Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 4 з 9
Центральної Ради. Велику роботу серед населення проводили більшовики, роз'яснюючи антинародну політику буржуазно-націоналістичного «уряду». Наприкінці року трудящі Тульчина обрали трьох делегатів на III Всеросійський з'їзд Рад.
23 січня 1918 року радянські війська вступили до Тульчина. Тоді ж було проголошено Радянську владу. Створили ревком у складі О. М. Семенова, Є. Ф. Розвадовського, В. В. Ульріха й інших, сформували загін самооборони, а також кава
лерійський ескадрон і піший загін. На початку березня 1918 року мали відбутись вибори до Ради робітничих і солдатських депутатів. Але навала австро-німецьких окупантів перешкодила мирному будівництву. Більшість радянських активістів пішла до Червоної Армії, деякі залишились для нелегальної роботи в місті і створили підпільний ревком.
На Поділлі діяли великі партизанські загони. Один з них, у якому було близько трьох тисяч чоловік, 9 травня 1918 року вступив до Тульчина. Відбувся мітинг трудящих міста та навколишніх сіл, обрано тимчасовий ревком (голова В. В. Ульріх). Військовим комісаром призначено Є. Ф. Розвадовського. Ревком видав наказ, у якому проголосив відновлення Радянської влади. На початку червня 1918 року Тульчин знову захопили війська австро-німецьких інтервентів. На зміну їм прийшли частини петлюрівської Директорії.
29 березня 1919 року 5-й радянський полк разом з червоними партизанами визволив Тульчин. У місті відновлюються радянські порядки. У цей час доводилось часто відбивати напади різних банд. Тієї ж весни кавалерійський ескадрон місцевого загону самооборони на чолі з В. М. Гутом відбив напад петлюрівської частини. В травні до міста увірвалася петлюрівська банда, але на світанку 16 травня губернський караульний батальйон разом із загоном самооборони визволив місто.
У цих складних випробуваннях міцніла місцева партійна організація. У зведенні для бюлетеня секретаріату ЦК КП(б)У про стан роботи партійної організації Поділля від 7 червня 1919 року зазначалось, що в Тульчині більшовицька організація «існує з квітня 1919 року, членів - 8, співчуваючих - 9. Настрій селян хороший. Енергійно ведеться робота на селі - влаштовуються мітинги, співбесіди, розповсюджується у великій кількості література».
В червні петлюрівці прорвали фронт радянських військ і захопили Тульчин, де вчинили погроми і вбивства. Через кілька днів їх вигнали з міста. Червоний ескадрон на чолі з членами ревкому Єфросимовим і Гурвичем переслідував бандитів. У селі Кунці (тепер Гайсинського району) куркулі й петлюрівці по-зрадницькому захопили Гурвича та Єфросимова і після катувань вирізали у них на лобах зірки та закопали живими в землю.
Влітку 1919 року місто не раз переходило з рук у руки. То захоплювали його петлюрівці, то денікінці. 7 лютого 1920 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського визволила Тульчин від інтервентів і банд. Наступного дня на мітингу трудящих створено ревком на чолі з комуністом М. Левіним. Тульчин став центром Брацлавського повіту. В ідновив роботу партійний комітет.
На світанку 2 травня до міста ввірвалась банда Тютюнника. По-звірячому розправлялась вона з радянськими активістами, грабувала і вбивала людей. За нею вступили головорізи Голуба, а слідом за петлюрівцями ввійшли польські інтервенти. Почались обшуки й арешти.
У перших числах червня 1920 року Червона Армія переходить у рішучий наступ і жене війська інтервентів та петлюрівців на захід. 19 червня кавалеристи 14-ї армії визволили місто. В липні тут стояла кавалерійська бригада Г. І. Котовського, що вела бої з петлюрівцями, які безчинствували в районі Вапнярки.
Того року молодь Тульчина вирішила створити комсомольську організацію. 20 юнаків і дівчат увійшли до ініціативної групи, що стала ядром осередку. Комсомольці брали активну участь у діяльності комісій щодо виявлення та націоналізації майна у багатіїв, у роботі продовольчих загонів тощо. Партком і ревком Тульчина організували частини особливого призначення (ЧОП) для захисту міста від нападів банд, допомагали чопівцям виявляти і знешкоджувати ворогів. Партійні і радянські органи з перших днів завоювання влади приділяли увагу становленню економіки міста, переведенню її на нові рейки. Ще у 1918 році почалась націоналізація промислових підприємств, здійснювались заходи, спрямовані на втілення в життя ленінського Декрету про землю. Першого травня 1920 року на суботник вийшли сотні тульчинців, які пішли до лісу, щоб заготовити паливо для госпіталів, військових частин, шкіл та установ. Були створені волосні й сільські ревкоми, комітети незаможних селян. Трудящі міста активно підтримували заходи Радянської влади. Ремонтувалися лікарні, школи, будувалися шляхи. У 1920 році в Тульчині було десять підприємств, серед них - хлібопекарня, два млини, олійня, друкарня, електростанція. Незабаром


Тульчин