Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розгорталося будівництво нових підприємств. Швидко було споруджено інструментальний завод. У його обладнанні активну участь взяли колективи московських заводів «Фрезер», «Калібр», ім. Калініна. Вони надіслали устаткування, відрядили для допомоги своїх спеціалістів та кваліфікованих робітників. Вінницькі інструментальники освоїли виробництво конче потрібного для народного господарства різального і слюсарно-монтажного інструменту. Вводились в дію електротехнічний, молочний заводи, акумуляторно-зарядна станція, новий консервно-ковбасний цех м'ясокомбінату та інші об'єкти. З 1955 року почав видавати продукцію новоспоруджений олієжировий комбінат - одне з найбільших підприємств такого роду на Україні.
На підприємствах міста вдосконалювалися процеси виробництва, різноманітнішав асортимент виробів. На швейній фабриці запроваджено раціональний розкрій тканин, нову технологію клейового з'єднання деталей тощо. У 1957 році фабрика випускала 25 фасонів чоловічого й жіночого одягу.
За короткий строк у Вінниці було відбудовано довоєнні цегельні заводи і споруджено кілька нових підприємств будівельної індустрії. Серед них комбінат будівельних деталей, асфальто-бетонний завод. Розвиток промисловості будівельних матеріалів набагато прискорив розгортання промислового та житлового будівництва.
Відбудова і дальший розвиток міста значною мірою залежала від енергетичної бази. Міські електростанції під час війни були зруйновані. Відбудована паротурбінна електростанція не могла задовольнити зростаючих потреб. Постало питання про значне розширення енергетичного господарства. Були споруджені Сабарівська ГЕС, стали до ладу ТЕЦ суперфосфатного заводу і олієжирового комбінату. Згодом здійснили кільцювання міських електростанцій.
Довгий час у післявоєнні роки гостро стояло питання про забезпечення трудящих Вінниці житлом. Багатьом не вистачало квартир, бо фашисти зруйнували у місті 1881 будинок. До того, після війни швидко розвивалася промисловість, на підприємствах невпинно збільшувалась кількість робітників. На початок 1955 року населення міста досягло 106,1 тис. чоловік.
На кошти державних капіталовкладень, підприємств і установ протягом четвертої і п'ятої п'ятирічок було споруджено понад 52 тис. кв. м житла. В районі суперфосфатного заводу, олієжиркомбінату виникли нові житлові масиви. З допомогою держави велике будівництво в районах Слов'янки, Старого міста, П'ятничан, Хмельницького і Немирівського шосе розгорнули індивідуальні забудівники. Лише в 1948-1950 pp. було зведено більше тисячі житлових будинків.
Відбудова старих і спорудження нових будинків змінювали вигляд міста. Будинки обкому партії та облвиконкому, бібліотеки ім. Тімірязєва, готелю «Україна», музично-драматичного театру прикрасили центральні вулиці. Красиві будинки виросли на Замості. На Південному Бузі збудували три бетонні мости. З 1956 року в місто почав надходити дашавський газ.
Пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення Вінниці, і могила П. К. Запорожця. 1970 р.
Щоб захистити Київську вулицю від весняних поводей, у шостій п'ятирічці почалося будівництво водозахисної дамби вздовж лівого берега Південного Бугу від П'ятничанського до Староміського мостів.
У післявоєнні роки розвивається і міський транспорт. Були прокладені нові трамвайні лінії, на Хмельницькому шосе споруджено трамвайне депо. Налагоджувався регулярний автобусний рух. З Вінниці почали курсувати автобуси в усі районні центри міста, а також у Київ, Львів та інші міста України. Поліпшенню роботи міського транспорту дуже сприяла здача в експлуатацію 1955 року нового залізобетонного мосту через Південний Буг, який з'єднав Замостя з центром.
Трудящі Вінниці багато попрацювали над впорядкуванням міста. Заасфальтували вулиці і майдани.
Вінниця заслужено славиться своїм зеленим вбранням. І в повоєнні роки в місті з'явилось чимало нових скверів, бульварів, багато обсаджених деревами вулиць. Методом народної будови вінничани впорядкували й розширили міський парк культури та відпочинку ім. М. Горького. Тут спорудили літній і зелений театри, виставочні павільйони, лекторій, бібліотеку-читальню, стадіон, майданчики для дітей,
Одним з важливих завдань післявоєнного періоду було налагодження системи шкільної освіти. Радянські органи добилися того, що всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Будувалися нові школи, обладнувалися шкільні кабінети, бібліотеки, спортивні майданчики. Налагоджувати виховну роботу допомагали комсомольці, В обладнанні навчальних майстерень допомагали шефські колективи - підприємства й установи міста.
В естетичному вихованні дітей міста брала участь музична школа. На її базі почала
Вінниця
Сторінка 18 з 25
самохідних комбайнів.Розгорталося будівництво нових підприємств. Швидко було споруджено інструментальний завод. У його обладнанні активну участь взяли колективи московських заводів «Фрезер», «Калібр», ім. Калініна. Вони надіслали устаткування, відрядили для допомоги своїх спеціалістів та кваліфікованих робітників. Вінницькі інструментальники освоїли виробництво конче потрібного для народного господарства різального і слюсарно-монтажного інструменту. Вводились в дію електротехнічний, молочний заводи, акумуляторно-зарядна станція, новий консервно-ковбасний цех м'ясокомбінату та інші об'єкти. З 1955 року почав видавати продукцію новоспоруджений олієжировий комбінат - одне з найбільших підприємств такого роду на Україні.
За короткий строк у Вінниці було відбудовано довоєнні цегельні заводи і споруджено кілька нових підприємств будівельної індустрії. Серед них комбінат будівельних деталей, асфальто-бетонний завод. Розвиток промисловості будівельних матеріалів набагато прискорив розгортання промислового та житлового будівництва.
Відбудова і дальший розвиток міста значною мірою залежала від енергетичної бази. Міські електростанції під час війни були зруйновані. Відбудована паротурбінна електростанція не могла задовольнити зростаючих потреб. Постало питання про значне розширення енергетичного господарства. Були споруджені Сабарівська ГЕС, стали до ладу ТЕЦ суперфосфатного заводу і олієжирового комбінату. Згодом здійснили кільцювання міських електростанцій.
Довгий час у післявоєнні роки гостро стояло питання про забезпечення трудящих Вінниці житлом. Багатьом не вистачало квартир, бо фашисти зруйнували у місті 1881 будинок. До того, після війни швидко розвивалася промисловість, на підприємствах невпинно збільшувалась кількість робітників. На початок 1955 року населення міста досягло 106,1 тис. чоловік.
На кошти державних капіталовкладень, підприємств і установ протягом четвертої і п'ятої п'ятирічок було споруджено понад 52 тис. кв. м житла. В районі суперфосфатного заводу, олієжиркомбінату виникли нові житлові масиви. З допомогою держави велике будівництво в районах Слов'янки, Старого міста, П'ятничан, Хмельницького і Немирівського шосе розгорнули індивідуальні забудівники. Лише в 1948-1950 pp. було зведено більше тисячі житлових будинків.
Відбудова старих і спорудження нових будинків змінювали вигляд міста. Будинки обкому партії та облвиконкому, бібліотеки ім. Тімірязєва, готелю «Україна», музично-драматичного театру прикрасили центральні вулиці. Красиві будинки виросли на Замості. На Південному Бузі збудували три бетонні мости. З 1956 року в місто почав надходити дашавський газ.
Пам'ятник воїнам, які загинули під час визволення Вінниці, і могила П. К. Запорожця. 1970 р.
Щоб захистити Київську вулицю від весняних поводей, у шостій п'ятирічці почалося будівництво водозахисної дамби вздовж лівого берега Південного Бугу від П'ятничанського до Староміського мостів.
У післявоєнні роки розвивається і міський транспорт. Були прокладені нові трамвайні лінії, на Хмельницькому шосе споруджено трамвайне депо. Налагоджувався регулярний автобусний рух. З Вінниці почали курсувати автобуси в усі районні центри міста, а також у Київ, Львів та інші міста України. Поліпшенню роботи міського транспорту дуже сприяла здача в експлуатацію 1955 року нового залізобетонного мосту через Південний Буг, який з'єднав Замостя з центром.
Трудящі Вінниці багато попрацювали над впорядкуванням міста. Заасфальтували вулиці і майдани.
Вінниця заслужено славиться своїм зеленим вбранням. І в повоєнні роки в місті з'явилось чимало нових скверів, бульварів, багато обсаджених деревами вулиць. Методом народної будови вінничани впорядкували й розширили міський парк культури та відпочинку ім. М. Горького. Тут спорудили літній і зелений театри, виставочні павільйони, лекторій, бібліотеку-читальню, стадіон, майданчики для дітей,
Одним з важливих завдань післявоєнного періоду було налагодження системи шкільної освіти. Радянські органи добилися того, що всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. Будувалися нові школи, обладнувалися шкільні кабінети, бібліотеки, спортивні майданчики. Налагоджувати виховну роботу допомагали комсомольці, В обладнанні навчальних майстерень допомагали шефські колективи - підприємства й установи міста.
В естетичному вихованні дітей міста брала участь музична школа. На її базі почала