Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для налагодження сільськогосподарського виробництва у колгоспи і радгоспи підбиралися досвідчені кадри, організовувалися курси по підвищенню кваліфікації. Протягом 1954 року на роботу в села області направлено понад 1500 комуністів. Уже в 1955 році майже половина голів колгоспів мали вищу і середню спеціальну освіту. Кожна артіль у цей час мала щонайменше по одному-два спеціалісти сільського господарства. Працювати в МТС виявили бажання близько 250 інженерів і техніків, на тваринницьких фермах - 650 комуністів і 3300 комсомольців.
Партійні організації Вінниччини посилили масово-політичну роботу серед трудящих. У 1953 році в містах і селах працювало 48 тис. агітаторів і пропагандистів, тисячі культосвітніх працівників, які несли в маси слово партії. Патріотичний почин московських робітників за подання допомоги сільському господарству підхопили вінничани. Першими виробничими колективами, що взяли шефство над колгоспами, були Глуховецький каоліновий комбінат, Вінницький суперфосфатний завод ім. Свердлова та ін. Шефи на селі проводили виховну роботу серед колгоспників, допомагали їм налагоджувати виробництво, споруджувати ферми, ремонтувати машини.
Сільське господарство області поповнювалося новою технікою, що дало змогу механізувати трудомісткі процеси праці, ущільнити строки обробітку колгоспних ланів. Ширше стала входити у виробництво і побут людей електрика. Наприкінці 1958 року на Вінниччині було електрифіковано переважну більшість колгоспів.
Вжиті партією і урядом заходи, самовіддана праця колгоспників Вінниччини забезпечували піднесення сільського господарства. Значно збільшилося виробництво зерна, цукрових буряків, м'яса, молока, яєць. У селах області було споруджено тисячі добротних виробничих будівель, виросли нові житлові райони. На перше січня 1958 року неподільні фонди колгоспів становили 1531,5 млн. карбованців. На фермах було 805,5 тис. голів великої рогатої худоби.
Свої досягнення вінничани демонстрували на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. В 1955 році дипломами ВСГВ 1-го ступеня відзначено колгоспи ім. Шевченка Вінницького району, ім. Леніна Джулинського району, «III вирішальний» Крижопільського району та ін. 123 учасники виставки відзначені золотими і 1036 срібними медалями та цінними подарунками.
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства 1958 року Вінницька область була нагороджена орденом Леніна. Тоді ж 2120 чоловік відзначено урядовими нагородами. Знатні колгоспники Т. П. Марцин та П. К. Романенко були нагороджені другою золотою медаллю «Серп і Молот». 18 передовикам сільського господарства області присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці.
Висока нагорода ще більше підносила трудову активність мас. У містах і селах: розгорталося соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих планів, за почесне звання колективів комуністичної праці. В 1963 році за це звання боролося 482 промислові та сільськогосподарські підприємства, 8659 цехів, бригад і змін.
Робітничий клас, колгоспне селянство і трудова інтелігенція Вінниччини під керівництвом обласної партійної організації добились великих успіхів і в здійсненні накреслень семирічного плану розвитку народного господарства. Новий крок вперед зробили і промисловість, і сільське господарство.
За Вінниччиною справедливо закріпилася назва цукрового Донбасу. Однак тут дедалі більше розвиваються й інші галузі промисловості. Один за одним включаються у виробничий процес нові підприємства електротехнічної, машинобудівної та хімічної промисловості. Продукція області відома не лише в нашій країні, але й далеко за її межами. Значними промисловими центрами, крім Вінниці, стали Могилів-Подільський, Бар, Гайсин, Жмеринка.
Всесоюзне визнання дістали кукурудзонавантажувачі Могилів-Подільського заводу ім. Кірова, буртоукладачі Калинівського машинобудівного заводу, металорізальні інструменти Вінницького інструментального заводу. В 1967 році стала до ладу перша черга Вінницького підшипникового заводу, в спорудженні і оснащенні якого брали участь заводи Москви, Ленінграда, Тбілісі, Куйбишева, Новосибірська і Єревана.
Вінницька область
Сторінка 31 з 39
Протягом порівняно невеликого часу Вінниччина перетворилася в область розвиненої індустрії, особливо харчової. Виробничого розгону набирали машинобудівні заводи, підприємства по випуску електрообладнання, заводи будівельної індустрії. Розвиткові промисловості сприяла братерська допомога, яка надходила з багатьох республік нашої країни. Барський машинобудівний і Вінницький агрегатний заводи одержали верстати, автоматичні лінії та багато іншого устаткування з підприємств Москви, Ленінграда, Свердловська, Краснодара, Горького. Робітники Вінниччини старанно вивчали досвід трудящих братніх республік і з радістю ділились з ними своїми успіхами. На Могилів-Подільський машинобудівний завод неодноразово приїздили робітники підприємств Підмосков'я, Молдавії, Литви.Партійні організації Вінниччини посилили масово-політичну роботу серед трудящих. У 1953 році в містах і селах працювало 48 тис. агітаторів і пропагандистів, тисячі культосвітніх працівників, які несли в маси слово партії. Патріотичний почин московських робітників за подання допомоги сільському господарству підхопили вінничани. Першими виробничими колективами, що взяли шефство над колгоспами, були Глуховецький каоліновий комбінат, Вінницький суперфосфатний завод ім. Свердлова та ін. Шефи на селі проводили виховну роботу серед колгоспників, допомагали їм налагоджувати виробництво, споруджувати ферми, ремонтувати машини.
Сільське господарство області поповнювалося новою технікою, що дало змогу механізувати трудомісткі процеси праці, ущільнити строки обробітку колгоспних ланів. Ширше стала входити у виробництво і побут людей електрика. Наприкінці 1958 року на Вінниччині було електрифіковано переважну більшість колгоспів.
Вжиті партією і урядом заходи, самовіддана праця колгоспників Вінниччини забезпечували піднесення сільського господарства. Значно збільшилося виробництво зерна, цукрових буряків, м'яса, молока, яєць. У селах області було споруджено тисячі добротних виробничих будівель, виросли нові житлові райони. На перше січня 1958 року неподільні фонди колгоспів становили 1531,5 млн. карбованців. На фермах було 805,5 тис. голів великої рогатої худоби.
Свої досягнення вінничани демонстрували на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. В 1955 році дипломами ВСГВ 1-го ступеня відзначено колгоспи ім. Шевченка Вінницького району, ім. Леніна Джулинського району, «III вирішальний» Крижопільського району та ін. 123 учасники виставки відзначені золотими і 1036 срібними медалями та цінними подарунками.
За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства 1958 року Вінницька область була нагороджена орденом Леніна. Тоді ж 2120 чоловік відзначено урядовими нагородами. Знатні колгоспники Т. П. Марцин та П. К. Романенко були нагороджені другою золотою медаллю «Серп і Молот». 18 передовикам сільського господарства області присвоєне звання Героя Соціалістичної Праці.
Висока нагорода ще більше підносила трудову активність мас. У містах і селах: розгорталося соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих планів, за почесне звання колективів комуністичної праці. В 1963 році за це звання боролося 482 промислові та сільськогосподарські підприємства, 8659 цехів, бригад і змін.
Робітничий клас, колгоспне селянство і трудова інтелігенція Вінниччини під керівництвом обласної партійної організації добились великих успіхів і в здійсненні накреслень семирічного плану розвитку народного господарства. Новий крок вперед зробили і промисловість, і сільське господарство.
За Вінниччиною справедливо закріпилася назва цукрового Донбасу. Однак тут дедалі більше розвиваються й інші галузі промисловості. Один за одним включаються у виробничий процес нові підприємства електротехнічної, машинобудівної та хімічної промисловості. Продукція області відома не лише в нашій країні, але й далеко за її межами. Значними промисловими центрами, крім Вінниці, стали Могилів-Подільський, Бар, Гайсин, Жмеринка.
Всесоюзне визнання дістали кукурудзонавантажувачі Могилів-Подільського заводу ім. Кірова, буртоукладачі Калинівського машинобудівного заводу, металорізальні інструменти Вінницького інструментального заводу. В 1967 році стала до ладу перша черга Вінницького підшипникового заводу, в спорудженні і оснащенні якого брали участь заводи Москви, Ленінграда, Тбілісі, Куйбишева, Новосибірська і Єревана.