Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 7 з 9
завданням ЦК КП(б)У був відряджений через лінію фронту до табору партизанського з'єднання О. М. Сабурова. Тут він брав участь в організації Вінницького партизанського з'єднання. Потім В. В. Сашко був комісаром одного із загонів цього з'єднання і увійшов до складу підпільного обкому партії. 28 липня 1943 року в бою біля с. Вишнівчика Смотрицького району на Хмельниччині він героїчно загинув.
На початку січня 1944 року, коли фронт все ближче підходив до Тульчина, на територію району вступили загони Вінницького партизанського з'єднання.
1 лютого народні месники були вже неподалік Тульчина й захопили плодоконсервний завод. Вони поповнили свої запаси і знищили продукцію, що її готували окупанти до вивезення. 15 березня 1944 року до Тульчина вступили гвардійці 3-ї Уманської повітряно-десантної дивізії 27-ї армії 2-го Українського фронту.
Величезної шкоди завдали місту окупанти. Вони знищили виробничі корпуси швейної, панчішної і взуттєвої фабрик, артілі «Металіст», близько 300 житлових будинків, частину шкільних приміщень, пошту, адміністративні споруди. Напів- зруйнованими виявились приміщення технікумів, дитячих ясел, садків і кінотеатр.
З перших днів після визволення тульчинці взялися до відбудови зруйнованого господарства. Відновили роботу служба зв'язку, електростанція, пекарня, друкарня, млини. Відбудову Тульчина очолила міська партійна організація, яка в квітні 1944 року налічувала 38 членів і 10 кандидатів у члени партії.
У квітні 1944 року почали давати продукцію взуттєва і швейна фабрики. Гасло «Все для фронту!» запалювало радянських людей на самовіддану працю. З ентузіазмом працювало все населення. За останній рік війни тульчинці зібрали понад 300 тис. крб. до фонду оборони Батьківщини3, організували збирання подарунків для поранених бійців, що лікувались у госпіталях. Учні виступали перед фронтовиками з концертами. На початку 1945 року розгорнули виробництво райпром- комбінат, артілі: деревообробна ім. Кірова, металообробна «Прогрес», «Шкір-труд», «Харчовик»; восени на повну потужність вже працювали 2 хлібопекарні,
2 млини, водогін. Відбудовували житловий фонд міста. На допомогу хліборобам у 1946 році прибувала нова техніка. Тульчинська МТС мала 66 тракторів, майже стільки, як до війни.
Протягом 1950 року відбудову підприємств в основному було завершено. У 1955 році вони дали продукції майже вдвічі більше, ніж у 1950. Швидкими темпами розвивалась промисловість у семирічці. На базі колишньої деревообробної артілі ім. Кірова в 1963 році створено державну меблеву фабрику. Введено в дію додаткові виробничі площі, в цехах з'явилось нове сучасне устаткування. Значно розширилися майстерні колишньої МТС - тепер об'єднання «Сільгосптехніки». Збудовано механічний і електроремонтний цехи, склади запасних частин, гаражі; клуб механізаторів. Повністю реконструйовано консервний завод.
Великим оснащеним новою технікою підприємством стала швейна фабрика. Тут впроваджено потоково-конвейєрну технологію виробництва. На фабриці працює понад 800 робітників. Щороку вони випускають продукції на 6,5-7 млн. крб. Тульчинці пишаються своїми кращими людьми, серед яких швачки-мотористки К. О. Книжник і Н. І. Костюк, нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора; майстри І. М. Капцан, який чотири десятиліття працює на підприємстві, А. Я. Тер- нопольська; швачки О. І. Паславська, О. Г. Ревізор, які достроково виконали
завдання восьмої п'ятирічки; раціоналізатори 3. П. Цвігун, Г. Т. Олійник, Г. Д. Коваль, на рахунку яких щорічно 5-7 пропозицій і удосконалень, спрямованих на дальше підвищення ефективності виробництва.
Значно розширились цехи і збільшилась виробнича площа взуттєвої фабрики, яка щороку дає 1 млн. пар взуття. Стали до ладу корпуси з новим обладнанням потоково-конвейєрних ліній. 1970 року випуск продукції у порівнянні з 1945 роком зріс майже у ЗО разів. Гордість фабрики - її працьовиті люди. Серед них робітник кравецького цеху Я. Ф. Пухно, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Заслужений авторитет здобув у колективі колишній робітник, тепер директор фабрики комуніст О. Н. Ковальов.
У місті 22 підприємства легкої і харчової промисловості, будівельні, транспортні та інші організації, де працює 4,3 тис. чоловік. Сотні робітників стали майстрами своєї справи, поповнили лави кращих виробничників.
Яскравим оглядом досягнень міста було святкування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. До знаменного ювілею трудящі фабрик і заводів прийшли з вагомими трудовими дарунками. Промислові підприємства збільшили випуск продукції на 39 проц., понад план видали її на 9,2 млн. крб. Особливо відзначились у змаганні колективи взуттєвої, меблевої і швейної фабрик,


Тульчин