Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Хмільник

Сторінка 2 з 8
Хмільник був тимчасовим пристановищем війська зрадника українського народу гетьмана І. Виговського. Тут він чекав на свого посланця з Варшави і допомоги польських загонів. Але прибулі сюди з Переяслава козаки на чолі з Я. Сомком і ніжинським полковником Васютою та російські війська під командуванням боярина В. Б. Шереметьева2 23 листопада розбили військо І. Виговського і татар, що йому допомагали. Місто ще
не раз було ареною боїв між російсько-українськими і польсько-шляхетськими військами. Страшно спустошили його шляхетські війська в 1665 році.
1672 року Хмільник захопили турки. 27 років тут стояв їх гарнізон. Турки укріпили замок, побудували мечеть-восьмигранну споруду з стінами півтора метра завтовшки, з бійницями в них на' випадок облоги. Між замком і мечеттю, а також сторожовими постами в зарослях ріки були прориті підземні ходи. За роки турецького іга, яке супроводжувалося безперервними боями між польськими і турецькими військами, занепали ремесла й торгівля, місто обезлюдніло: одних турки продали у рабство, інші втекли до козаків. 1699 року, коли Хмільник відійшов до Польщі, він знову став центром староства. 1774 року король подарував Хмільницьке староство своєму племінникові Й. Понятовському. 1776 року у Хмільнику налічувалося 497 будинків.
Економічне життя староства XVIII ст. характеризувалося розширенням панщинного фільваркового господарства, дальшим закріпаченням населення. У 1763 році панщина досягала 120 днів для тяглих селян і 90 днів для піших.
Посилився наступ магнатів на міщан Хмільника. їх позбавляли громадських земель, скасовували привілеї, надані магдебурзьким правом. Ремісників примушували працювати без плати. Міщани поступово перетворювалися в кріпаків. У 1782 році в старостві було 57 млинів, поташні фабрики, селітровий і скляний заводи.
Посилення панщини, національне гноблення викликало протест трудящих. Вони вступали до гайдамацьких загонів, брали участь у виступах і повстаннях. У 1734-1735 pp. у Хмільницькому старостві діяв загін гайдамаків під проводом Митки.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Хмільник був окружним центром Брацлавського намісництва, а з 1797 року - повітовим містом Подільської губернії. Місто мало свій герб - зображення срібної башти на голубому фоні. Хмільницьке староство з населенням 6070 чоловік Катерина II подарувала графові Безбородьку. 1804 року Хмільник став позаштатним містом Літинського повіту.
Перехід під владу російського царя не змінив становища народних мас. І вони продовжували боротьбу проти феодально-кріпосницького гноблення. Багато хмільничан перебувало в загонах Устима Кармалюка. Для боротьби з повстанцями
царський уряд посилав збройну силу. 1827 року у Хмільнику був розквартирований цілий батальйон.
На початку XIX ст. Хмільник являв собою хаотично забудоване місто. Низинні частини його навесні й восени затоплювалися водою, перетворюючись у болото.
3 830 будинків лише три були з цегли. У місті часто виникали пожежі. 1834 року згоріло 113 будинків. 1845 року місто дуже потерпіло від повені - вода знесла всі мости, затопила багато будівель.
В цей період швидко багатіють і розширюють свою діяльність православні церкви, в яких царизм вбачав вірного захисника своїх інтересів. З 1788 року, коли було закладено Порубинську церкву, і до 1910 року в Хмільнику спорудили
4 церкви. За соціальним складом населення Хмільника (на 1861 рік) розподілялося так: дворян і духовенства - 128 чоловік, купців - 208, ремісників - 1362, міщан - 5098 і близько 400 чоловік військових, іноземців та ін. У місті було 8 напівкустарних фабрик і заводів, дрібні ремісничі майстерні, в яких працювало 1149 чоловік.
Скасування кріпосного права прискорило економічний розвиток міста. 1878 року тут засновано ткацьку фабрику Гера. Наприкінці XIX ст. в місті вже працювали водяний млин, різниця, олійня, маслобійня, миловарний, пивоварний, винокурний, черепичний і 4 цегельні заводи, тютюнова фабрика. До 1905 року стали до ладу ще один пивоварний завод, тартак, чавуноливарний завод. Серед 1616 ремісників було 470 шевців, 250 кравців, 230 кушнірів. Багато жителів займалося переробкою продуктів землеробства й тваринництва. Населення виробляло олію, тримало пасіки. Сільськогосподарські продукти користувалися великим попитом на ярмарках, особливо хмільницька цибуля, виведена місцевими городниками. Її продавали в багатьох містах Подільської і Київської губерній, вивозили в Одесу.
Із зростанням промисловості збільшився приплив переселенців до міста. 1897 року у Хмільнику мешкало 14 тис. чоловік, у 1904 - 16 тис. Місто продовжувало рости.


Хмільник