрізь польських загарбників чекала небезпека.
23 травня 1652 року козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким під Ладижином на полі, яке називалося Батіг (нині Тростянецький район), вщент розгромило польсько-шляхетську армію. Ця блискуча перемога (яку інколи прирівнюють до перемоги карфагенського полководця Ганнібала над римлянами під Каннами) зміцнила позиції повсталого народу, сприяла розгортанню боротьби за визволення Брацлавщини й Поділля від польської шляхти.
На Брацлавщині не закріпилася польська шляхта і в березні 1653 року, коли наступальні операції розгорнув 15-тисячний військовий загін під командуванням полковника Стефана Чарнецького. Ворожі війська спалили беззахисні Борщагівку, Немирів, Погребище, Кальник, але зазнали поразки під Монастирищем, де зустрілися з військами полковника Івана Богуна.
Визвольна війна наближалась до переможного завершення. 8 січня 1654 року на Переяславській раді було проголошене рішення про возз'єднання України з Росією. Возз'єднавшись з Росією, український народ врятував себе від поглинення агресивними загарбниками - султанською Туреччиною і шляхетською Польщею. Перед українським народом, незважаючи на жорстокий гніт царизму, відкривалися широкі перспективи для економічного, політичного і культурного прогресу.
За роки визвольної боротьби зросла самосвідомість народних мас. Значними були здобутки в галузі освіти і культури. Арабський мандрівник Павло Алеппський, який особисто зустрічався з Богданом Хмельницьким, влітку 1654 року, їдучи через Брацлавщину до Умані, у своїх записах засвідчив, що він бачив чимало козаків і навіть їхніх жінок, які вміли читати й писати. Це, на його думку, чудова риса місцевих людей.
Невдоволений рішенням Переяславської ради, уряд Польщі в лютому - березні 1654 року направив свої війська на Поділля і Брацлавщину. Озвірілі загарбники винищували цілі міста і села. На захист завойованої свободи піднялися народні маси. Мужній опір населення і військ Івана Богуна змусили ворога відступити.
В листопаді - грудні того ж року королівські війська знову відновили наступ на Поділля й Брацлавщину. Запеклі бої розгорнулись під Могилевом. Винятковим героїзмом відзначилися оборонці фортеці Буші (нині Ямпільський район). В нерівному бою з переважаючим військом всі вони загинули, але не здалися ворогові.
Та наступ загарбників спинили об'єднані російські й українські полки. їх спільними діями у серпні-вересні 1655 року все Поділля і Східна Галичина були визволені. Однак польська шляхта за допомогою кримських татар у жовтні того ж року відновила своє панування на Поділлі й Брацлавщині.
Народні маси не мирилися з відновленням панування польських магнатів і продовжували боротьбу. На допомогу повсталим двічі приходили запорізькі козаки, очолювані Іваном Сірком. За другим разом запорожці прийшли із загоном російських солдатів під керівництвом воєводи Касогова. Спільними діями повстанців, запорожців і російських військ влада шляхетської Польщі на землях Брацлавщини і Поділля була повалена.
Вінницька область
Сторінка 7 з 39
Красному. Коли загинув Данило Нечай, обороною керував його побратим - Кривенко. Захопивши фортецю, польські загарбники зруйнували її і знищили усіх козаків, жінок, стариків і дітей. Так само польсько-шляхетські війська винищували населення в Шаргороді, Мурафі, Чернівцях, Ямполі, Сутисках та багатьох інших містах і селах.Але влітку 1651 року після Берестецької битви польсько-шляхетські війська знову вирушили в похід на Брацлавщину і Київщину. Народні маси героїчно боролися проти ворога. Озброєні селяни й міщани нападали на польські загони і знищували їх. Боротьбою народних мас Брацлавщини проти загарбників керував Іван Богун. Загони повсталих селян діяли на всій Брацлавщині й Поділлі.
Після підписання Білоцерківського договору польська шляхта знову поверталася до своїх маєтків і намагалася відновити старі феодально-кріпосницькі порядки. Але визвольна боротьба продовжувалась. Нерідко озброєні селяни нападали на загарбників і розправлялися з ними. Коли шляхтич Г. Прушинський приїхав до села Вищої Жерденівки на Брацлавщині збирати податок на утримання польського війська, його побили киями і камінням. Ні один польський шляхтич не міг пересуватись без військової охорони. Скрізь польських загарбників чекала небезпека.
23 травня 1652 року козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким під Ладижином на полі, яке називалося Батіг (нині Тростянецький район), вщент розгромило польсько-шляхетську армію. Ця блискуча перемога (яку інколи прирівнюють до перемоги карфагенського полководця Ганнібала над римлянами під Каннами) зміцнила позиції повсталого народу, сприяла розгортанню боротьби за визволення Брацлавщини й Поділля від польської шляхти.
На Брацлавщині не закріпилася польська шляхта і в березні 1653 року, коли наступальні операції розгорнув 15-тисячний військовий загін під командуванням полковника Стефана Чарнецького. Ворожі війська спалили беззахисні Борщагівку, Немирів, Погребище, Кальник, але зазнали поразки під Монастирищем, де зустрілися з військами полковника Івана Богуна.
Визвольна війна наближалась до переможного завершення. 8 січня 1654 року на Переяславській раді було проголошене рішення про возз'єднання України з Росією. Возз'єднавшись з Росією, український народ врятував себе від поглинення агресивними загарбниками - султанською Туреччиною і шляхетською Польщею. Перед українським народом, незважаючи на жорстокий гніт царизму, відкривалися широкі перспективи для економічного, політичного і культурного прогресу.
За роки визвольної боротьби зросла самосвідомість народних мас. Значними були здобутки в галузі освіти і культури. Арабський мандрівник Павло Алеппський, який особисто зустрічався з Богданом Хмельницьким, влітку 1654 року, їдучи через Брацлавщину до Умані, у своїх записах засвідчив, що він бачив чимало козаків і навіть їхніх жінок, які вміли читати й писати. Це, на його думку, чудова риса місцевих людей.
Невдоволений рішенням Переяславської ради, уряд Польщі в лютому - березні 1654 року направив свої війська на Поділля і Брацлавщину. Озвірілі загарбники винищували цілі міста і села. На захист завойованої свободи піднялися народні маси. Мужній опір населення і військ Івана Богуна змусили ворога відступити.
В листопаді - грудні того ж року королівські війська знову відновили наступ на Поділля й Брацлавщину. Запеклі бої розгорнулись під Могилевом. Винятковим героїзмом відзначилися оборонці фортеці Буші (нині Ямпільський район). В нерівному бою з переважаючим військом всі вони загинули, але не здалися ворогові.
Та наступ загарбників спинили об'єднані російські й українські полки. їх спільними діями у серпні-вересні 1655 року все Поділля і Східна Галичина були визволені. Однак польська шляхта за допомогою кримських татар у жовтні того ж року відновила своє панування на Поділлі й Брацлавщині.
Народні маси не мирилися з відновленням панування польських магнатів і продовжували боротьбу. На допомогу повсталим двічі приходили запорізькі козаки, очолювані Іваном Сірком. За другим разом запорожці прийшли із загоном російських солдатів під керівництвом воєводи Касогова. Спільними діями повстанців, запорожців і російських військ влада шляхетської Польщі на землях Брацлавщини і Поділля була повалена.