Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вінниця

Сторінка 16 з 25
грабували мирне населення. У своєму наказі начальник вінницької жандармерії зазначав, що жандармські пости мають право страчувати на свій розсуд, без усякого дозволу. В місті окупанти створили два табори військовополонених. Тут було знищено 12 тисяч чоловік. 19 вересня 1941 року гітлерівці провели масову облаву на мирних жителів. Усіх схоплених, близько 10 тис. чоловік, було розстріляно. Другу облаву вони вчинили у квітні 1942 року. Окупанти схопили і по-звірячому розстріляли ще 15 тисяч радянських громадян. Гітлерівці знищували навіть хворих. Вони заморили голодом і отруїли понад 700 хворих, що лікувались У Вінницькій психоневрологічній лікарні, а приміщення перетворили в офіцерський клуб. За час свого «хазяйнування» гітлерівські головорізи лише у Вінниці знищили близько 42 тис. чоловік мирного населення і вигнали на каторжні роботи 13 400 чоловік.
Безмежна любов радянських людей до своєї соціалістичної Батьківщини, глибока їх ненависть до гітлерівських поневолювачів надихали патріотів на священну визвольну боротьбу. У Вінниці створювалися антифашистські організації й групи, діяльність яких спрямовував підпільний центр. Енергійно працювала підпільна організація, яку очолював І. В. Бевз. Активними учасниками її були комсомольці Л. С. Ратушна, І. О. Войцехівський, Н. Медвідь, І. В. Бутенко, Н. Рудь. Центр організації містився в бібліотеці ім. Крупської. Підпільники проводили агітаційну роботу серед населення міста, здійснювали диверсії, здобували зброю для партизанів. За ініціативою І. В. Бевза радянські патріоти біля Вінниці підірвали 2 ешелони, які прямували на фронт з фашистськими солдатами і військовою технікою, на станції вивели з ладу обладнання зв'язку. Енергійно працювала в підпіллі Л. С. Ратушна. З перших днів війни вона залишила навчання в Московському університеті і пішла добровольцем у Червону Армію. В бою була тяжко поранена і потрапила в полон, але з фашистського табору втекла і добралася до рідного міста Вінниці. Тут комсомолка виконувала всі доручення І. В. Бевза, підпільникам виготовляла фальшиві документи, вела розвідку, допомагала друкувати й розповсюджувати листівки.
Одночасно на м'ясокомбінаті діяла підпільна група під керівництвом І. В. Рибалки (Колпакова). Підпільники Л. Гречко, М. П. Коваленко, О. В. Кокорєв та інші на залізничній станції здійснили ряд диверсій на перегонах Голендри - Гулівці, Калинівка - Голендри та станції Вінниця. Було знищено чимало цистерн з пальним, живої сили ворога, неодноразово припинявся рух поїздів. До початку 1942 року у Вінниці нараховувалось 18 підпільних організацій і груп4, до яких входило близько 300 чоловік.
У зв'язку з тим, що поблизу Вінниці (недалеко від села Коло-Михайлівки) було розташовано ставку Гітлера, в місті зосереджувалось багато есесівських частин, загонів гестапо та різних шпигунів. Це ускладнювало дії підпільників. Однак боротьба тривала. Вінницькі підпільники налагодили зв'язки з партизанськими загонами, що діяли на території області, передавали народним месникам розвідувальні відомості, готували резерви для поповнення загонів, постачали їх медикаментами й продуктами харчування. Вони також налагодили зв'язок з підпільними організаціями, що діяли в Немирівському, Жмеринському, Козятинському, Гайсинському та інших районах області.
В травні 1942 року вчитель П. П. Мельник організував молодіжну бойову групу, члени якої С. О. Семенець, К. І. Курій та інші розповсюджували листівки, добували зброю для партизанів, організовували диверсії.
Влітку того ж року міський партійний центр для встановлення зв'язку з великою землею посилає зв'язкових І. Я. Бялера, Г. Т. Прокудіна та Г. А. Бондаря в білоруські ліси для того, щоб за допомогою місцевих партизанів зв'язатися з Центральним штабом партизанського руху в Москві. Один з них - Г. Т. Прокудін був відряджений у Москву, де особисто доповідав про патріотичні справи вінницьких підпільників, про будівництво ставки Гітлера під Вінницею.
Наприкінці серпня 1942 року вінницькі патріоти зазнали тяжких втрат. Гітлерівцям вдалося вислідити і заарештувати багатьох підпільників. Тоді потрапило в тюрми, табори смерті і загинуло близько 100 чоловік. Але на місце загиблих ставали нові бійці проти загарбників.
Багато радянських бійців, жителів міста врятувала патріотична група «Медик», на чолі якої стояв лікар С. П. Белканія, нині доцент медичного інституту. Учасники групи обладнали підпільний медичний пункт, де подавали допомогу пораненим, хворим, утікачам з таборів. Підпільники регулярно постачали партизанським загонам медикаменти.
Червона Армія, долаючи впертий опір ворога, в березні 1944 року наблизилась до Вінниці. На світанку 16 березня підрозділи 305-ї стрілецької дивізії Червоної Армії в районі с. Лаврівки форсували Південний Буг і створили плацдарм на західному березі річки. Ворог чинив шалений опір, неодноразово переходив у контратаки. Розширивши плацдарм, радянські війська 18 березня підійшли до північно-західної околиці міста. Після очищення від ворога Замостя, частини 241-ї