Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вінниця

Сторінка 17 з 25
та 211-ї дивізій, а також 70-ї гвардійської дивізії, що вели бої за місто, не затримуючись, рушили в наступ. Розгром ворога в центральній частині міста та остаточне його визволення здійснювала 183-я стрілецька дивізія, яка розташувалася вздовж східного берега Південного Бугу. 19 березня підрозділи цієї дивізії форсували річку в районі П'ятничан і Садків. Відступаючи з Вінниці, гітлерівці підірвали й підпалили ряд будівель. У місті спалахнули пожежі. Цілу ніч не вщухали бої за переправи черев річку, 20 березня Вінниця назавжди стала вільною. Майже весь гарнізон німецько-фашистських військ було знищено. Разом з частинами Червоної Армії до міста ввійшли партизани.
В боях за визволення Вінниці радянські воїни виявили справжній героїзм і відвагу. Бронебійник Онуфрій Войцехівський вступив у єдиноборство з трьома німецькими танками і вийшов переможцем. Комсомольці Кухенко, Григоріаді та інші бійці увірвались до міста по уламках підірваного мосту, перебрались на протилежний берег Південного Бугу і забезпечили переправу всього підрозділу. Льотчики авіаційних з'єднань генералів С. Я. Красовського і М. П. Каманіна, незважаючи на те, що навколо міста було сконцентровано багато зенітної артилерії і ворожих винищувачів, успішно бомбардували опорні пункти ворога. Хоробро воював у повітряних боях над містом підрозділ вінничанина, Героя Радянського Союзу капітана І. Л. Могильчака.
Далеко від рідного міста на різних фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо билися з ворогом тисячі вінничан. Чимало з них було відзначено урядовими нагородами, а льотчикам, вихованцям Вінницького аероклубу В. Т. Топольському, Г. І. Герману, П. А. Колеснику, В. Я. Хасіну, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Гітлерівці завдали місту величезних збитків, які становили майже 500 млн. крб. З 50 промислових підприємств, що існували до війни, тільки 10 вціліло, майже повністю були зруйновані суперфосфатний і мотороремонтний заводи, швейна, макаронна та інші фабрики. Руїни залишилися від медичного інституту, будівельного технікуму, обласної бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва, театру, обласної лікарні ім. М. І. Пирогова та багатьох інших соціально-культурних закладів. Були знищені готелі, вокзал, трамвайний парк, багато житлових будинків, пошкоджено водопровід і трамвайні колії.
Особливо місто зазнало величезних людських втрат. Якщо напередодні війни тут проживало близько 100 тис. чоловік, то в 1944 році залишилося лише 27 тисяч. За тимчасової окупації гітлерівці знищили 41 600 мирних жителів, вивезли на каторгу в Німеччину 13 тисяч чоловік.
З перших днів після вигнання гітлерівців партійна організація підняла все населення Вінниці на відбудову міста. На допомогу радянський уряд направив сюди понад 600 досвідчених спеціалістів різних професій. Незабаром були частково відроджені м'ясокомбінат, взуттєва і кондитерська фабрики, млинзавод № 15, спиртовий завод та інші підприємства. Відбудували водопровід, трамвайні колії та допоміжні об'єкти міського господарства.
Трудящі міста гаряче підтримували ініціативу робітників Вінницького хлібозаводу про розгортання відбудовних робіт силами громадськості. Міський комітет партії і виконком міської Ради депутатів трудящих кожної п'ятиденки вручали колективу, що завоював першість на відбудові, перехідний Червоний прапор. Активну допомогу Вінниці у відродженні промисловості подавали робітники Москви, Ленінграда, Києва та багатьох інших міст країни. Магнітогорський металургійний комбінат постачав метал для відбудови Вінницького суперфосфатного заводу, Красноуральський завод - труби, підмосковні підприємства - кислотривку кераміку. Різноманітні матеріали прибували з Казахстану та республік Закавказзя.
На квітень 1945 року у Вінниці діяло понад ЗО промислових підприємств. Стали до ладу водонасосні станції, було відремонтовано шляхи й мости, здано в експлуатацію 17,4 тис. кв. м житлової площі. Відчинилися двері медичного й педагогічного інститутів, будівельного та інших технікумів, багатьох шкіл і закладів культури.
Поряд з відбудовою народного господарства йшла технічна реконструкція «підприємств, які оснащувалися новим устаткуванням, сучасними верстатами. Багато виробничих процесів було механізовано й автоматизовано. Всюди розгортався раціоналізаторський рух, що дало відчутний економічний ефект і прискорювало відбудовні роботи. На кінець 1948 року майже всі підприємства Вінниці були відроджені. В порівнянні з 1946 роком обсяг продукції майже на кожному підприємстві збільшився у кілька разів.
Докорінно реконструювали мотороремонтний завод ім. Горького. До війни це підприємство було в основному ремонтним. На ньому ремонтували машини, тракторні мотори тощо. Після відбудови тут спорудили нові корпуси. Крім ремонту техніки, на заводі почали випускати запасні частини до тракторів та інших сільськогосподарських машин, виготовляли свердлильні та розточувальні верстати. А згодом підприємство освоїло виробництво важливих вузлів до