Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 3 з 9
побудовано цукроварню, два шкіряні заводи, водяний млин, дві тютюнові фабрики, екіпажні майстерні тощо.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. у Тульчині вже було близько 40 дрібних підприємств - цегельні, шкіряні й свічкові заводи, паровий і водяний млини, цукроварня, крупорушка, макаронна, тютюнова і каретна
фабрики, вовночесалка, пивоварня і медоварня, завод штучних мінеральних вод. На кожному з них працювало від 10 до ЗО робітників. Крім того, відкрилося чимало різних майстерень, де налічувалось понад 700 ремісників. Місто мало понад 400 невеликих крамниць, лавок, шинків, корчем. Діяли банківська і нотаріальна контори, готель, 12 заїжджих дворів.
Не відзначалось місто особливими змінами в культурному та освітньому житті. Хоча кількість населення швидко зростала, переважна більшість його лишалась неписьменною. У 1.863 році в Тульчині відкрилась парафіяльна (один учитель і 20 учнів) і 4 єврейські школи. 1867 року почались заняття в жіночому духовному училищі. Працював приватний театр на 200 місць у дерев'яному будинку. Проте діяли 5 мурованих і дерев'яних церков, 2 синагоги, понад десяток молитовних будинків. Було 23 шинки і 13 горілчаних та винних лавок.
Важко жилося ремісникам і міській бідноті. В їх середовищі дедалі зростало незадоволення злиденним становищем, зріла класова свідомість і гнівний протест проти поміщиків і буржуазії.
Початок XX ст. характерний активними виступами робітників проти самодержавства. 1903 року в Тульчині виник соціал-демократичний гурток, до якого входили вчитель С. І. Кравцов, бібліотекар В. П. Книжник та ін. Вони й провадили революційну агітацію серед трудящих.
У серпні 1904 року соціал-демократи організували перший виступ робітників міста, який було придушено. Але вже не одиниці сміливців, а десятки, сотні трудящих ставали на боротьбу за соціальну справедливість. Свідчення тому - мітинги на початку 1905 року - один у січні, який відбувся після похорону робітника тютюнової фабрики, що довго хворів на сухоти; другий - 1 Травня, він пройшов під гаслом боротьби з самодержавством. Тульчинські соціал-демократи придбали гектограф, на якому передруковували листівки Одеської організації РСДРП. Незабаром у місті почалися арешти й обшуки. Поліція шукала гектограф, але його вдалося надійно заховати.
Незважаючи на переслідування царських властей, виступи робітників продовжувалися. У травні 1906 року вибухнув страйк столярів, які вимагали підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. В червні припинили роботу кравці швейної фабрики Ріхтера, а в серпні - робітники заводів Сістера і Шаргородського.
До департаменту поліції з Тульчина надходили повідомлення про посилення революційної агітації серед солдатів військової частини, розташованої в місті. В донесенні зазначалось, що близько 250 солдатів бере участь у революційній діяльності. Активними агітаторами серед них були вчитель Б. Перел і слюсар Б. Шапіро.
Активісти Тульчинської групи соціал-демократів часто виїжджали до села Чукова провадити політичну роботу серед селян. В одного з місцевих соціал-демократів у 1907 році в Тульчині під час обшуку відібрано листівки, папери з штампом Тульчинської організації РСДРП та ряд інших документів. Жандармерія кілька років вела слідство в цій справі.
І в чорну пору столипінської реакції, і в роки перед першою світовою війною не замовкав голос народного протесту. В січні 1912 року начальник Подільського губернського жандармського управління повідомляв, що в грудні 1911 року в Тульчинській друкарні надруковано 15 тис. примірників відозви місцевої організації РСДРП «До новобранців».
Перед першою імперіалістичною війною в Тульчині була розвинута кустарна та місцева промисловість, торгівля, зросло населення. Працювало 264 ремісничі майстерні. У 1912 році стала до ладу невеличка дизельна електростанція. І без того важке матеріальне становище трудящих з початком першої світової війни погіршало - ще більше зросли податки, різні військові повинності, на вулицях все частіше зустрічалися каліки, убогі, голодні.
Тульчин жив великими сподіваннями на те, що старим порядкам, нарешті, настане край. З радістю він зустрів звістку про повалення царського самодержавства. На вулицях і площах міста стихійно збиралися мітинги з участю солдатів гарнізону.
В травні 1917 року в Тульчині виникла Рада робітничих і солдатських депутатів, у якій більшість місць захопили есери, меншовики та бундівці. Пізніше до складу Ради ввійшли місцеві робітники та солдати-більшовики Г. Алчеєв, І. Шаповалов, Орлов та інші.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції швидко прилетіла до Тульчина. Але владу в жовтні 1917 року захопили органи

Тульчин