Ладижин
В роки першої світової війни економічне життя містечка дуже занепало. В 1916 році через відсутність сировини став спиртовий завод. Населення Ладижина терпіло злигодні воєнного часу.
Після перемоги Жовтневої революції партійна організація вийшла з підпілля. П. Г. Вербовенко, що повернувся з тюрми, знову очолив ладижинських комуністів. У грудні 1917 року в Ладижині створено волосний ревком.
Багато мешканців Ладижина пішло до партизанських загонів. Окупанти та буржуазні націоналісти переслідували радянських активістів та тих, хто не підкорявся їхнім розпорядженням. У наказі подільського губернського старости зазначалося: «за шкідливу діяльність, за проведення агітації; за повстання проти української державної влади і австро-угорських військ висилати за межі України». Ревкомівці та активісти розповсюджували листівки, в яких закликали трудящих до боротьби з окупантами та з гетьманською владою, створювали бойові дружини, перешкоджали вивезенню реквізованого лісу.
Не встигли окупанти забратися з Ладижина, як владу захопили петлюрівці. Багато лиха завдали трудящим їхні банди. Вони грабували населення та вбивали радянських активістів. У травні 1919 року червоноармійські загони очистили околиці Ладижина від банд. Але в липні містечко зайняли денікінці. Вони грабували народ, забирали хліб, одяг і худобу, навіть дрібні хатні речі. Вирішальну роль у боротьбі з денікінцями та рештками петлюрівців відіграли полки кавалерійської бригади Г. І. Котовського. Жителі Ладижина свято шанують пам'ять бійців-котовців, які віддали своє життя за їхнє визволення. Герої поховані в центрі селища. В братській могилі покоїться й один з кращих командирів М. В. Просвирін.
Тільки-но Червона Армія вигнала з Ладижина білополяків, почав працювати волосний ревком, згодом створено комітет незаможних селян. КНС був послідовним провідником політики партії на селі, надійною опорою для радянських органів. Увага незаможників зосереджувалася на правильному розподілі землі та реманенту,
здійсненні продрозкладки, боротьбі з бандитизмом. Наприкінці 1920 року в Ладижині ще бешкетувала банда отамана Лиха. Бандити вбили першого голову КНС М. Т. Срібного, голову ревкому М. Кублича, учасника Жовтневої революції Д. О. Плахотнюка та кількох інших працівників радянських органів.
Але радянське будівництво йшло своїм шляхом. 20 червня 1921 року Ладижинський ревком перетворено на волвиконком. Для захисту трудового народу було створено народну міліцію. Передова молодь Ладижина проявила цінну ініціативу - вона створила спеціальний комітет, який організував збір коштів на створення притулку для сиріт, що їх батьки загинули під час громадянської війни. Притулок відкрили в березні 1920 року, а після закінчення громадянської війни його взято на державне забезпечення. Завдяки активності членів КНС організовано пройшла осіння сівба 1921 року. Під урожай наступного року незасіяними залишилися тільки 50 десятин, та й то через посуху.
1922 року в Ладижині засновано комсомольську організацію, яка об'єднувала 7 членів.
По закінченні громадянської війни та ліквідації бандитизму волосний виконком, комуністи Ладижина піднімали бідняцько-середняцькі верстви селянства на подолання розрухи, дальший розвиток сільськогосподарського виробництва та реалізацію інших заходів, покликаних до життя новою економічною політикою.
На 1922 рік у Ладижині налічувалося 1213 дворів, проживало 4613 чоловік, в т. ч. 225 кустарів, які виробляли рибальські сітки, тканини, займалися деревообробкою, жерстяництвом тощо. В тогочасному Ладижині налічувалося 156 торговельно-промислових і ремісничих підприємств. Понад 150 мешканців його на присадибних ділянках вирощували для продажу тютюн.
За цих умов потрібно було спрямувати розвиток кустарного виробництва на кооперативний шлях. В перші роки непу в Ладижині засновано споживче товариство, сільськогосподарське товариство «Добробут» та дві артілі тютюнників.
За адміністративним поділом 1923 року Ладижин став районним центром Гайсинського округу (з 1925 до 1930 року він входив до Тульчинського округу).
У здійсненні ленінського кооперативного плану та проведенні культурно-освітніх заходів велика роль належала комнезаму. Члени КНС збирали і розподіляли посівний матеріал, організовували спільний обробіток землі і збирання врожаю. Особливу пильність виявляли комнезамівці під час підготовки і проведення виборів, коли куркулі та підкуркульники намагалися будь-що пролізти до органів Радянської влади. До активної громадської діяльності залучалися члени
- Глибочок
- Четвертинівка
- Цибулівка
- Тростянчик
- Торканівка
- Савинці
- Оляниця
- Олександрівка
- Мала Стратіївка
- Летківка
- Капустяни
- Ілляшівка
- Гордіївка
- Верхівка
- Буди
- Ободівка