Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 5 з 9
створили першу промислову артіль «Риболов». Наприкінці листопада 1921 року в Тульчині 11 селянських виробничих об'єднань заснували «Господарсоюз», який допомагав забезпечувати ці об'єднання реманентом, посівним матеріалом тощо.
Партійна організація міста, радянські органи провадили велику роботу, щоб найшвидше ліквідувати розруху, викликану громадянською війною. Вірним помічником комуністів була молодь. На той час в осередку налічувалось 150 юнаків і дівчат. Комсомольці вели боротьбу з бандами, брали участь у продовольчих загонах, проводили масово-політичну роботу.
Взимку 1922 року до міста і сіл повіту прибули з голодуючих областей Поволжя діти й дорослі. Партійний комітет і виконком міської Ради депутатів трудящих виділили приміщення для житла, харчування та навчання цих дітей. Розміщено було 449 юних волжан.
В січні 1923 року Брацлавський повіт було ліквідовано і утворено Тульчинський округ. До його складу ввійшло 13 районів. Невдовзі відбувся перший окружний з'їзд Рад. Його делегати надіслали тепле й щире вітання вождеві революції В. І. Леніну. «Ми віримо, що провідник всесвітньої праці,- говорилось у вітанні,- знову етане біля керма боротьби за визволення працюючих всього світу».
Завдяки зусиллям партійної організації і місцевої Ради, напруженій праці трудящих відроджувалися промисловість і міське господарство. Налагоджувалася робота шкіряного цеху, швейних майстерень, пекарні. Перші кроки робила й державна транспортна контора, яка вже мала 8 автомобілів та 4 мотоцикли. Відбудовувалися й ремонтувалися житлові будинки, школи, лікарні, шляхи, мости, упорядковувалася територія міста, зокрема, садиба, де жив П. І. Пестель.
Весь час партійні організації приділяли багато уваги питанням політичної і культурно-освітньої роботи. Велика роль у здійсненні цих заходів належала політпрацівникам частин Червоної Армії. Ще в серпні 1920 року в Тульчині відбувся перший повітовий з'їзд учителів, у якому взяло участь 105 делегатів. З вересня почала виходити газета «Рабочий и крестьянин».
Визначною подією в культурному житті міста був приїзд восени 1920 року Української капели під керівництвом видатного композитора К. Г. Стеценка, яка виконувала пісні переважно в обробці М. Д. Леонтовича. На одному з таких концертів у гарнізонному клубі композитор К. Г. Стеценко висловив теплу подяку М. Д. Леонтовичу за його чудові твори. Червоноармійці запросили Миколу Дмитровича на сцену і піднесли йому букет живих квітів. Відповідаючи на палкі вітання
присутніх, Леонтович сказав, що за змістовні і ніжні пісні треба дякувати їх творцеві - українському народові.
Значна частина творчого життя М. Д. Ле- онтовича пов'язана з Тульчином. Тут, у єпархіальному жіночому училищі, з 1908 року понад 10 років викладав він музику і співи, а з весни 1918 до літа 1919 працював у Києві. Влітку 1919 року композитор повернувся до сім'ї у Тульчин, продовжував записувати і обробляти народні пісні. Після встановлення Радянської влади в місті композитор весь поринув у громадське й культурне життя. Він працював секретарем спілки працівників освіти, організував червоно- армійську художню самодіяльність, а восени створив Тульчинський народний хор, розучував з хористами й оркестром «Інтернаціонал».
Трудящі Тульчина свято шанують пам'ять про українського композитора. Одну з вулиць міста названо його ім'ям. Любовно зберігається будинок, у якому композитор провів останні свої роки. В краєзнавчому музеї виставлено цікаву експозицію, присвячену життю й діяльності М. Д. Леонтовича.
Радянська влада багато уваги приділяла культурному будівництву, охороні здоров'я. 1924 року в Тульчині була лікарня на 35 ліжок, у якій працювало 5 лікарів і 14 чоловік середнього медперсоналу. В місті створено трирічні педагогічні курси ім. Коцюбинського (згодом - педтехнікум), музичну школу ім. Леонтовича, технічну школу ім. Енгельса. Працювали гуртки лікнепу, робітничий і комсомольський клуби, міська бібліотека. Наприкінці 1922 року в Тульчині було вже 10 семирічних трудових шкіл, діяли дитячий будинок, двоє дитячих ясел, курси ручного ремесла. Розгортали свою роботу клуби, драматичний театр ім. Леніна, кінотеатр, 9 бібліотек, краєзнавчий музей. Того ж року на своєму засіданні міська Рада прийняла рішення про розширення і впорядкування вулиць та майданів, деякі з них було забруковано, приведено в належний санітарний стан. З ініціативи воїнів військових частин і насамперед бійців 9-ї Кримської кавалерійської дивізії споруджено футбольне поле з легкоатлетичними секторами, іподром, водну станцію, тир. Особливу популярність здобув кінний спорт, активним пропагандистом його був командир полку М. Осліковський - пізніше генерал Радянської Армії.
В роки індустріалізації змінювалося обличчя багатьох підприємств міста.


Тульчин