Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 2 з 9
У другій половині XIX ст. в Тульчині вже працювало кілька значних промислових підприємств: цукроварня, пивоварня, миловарня, шкіряний цех. Далі розвивались торгівля й ремесло. Коли спорудили телеграфну лінію Житомир-Тульчин-Одеса, з вересня 1858 року в місті відкрили поштово-телеграфну контору.
Трудові маси знаходились в умовах безперервного соціального й національного гноблення, вони не мали жодного закладу охорони здоров'я, школи. Та на загальнокультурному розвитку міста не могли не позначитись деякі важливі фактори і події, що відбувались у Тульчині, приїзди і перебування тут багатьох видатних людей того часу.
Протягом цілого року - з березня 1796 року до березня 1797 - тут жив командуючий Південно-Західною армією російський полководець О. В. Суворов. У Тульчині він написав знамениту працю «Наука перемагати». На полях навколо міста споруджувались учбові земляні укріплення - знамениті «пражки», проводилися навчання військ тощо.
З 1806 до 1807 року в Тульчині перебував видатний український письменник І. П. Котляревський, який служив тоді в армії і був ад'ютантом командира корпусу. Тривалий час тут жив і творив відомий польський поет Станіслав Трембець- кий (1739-1812), який у своїх кращих творах осуджував шляхетсько-магнатське свавілля, співчував простим людям, оспівував красу української природи, уманської Софіївки.
Важливе місце посів Тульчин у декабристському русі. У 1814-1815 pp. повернулися сюди війська 2-ї російської армії, які перед тим, переслідуючи французів, брали Берлін і Париж. Згодом тут розмістився і перебував тривалий час штаб цієї армії, ад'ютантом її головнокомандуючого був полковник П. І. Пестель. 1818 року він організовує тут Тульчинську управу - філію «Союзу благоденства». У березні 1821 року Тульчинська управа проголосила себе Південним товариством, яке очолив також П. L Пестель. Після утворення Кам'янської та Васильківської управ, Тульчинська стала головною управою Південного товариства. У будинку Пестеля в Тульчині збиралися члени Тульчинської управи О. П. Юшневський, І. Б. Аврамов, брати О. О. та М. О. Крюкови, В. П. Івашов, Ф. Б. Вольф, О. П. Барятинський. Вони обговорювали першу республіканську конституцію Росії «Руську правду», плани ліквідації царизму і кріпацтва. На цих зборах були й інші прогресивні офіцери: М. П. Бестужев-Рюмін, М. В. Басаргін, С. Г. Важковський, В. Ф. Раєвський, брати М. С. і П. С. Бобрищеви-Пушкіни та ін.1. 13 грудня 1825 року в Тульчині П. І. Пестеля було заарештовано.
Тульчинці свято шанують пам'ять про декабристів. їх діяльність яскраво висвітлена в експозиції краєзнавчого музею. Зберігається будинок, у якому мешкав П. І. Пестель.
До Тульчина кілька разів приїздив О. С. Пушкін. Поет відвідав місто в лютому 1821 року, в серпні і листопаді 1822 року. Тут він зустрічався з П. І. Пестелем. Декабрист М. В. Басаргін у 1823 році згадував: «Знаменитого поета Пушкіна... я ще раніш мав нагоду бачити в Тульчині у Кисельова... у товаристві разів три зустрічався». Хвилюючі тульчинські зустрічі надовго лишились у поетовій пам'яті. В 10-й главі «Євгенія Онєгіна» він згадує Пестеля й Тульчин.
У Тульчині деякий час перебував поет-революціонер К. Ф. Рилєєв.
Не минали цього пам'ятного міста й інші діячі культури - поети, художники. 1827 року в Тульчині перебував польський письменник-демократ Юліуш Словацький, який вивчав життя українського народу, його пісні і думи, співчував знедоленим масам. Сюди ж до Тульчина у 1.846 році не раз приїжджав з Немирова малювати видатний український художник І. М. Сошенко.
Та навіть і в першій чверті XIX ст. власті не відкрили в Тульчині жодного медичного чи освітнього закладу. Лише у 1833 році тут заснували чоловіче духовне училище з обмеженою кількістю учнів.
Жалюгідними й мізерними проти поміщицьких палат і будинків багатіїв виглядали старі селянські хати та похилі ремісницькі халупи. Незабруковані й неосвітлені вечорами вулиці в негоду вкривалися багнюкою, а головна з них була замощена дерев'яним тротуаром з гнилих дощок. На тому фоні виділявся винятковим багатством Тульчинський палац Потоцьких. Тут були: бібліотека, що налічувала понад десять тисяч томів, кабінет нумізматики, галерея картин відомих художників Європи. Навколо палацу - розкішний парк «Хороше» з альтанками, фонтанами, мармуровими і бронзовими статуями, ставками. Існував театр з трупою акторів, виступали хорова капела й оркестр. Близько 400 душ челяді і придворних обслуговували палац.
Значні соціально-економічні зрушення сталися у розвитку міста після скасування кріпацтва. Швидко зростало населення, сюди на заробітки йшла з села безземельна біднота. Якщо 1859 року тут налічувалося 11217 жителів, то 1866- 21685, а 1897 -23252. Інтенсивно розвивалися кустарні промисли, було


Тульчин