Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
турбівці спорудили пам'ятник. За виявлений героїзм і мужність під час Великої Вітчизняної війни 139 мешканців села нагороджено орденами і 437 - медалями Радянського Союзу. Орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни та кількома медалями відзначено підполковників - льотчика П. 3. Клецька і розвідника Т. Ф. Заданюка. Орденами і медалями відзначила країна військову мужність І. К. Чулого, Д. П. Шаворського та ін. Тепер їх портрети можна побачити в кімнаті бойової слави Турбова.
Руйнування і злидні залишили окупанти. Підприємства й колгоспи, школи й медичні заклади, бібліотеки й клуби села пограбовано, а 59 будинків зруйновано. Окупанти знищили або вивезли до Німеччини всю колгоспну худобу.
Не гаячи часу, трудящі Турбова зразу ж взялися заліковувати рани війни. На допомогу їм стали 750 колишніх воїнів, серед них 58 комуністів, які повернулися додому після війни. Щоб швидше відбудувати господарство, колгоспники ділилися з артіллю усім, що мали: худобою, щоб відновити тваринницькі ферми, насінням, щоб засіяти колгоспну землю; вони виводили на поле своїх корів, орали й боронували ними землю. На цукровому заводі, який ще не став до ладу, організували виготовлення запасних частин до тракторів і реманенту. Спільними зусиллями трудящих селища першу посівну кампанію, а потім і жнива було проведено вчасно. Помітних успіхів добилися працівники сільського господарства в наступні роки. У 1950 році досягли довоєнного рівня продуктивності тваринництва колгоспи
Ім. Петровського та «Нове життя». Цього року їх об'єднали в одну артіль ім. Калініна.
Чимало зроблено в ці роки й для відбудови промислових підприємств. У 1945-1947 pp. стали до ладу каоліновий і цукровий заводи. 1946 року в приміщенні відгодівельного пункту відкрили завод виробництва скла для потреб цукрових підприємств Вінницької області. Сировиною були місцевий кварцевий пісок, каолін і торф. Під керівництвом партійних організацій робітничі колективи не тільки подолали труднощі, а й успішно виконали завдання четвертого п'ятирічного плану. В 1950 році цукровому заводу присуджено перехідний Червоний прапор та грошову премію Міністерства харчової промисловості СРСР і ВЦРГІС, а також присвоєно звання заводу відмінної якості.
В цей період у г. Турбові було споруджено міжколгоспну електростанцію, в будівництві якої велику допомогу подав колектив цукрового заводу. Ремонтували старі і зводили нові житлові будинки. Почали безперебійно працювати магазини, заводські їдальні, шкільні буфети. Налагодили роботу медичні заклади.
В загальному плані відродження народного господарства важливе місце посідало культурне й побутове будівництво на селі. Вже у перший рік визволення від окупантів відкрилися школи. Під час суботників і недільників населення відремонтувало навчальні приміщення, виготовило парти й столи. Відновили роботу, лікарня і поліклініка, почали працювати дитячі садки. В 1949 році медичні заклади були зміцнені кваліфікованими працівниками, що дозволило значно поліпшити медичне обслуговування населення. Дещо гірше працювали в перші повоєнні роки клуби. Якщо бібліотеки зразу відновили свою роботу (їм значну допомогу подали учні, збираючи книжки серед населення), то клуби довгий час працювали з перебоями - їх зали і фойє засипали зерном і цукром: не вистачало складських приміщень. Але в 1950 році все нормалізувалося.
Організаційно зміцнів у цей період колгосп ім. Калініна. 1957 року його реорганізували у два відділки радгоспу новоствореного Турбівського цукрокомбінату.
В 50-і роки трудові колективи промислових підприємств Турбова багато уваги приділяли нарощуванню виробничих потужностей, підвищенню якості продукції. Лише з 1951 пo 1954 рік річний приріст продукції на каоліновому заводі збільшився
у два рази. В 1958 році завод дав 43,5 тис. тонн каоліну. Одночасно підприємство освоювало виробництво більш якісної продукції - активованого каоліну-порошку, який широко використовують для виробництва штучної шкіри, гумових виробів, будівельного картону, антисептичних препаратів тощо. Щорічно збільшуючи темпи виробництва, цукровий завод у 1958 році дав 168 тис. цнт цукру, на 99 тис. цнт більше, ніж у 1950 році. Інженерно-технічний персонал склозаводу в цей час розробляв технологію виробництва посуду та інших виробів із скла. В 1957 році почав працювати райхарчокомбінат.
У 1956 році Турбів став селищем міського типу, а сільська Рада - селищною Радою депутатів трудящих. У березні 1959 року ліквідували Турбівський район, а селище
Турбів
Сторінка 5 з 7
Турбова. В цей день, виконуючи бойове завдання (зірвати залізничний міст на перегоні Турбів-Гуменна і тим перешкодити вивезенню німцями награбованого майна), героїчно загинули бійці Червоної Армії М. П. Кириченко і А. П. Труфаленко. В боротьбі з фашистськими загарбниками віддали своє життя понад 300 громадян Турбова. їх імена увічнені земляками на меморіальній дошці. На честь загиблих воїнів Червоної Армії Руйнування і злидні залишили окупанти. Підприємства й колгоспи, школи й медичні заклади, бібліотеки й клуби села пограбовано, а 59 будинків зруйновано. Окупанти знищили або вивезли до Німеччини всю колгоспну худобу.
Не гаячи часу, трудящі Турбова зразу ж взялися заліковувати рани війни. На допомогу їм стали 750 колишніх воїнів, серед них 58 комуністів, які повернулися додому після війни. Щоб швидше відбудувати господарство, колгоспники ділилися з артіллю усім, що мали: худобою, щоб відновити тваринницькі ферми, насінням, щоб засіяти колгоспну землю; вони виводили на поле своїх корів, орали й боронували ними землю. На цукровому заводі, який ще не став до ладу, організували виготовлення запасних частин до тракторів і реманенту. Спільними зусиллями трудящих селища першу посівну кампанію, а потім і жнива було проведено вчасно. Помітних успіхів добилися працівники сільського господарства в наступні роки. У 1950 році досягли довоєнного рівня продуктивності тваринництва колгоспи
Ім. Петровського та «Нове життя». Цього року їх об'єднали в одну артіль ім. Калініна.
Чимало зроблено в ці роки й для відбудови промислових підприємств. У 1945-1947 pp. стали до ладу каоліновий і цукровий заводи. 1946 року в приміщенні відгодівельного пункту відкрили завод виробництва скла для потреб цукрових підприємств Вінницької області. Сировиною були місцевий кварцевий пісок, каолін і торф. Під керівництвом партійних організацій робітничі колективи не тільки подолали труднощі, а й успішно виконали завдання четвертого п'ятирічного плану. В 1950 році цукровому заводу присуджено перехідний Червоний прапор та грошову премію Міністерства харчової промисловості СРСР і ВЦРГІС, а також присвоєно звання заводу відмінної якості.
В цей період у г. Турбові було споруджено міжколгоспну електростанцію, в будівництві якої велику допомогу подав колектив цукрового заводу. Ремонтували старі і зводили нові житлові будинки. Почали безперебійно працювати магазини, заводські їдальні, шкільні буфети. Налагодили роботу медичні заклади.
В загальному плані відродження народного господарства важливе місце посідало культурне й побутове будівництво на селі. Вже у перший рік визволення від окупантів відкрилися школи. Під час суботників і недільників населення відремонтувало навчальні приміщення, виготовило парти й столи. Відновили роботу, лікарня і поліклініка, почали працювати дитячі садки. В 1949 році медичні заклади були зміцнені кваліфікованими працівниками, що дозволило значно поліпшити медичне обслуговування населення. Дещо гірше працювали в перші повоєнні роки клуби. Якщо бібліотеки зразу відновили свою роботу (їм значну допомогу подали учні, збираючи книжки серед населення), то клуби довгий час працювали з перебоями - їх зали і фойє засипали зерном і цукром: не вистачало складських приміщень. Але в 1950 році все нормалізувалося.
Організаційно зміцнів у цей період колгосп ім. Калініна. 1957 року його реорганізували у два відділки радгоспу новоствореного Турбівського цукрокомбінату.
В 50-і роки трудові колективи промислових підприємств Турбова багато уваги приділяли нарощуванню виробничих потужностей, підвищенню якості продукції. Лише з 1951 пo 1954 рік річний приріст продукції на каоліновому заводі збільшився
у два рази. В 1958 році завод дав 43,5 тис. тонн каоліну. Одночасно підприємство освоювало виробництво більш якісної продукції - активованого каоліну-порошку, який широко використовують для виробництва штучної шкіри, гумових виробів, будівельного картону, антисептичних препаратів тощо. Щорічно збільшуючи темпи виробництва, цукровий завод у 1958 році дав 168 тис. цнт цукру, на 99 тис. цнт більше, ніж у 1950 році. Інженерно-технічний персонал склозаводу в цей час розробляв технологію виробництва посуду та інших виробів із скла. В 1957 році почав працювати райхарчокомбінат.
У 1956 році Турбів став селищем міського типу, а сільська Рада - селищною Радою депутатів трудящих. У березні 1959 року ліквідували Турбівський район, а селище