Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тульчин

Сторінка 6 з 9
Розширювалися їх виробничі площі, зростав випуск продукції. Держава виділяла великі кошти на розвиток промисловості та кредитування сільського господарства. Замість швейних майстерень 1925 року засновується державна швейна фабрика ім. Ф. Е. Дзержинського. Місто зростало. За даними перепису населення, на 1 січня 1926 року в ньому проживало 16 119 чоловік. Тульчин став окружним центром.
Розвивалась промисловість. На базі взуттєвої і гудзикової промислових артілей виникли державні фабрики. У 1929 році стала до ладу панчішна фабрика. Тоді ж почали працювати м'ясо-забійний пункт з переробними цехами, маслосир- завод, нова електрична станція, артілі деревообробна та вишивальниць, птахо інкубаційна станція.
Десятиріччя Великого Жовтня в Тульчині ознаменувалось розгортанням житлового й комунального будівництва. Споруджено триповерхове приміщення будинку Рад, семирічну школу, лікарню, відділення Держбанку, кінотеатр, двоповерхові житлові будинки, магазини. Озеленювалися вулиці, впорядковувалися тротуари, насаджувалися сквери, парки, будувався водогін.
Тридцяті роки для Тульчина були періодом боротьби за соціалістичні перетворення в економіці й культурі, утвердження соціалістичних відносин у громадському житті. На початку 1929 року створено приміський колгосп «Ленінський призов». Для допомоги місцевим активістам в організації колгоспів в села округу послали 138 двадцятип'ятитисячний, з них 89 комуністів. З 1932 року в Тульчині почала діяти машинно-тракторна станція. 1933 року при ній створено політ- відділ, який відіграв важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів району.
Разом з усією країною тульчинці вирушили в похід за технічні знання. На швейній, панчішній і взуттєвій фабриках, в артілі «Металіст» діяли школи виробничників.
На початок 1941 року на 19 промислових підприємствах Тульчина працювало 1567 робітників і службовців.
Широкого розвитку набрало медичне обслуговування населення. В районній лікарні було відкрито нові відділення, розширилася мережа дитячих установ - у 1940 році в місті функціонували 4 дитячих ясел, 2 садки, дитячий санаторій.
Багато робилось в освітній справі. Ще на початку 30-х років усіх дітей шкільного віку охоплено навчанням, повністю ліквідовано неписьменність серед дорослих. Крім семирічних загальноосвітніх шкіл, у 1930 році функціонували педагогічний, бібліотечний і медичний технікуми, робітфак, на якому навчалось понад тисячу слухачів, школа партійно-радянського активу. У 1933 році відкрито зооветеринарний технікум, і ще через три роки почалися заняття в учительському інституті. В місті працювали краєзнавчий музей, районний будинок культури.
Успішно розвивались культура й мистецтво. У 1925 році в місті створюється філіал Всеукраїнського музичного товариства ім. М. Леонтовича, що сприяло розвитку хорового й музичного мистецтва в місті та селах округу. Створюється міський струнний оркестр під керівництвом самодіяльного композитора - вчителя Д. О. Клевчука. У 1926 році знову почала виступати хорова капела ім. М. Леонтовича, якою керував самодіяльний композитор Р. А. Скалецький. Капела виступала з концертами перед трудящими міста, в селах Поділля. Тоді ж створено окружне товариство краєзнавців, яке зібрало і систематизувало багато матеріалів з історії та природи краю, друкувало їх у краєзнавчому збірнику «Тульчинщина».
Великим випробуванням для радянських людей стала Велика Вітчизняна війна, розв'язана гітлерівською Німеччиною. Мешканці міста негайно приступили до будівництва оборонних споруд. Райком партії і райвиконком організували курси підготовки санітарів, зв'язківців, снайперів. Було створено винищувальний батальйон з 220 чоловік, групи для боротьби з пожежами та наслідками ворожого бомбардування. На схід евакуювалася худоба й техніка. Для підпільної боротьби проти окупантів готувалися люди.
Фашистські війська захопили Тульчин 23 липня 1941 року. Настали нестерпні часи окупації. Фашистські нелюди знищили понад 4 тис. жителів міста та навколишніх сіл. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, населення чинило опір загарбникам. Вже восени 1941 року тут почала діяти підпільна антифашистська група, в якій брали участь І. О. Вурсол, С. Г. Кучеренко, В. І. Мізернюк, В. М. Баранський, І. С. Добровольський, К. О. Лаптев та ін. Члени групи
організовували диверсії у ворожому тилу, слухали по радіо Москву і розповсюджували серед населення повідомлення Рад інформбюро. Місцеві патріоти знищили склад, у якому окупанти зберігали сотні тонн пального й мастил.
Колишній перший секретар Тульчинського райкому партії В. В. Сашко за


Тульчин