Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
колишньої МТС відкрили завод чавунних водопровідних труб. У 1963 році він виготовив для колгоспів 3717 тонн продукції. Наступного року підприємство реорганізували в машинобудівний завод, який виготовляє
поливно-мийні машини. До кінця року він випустив 550 машин. В результаті реконструкції цукрового заводу, здійсненої в 1962 році, значно зросла його потужність. В 1965 році підприємство виробило 364 тис. цнт цукру, або у 5 разів більше проти 1950 року і в 6 разів більше, як у 1913 році. Колектив цукрокомбінату достроково виконав завдання семирічного плану. На кінець семирічки в чотири рази вросла потужність склозаводу. В цей період він перейшов на виробництво сортового посуду та кольорового скла. Першими освоїли складний процес шліфування посуду робітниці заводу В. В., Л. 3. і К. 3. Куники. В досить потужне підприємство з високою енергетично-технічною озброєністю перетворився радгосп цукрокомбінату. В 1959 році тут працювали 59 тракторів, 16 комбайнів, 47 автомашин та інша техніка.
Готуючи гідну зустріч 50-річчю Великого Жовтня та 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, трудящі селища доклали багато зусиль до того, щоб достроково виконати завдання восьмої п'ятирічки. Машинобудівний завод виконав п'ятирічний план до 6 серпня 1970 року. Його продукція здобула світове визнання. Вироби заводу можна побачити в містах Болгарії, Югославії, Афганістану, Алжіру, Монголії та інших країн. На Міжнародній виставці «Інтерпобутмаш-1968» машина заводу ПМ-130 була удостоєна диплома 1-го ступеня. В 1970 році колектив заводу розпочав освоєння серійного виробництва нової універсальної машини К0-705 на базі трактора ІТ-40 А. Достроково, в липні 1970 року, виконав п'ятирічний план каоліновий завод. Щорічно добиваються високих показників робітники радгоспу Турбівського цукрокомбінату. В 1966-1969 pp. урожай зернових тут становив 30,2-31,1 цнт з кожного гектара, маточних буряків - 227-397 цнт, виробництво м'яса на 100 га сільськогосподарських угідь - 58,8-96,5 цнт, а молока - по 514-532 центнери.
Такі виробничі досягнення стали можливими завдяки трудовому героїзмові робітників, інженерів і техніків, передовиків виробництва, яких у Турбові за останнє десятиріччя виросло чимало. Героїчний вчинок здійснив 1960 року колишній працівник Турбівського цукрового заводу А. Ф. Кричківський, який разом із трьома однополчанами 49 днів перебував на баржі у водах Тихого океану. Нині А. Ф. Кричківський працює інженером Київського ордена Леніна заводу «Ленінська кузня», колектив якого ще в I960 році назвав його почесним робітником підприємства. Багато передовиків турбівських підприємств відзначені урядовими нагородами. Головному механікові цукрового заводу В. Р. Маєвському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а коваля заводу О. С. Харченка, колишнього директора каолінового заводу 3. П. Перейму - нагороджено орденом Леніна.
Швидке зростання промисловості зумовило високі темпи розвитку селища. Замість колишніх селянських хат під солом'яними стріхами в селищі тепер 1558 добротних житлових будинків, серед них багато котеджів та двоповерхових жител. Будівництво житлового фонду в селищі здійснюється також на кошти промислових підприємств. Тільки після війни каоліновий завод збудував 9, цукрокомбінат - 6, машинобудівний завод - 7 і склозавод - 3 двоповерхові житлові будинки. 1160 будинків споруджено індивідуальними забудовниками. До послуг населення
14 продуктових, 7 промтоварних, 2 книжкові магазини, чайна та 3 їдальні, хлібозавод потужністю 12 тонн хлібобулочних виробів у день тощо. В розпорядженні турбівців чудові місця відпочинку - селищний парк, лісові дачі, 220 га ставу. Поруч з селищем, у мальовничому місці «Лісова поляна», збудовано піонерське місто-табір, де відпочивають діти робітників і дуже часто - піонери братніх соціалістичних країн. Турбівську лікарню розширено до 125 місць, відкрито додатково дитяче відділення, поліклініку, медичні пункти на підприємствах, дві аптеки, чотири дитячі садки. Тепер загін медичних працівників нараховує 65 фахівців вищої і середньої кваліфікації.
Відчутні зміни сталися на ниві народної освіти. Якщо в 1954 році в селищі працювало 80 спеціалістів різного профілю, то тепер - близько 280 чоловік. Більше половини населення має вищу, середню й неповну середню освіту. Робітнича молодь вчиться у вечірній середній школі, а діти - в загальноосвітніх середній і восьмирічній школах. 1970 року в усіх навчальних закладах Турбова вчилося 1343 чоловіка, працювало 68 вчителів. У складі педагогічних колективів - досвідчені вчителі. Сотні вихованців турбівських шкіл стали інженерами, лікарями та іншими спеціалістами народного господарства, у т. ч. вченими. Серед них М. Г. Трохимчук - генерал-майор інженерно-технічної служби.
Трудящі Турбова пишаються своїми культурно-освітніми закладами. Книжковий
Турбів
Сторінка 6 з 7
Турбів підпорядкували Липовецькому району. Турбів продовжував зростати як промисловий і культурний центр. Нарощували темпи діючі, виникали нові підприємства. 1960 року на базіколишньої МТС відкрили завод чавунних водопровідних труб. У 1963 році він виготовив для колгоспів 3717 тонн продукції. Наступного року підприємство реорганізували в машинобудівний завод, який виготовляє
Готуючи гідну зустріч 50-річчю Великого Жовтня та 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, трудящі селища доклали багато зусиль до того, щоб достроково виконати завдання восьмої п'ятирічки. Машинобудівний завод виконав п'ятирічний план до 6 серпня 1970 року. Його продукція здобула світове визнання. Вироби заводу можна побачити в містах Болгарії, Югославії, Афганістану, Алжіру, Монголії та інших країн. На Міжнародній виставці «Інтерпобутмаш-1968» машина заводу ПМ-130 була удостоєна диплома 1-го ступеня. В 1970 році колектив заводу розпочав освоєння серійного виробництва нової універсальної машини К0-705 на базі трактора ІТ-40 А. Достроково, в липні 1970 року, виконав п'ятирічний план каоліновий завод. Щорічно добиваються високих показників робітники радгоспу Турбівського цукрокомбінату. В 1966-1969 pp. урожай зернових тут становив 30,2-31,1 цнт з кожного гектара, маточних буряків - 227-397 цнт, виробництво м'яса на 100 га сільськогосподарських угідь - 58,8-96,5 цнт, а молока - по 514-532 центнери.
Такі виробничі досягнення стали можливими завдяки трудовому героїзмові робітників, інженерів і техніків, передовиків виробництва, яких у Турбові за останнє десятиріччя виросло чимало. Героїчний вчинок здійснив 1960 року колишній працівник Турбівського цукрового заводу А. Ф. Кричківський, який разом із трьома однополчанами 49 днів перебував на баржі у водах Тихого океану. Нині А. Ф. Кричківський працює інженером Київського ордена Леніна заводу «Ленінська кузня», колектив якого ще в I960 році назвав його почесним робітником підприємства. Багато передовиків турбівських підприємств відзначені урядовими нагородами. Головному механікові цукрового заводу В. Р. Маєвському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а коваля заводу О. С. Харченка, колишнього директора каолінового заводу 3. П. Перейму - нагороджено орденом Леніна.
Швидке зростання промисловості зумовило високі темпи розвитку селища. Замість колишніх селянських хат під солом'яними стріхами в селищі тепер 1558 добротних житлових будинків, серед них багато котеджів та двоповерхових жител. Будівництво житлового фонду в селищі здійснюється також на кошти промислових підприємств. Тільки після війни каоліновий завод збудував 9, цукрокомбінат - 6, машинобудівний завод - 7 і склозавод - 3 двоповерхові житлові будинки. 1160 будинків споруджено індивідуальними забудовниками. До послуг населення
14 продуктових, 7 промтоварних, 2 книжкові магазини, чайна та 3 їдальні, хлібозавод потужністю 12 тонн хлібобулочних виробів у день тощо. В розпорядженні турбівців чудові місця відпочинку - селищний парк, лісові дачі, 220 га ставу. Поруч з селищем, у мальовничому місці «Лісова поляна», збудовано піонерське місто-табір, де відпочивають діти робітників і дуже часто - піонери братніх соціалістичних країн. Турбівську лікарню розширено до 125 місць, відкрито додатково дитяче відділення, поліклініку, медичні пункти на підприємствах, дві аптеки, чотири дитячі садки. Тепер загін медичних працівників нараховує 65 фахівців вищої і середньої кваліфікації.
Відчутні зміни сталися на ниві народної освіти. Якщо в 1954 році в селищі працювало 80 спеціалістів різного профілю, то тепер - близько 280 чоловік. Більше половини населення має вищу, середню й неповну середню освіту. Робітнича молодь вчиться у вечірній середній школі, а діти - в загальноосвітніх середній і восьмирічній школах. 1970 року в усіх навчальних закладах Турбова вчилося 1343 чоловіка, працювало 68 вчителів. У складі педагогічних колективів - досвідчені вчителі. Сотні вихованців турбівських шкіл стали інженерами, лікарями та іншими спеціалістами народного господарства, у т. ч. вченими. Серед них М. Г. Трохимчук - генерал-майор інженерно-технічної служби.
Трудящі Турбова пишаються своїми культурно-освітніми закладами. Книжковий