Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ладижин

Сторінка 4 з 7

профспілок (у Ладижині були профспілки працівників освіти, працівників землі і лісу, будівельників, кравців тощо), жінделегатки. Жінки провели велику роботу щодо виявлення і подання допомоги сиротам та безпритульним дітям, збирали кошти для МОДРу та страйкуючих шахтарів Англії.

Вчителі, жінделегатки, комсомольці, червоноармійці частини, розташованої в Ладижині, організовували гуртки ліквідації неписьменності, художньої самодіяльності. В проведенні політико-виховної і культосвітньої роботи особливою активністю відзначалася червоноармійська молодь. За її ініціативою з 1924 року відбувалися вечори-зустрічі армійських та сільських комсомольців, на яких читалися лекції про героїчну боротьбу в роки громадянської війни. На ці вечори приходила молодь з сусідніх сіл. Комсомольці побудували літній театр, де гуртківці давали концерти, влаштовували цікаві вечори відпочинку.
Завдяки залученню широких мас трудящих до відбудови народного господарства, його відродження швидко завершувалося. 1926 року відремонтовано і пущено
спиртовий завод, на якому працювало тоді близько 100 робітників. Підприємство швидко збільшувало випуск продукції. Зростав обсяг виробництва промислової кооперації та кустарів.
За відбудовного періоду в Ладижині функціонувала лікарня на 15 ліжок, її обслуговували 2 лікарі та два фельдшери. Тоді були дві школи, сельбудинок, дві хати-читальні, 7 бібліотек, 1924 року засновано Ладижинський технікум механізації сільського господарства.
Громадськість Ладижина разом з сільською Радою докладала всіх зусиль до популяризації переваг колективних форм ведення сільського господарства, залучала бідняцько-середняцькі маси до спільного обробітку землі. В жовтні 1926 року з цією метою організовано виставку, найцікавішим експонатом на якій був трактор. Селяни з інтересом і захопленням спостерігали роботу трактора.
Наступного року 16 родин ладижинських незаможників об'єдналися в товариство спільного обробітку землі «Червоний степ», а через два роки на базі ТСОЗу організовано великий колгосп ім. Леніна. В ньому об'єдналася більша частина (304) господарств села. В 1930 році виник єврейський колгосп, що проіснував до 1940 року.
Втілення в життя ленінського кооперативного плану проходило в жорстокій боротьбі. Куркулі намагалися будь-що скомпрометувати ідею колективізації. Вони саботували заходи партії щодо колективізації, чинили шалений опір виконанню планів хлібозаготівель. Куркулі підпалювали колгоспні будівлі, хати комнезамівців». Від їх рук загинув голова колгоспу П. І. Споденюк.
Ладижинська партійна організація згуртувала незаможницькі та середняцькі маси на боротьбу з куркулями. З цією метою скликалися збори селян, на яких роз'яснювалась політика партії та радянського уряду. В серпні 1929 року відбулося свято - День колективізації. Трудящі жінки одностайно вирішили бойкотувати куркулів, не відпускати ніякого краму в кооперативних крамницях. Куркулів, що не виконували хлібопоставок, не допускали молоти зерно у млинах. Протягом 1929 року сільрада прийняла кілька рішень, спрямованих проти куркулів, зокрема постанову про виселення за саботаж, про передачу куркульського майна колгоспу ім. Леніна.
В напружений період колективізації та ліквідації куркульства як класу Ладижинська сільрада і партійна організація змогли вирішувати найскладніші питання завдяки всебічній підтримці всього селянства. Так, 1930 року мешканці Ладижина запропонували на кошти, зібрані за самообкладанням, збудувати нову школу, сприяти місцевій промкооперації, створити машинно-тракторне товариство, посилити догляд за господарським використанням місцевих млинів, сприяти розвитку всіх видів кооперації: кредитної, споживчої, садово-городньої, птахівничої тощо.
Наслідки широкого залучення мас до вирішення завдань будівництва не забарилися позначитися на здійсненні ленінського кооперативного плану в Ладижині. На початку 1931 року близько трьох чвертей селянських господарств об'єдналися в колгоспи ім. Леніна та «Праця». Через рік створено Ладижинську МТС. Згодом виникли промислово-кооперативні об'єднання «Текстильшвей», «Червоний шлях» (виготовлення виробів із соломи) та цегельна артіль. Швидко міцніли молоді колгоспи, збільшувалися їх прибутки. Успіхи соціалістичного будівництва викликали трудове піднесення колгоспників, яке виявлялося в розгортанні соціалістичного змагання. Вже на кінець першої п'ятирічки в колгоспах були п'ятисотенниці: А. А. Стрищенко, А. М, Прищенко, С. М. Кримаренко, М. Т. Калюженко та інші. Якщо середня врожайність зернових культур в 1931-1932 pp. становила 5 цнт, а цукрових буряків 110 цнт з га, то в 1938-1940 pp. вона відповідно зросла до
18-20 та 180-200 цнт з га. Під час розподілу прибутків за 1940 рік колгоспники ладижинських артілей ім. Леніна та «Праця», крім грошей, одержали по 2,5-3,5



Ладижин