Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
майже 38 тис. тонн каоліну на рік. Починаючи з 1935 року, систематично перевиконував виробничі завдання цукровий завод. В останньому передвоєнному році він виробив понад план 26 тис. цнт цукру.
Широкого розмаху у Турбові набув стахановський рух. Першою послідовницею передових методів праці на цукровому заводі стала бригада вестонників на чолі з І. С. Откидачем та Т. В. Безвершуком. Вестонники перейшли на обслуговування чотирьох апаратів замість двох, що забезпечило підвищення продуктивності праці на 200 проц. До кінця 1936 року на цукровому заводі стахановцями стали 41, а на каоліновому - 140 чоловік. Трудові рекорди окремих передовиків підготували умови для переходу на стахановські методи праці цілих бригад, цехів і змін. У 1937-1938 pp. на ці методи перейшли зміни каолінового заводу, очолювані комуністами Л. Г. Александровим і Г. І. Поповим.
В 1935-1938 pp. збудували два дитячі садки на 100 місць, два клуби. Село електрифікували й радіофікували, встановили телефонний зв'язок.
Зросла мережа медичних закладів, поліпшилась охорона здоров'я трудящих. 1930 року відкрили районну лікарню і поліклініку. Населення лікували кваліфіковані лікарі.
На основі докорінних змін, що відбулися в економіці, зросла громадсько-політична активність трудящих Турбова. 1 серпня 1929 року в селі пройшов багатолюдний мітинг трудящих, на якому вони засудили агресивні дії імперіалістичних держав. Проявляючи турботу про зміцнення збройних сил Країни Рад, жителі села у 1929-1930 pp. добровільно відраховували свій одноденний заробіток у фонд РСЧА, зібрали кошти на будівництво літака «Турбівщина».
Складовою частиною соціалістичних перетворень була культурна революція, яка докорінно змінила зміст духовного життя трудящих. Глибокі зміни в Турбові відбулися насамперед у народній освіті. В 1929 році в селі працювали дві семирічні загальноосвітні школи, при цукровому й каоліновому заводах відкрили курси підготовки робітничої молоді до вступу до вищих навчальних закладів. 1934 року одна з семирічних шкіл стала середньою. За п'ять останніх довоєнних років середню освіту здобули 310 юнаків та дівчат села. В організацію навчального процесу середньої школи багато зусиль і досвіду доклав один з перших заслужених вчителів УРСР В. М. Пилипенко.
В цей період споруджено сільський будинок культури, при всіх клубах працювали бібліотеки з книжковим фондом понад ЗО тис. примірників, демонструвалися кінофільми.
22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Вже першого дня її 27 турбівців, у т. ч. 13 жінок, подали заяви про добровільну відправку на фронт. 20 липня 1941 року німецькі війська окупували Турбів. За найменшу провину фашисти тяжко карали, а то й убивали. На очах односельців гітлерівці повісили П. Р. Цюпу за те, що плюнув у вічі поліцаєві, який насильно гнав до Німеччини його дочку. За період окупації було вивезено в німецьке рабство 174 молоді жителі села.
Проте ворогам не вдалося зламати волю радянських людей. В перший рік окупації патріоти Турбова створили підпільну антифашистську організацію на чолі з колишнім бухгалтером дитячого садка Н. І. Музикант. До групи увійшли лікар В. О. Бабій, пасічник відділку радгоспу П. К. Дробович, санітарка М. К. Дробович, фельдшер колгоспу І. Ю. Петель, акушерка Г. І. Пузир-Борецька, коваль колгоспу К. І. Сернецький та ін. Підпільникам вдалося налагодити зв'язок з нелегальною комуністичною організацією у Вінниці, з партизанським загоном ім. Щорса. Члени групи були зв'язковими та розвідниками партизанського загону, розповсюджували серед населення антифашистські листівки, переховували та лікували партизанів, втікачів з полону, воїнів Червоної Армії, постачали партизанський загін зброєю, ліками й продуктами харчування. Явочна квартира знаходилась у пасічника П. К. Дробовича. Дехто з турбівців, зокрема А. А. Ржетецький, брав безпосередню участь у бойових операціях партизанського загону ім. Щорса, підтримуючи водночас зв'язки з турбівським підпіллям. Вдалося також зв'язатися з підпільниками села Нової Греблі, з партизанським загоном ім. Чапаєва, що діяв на території Турбівського району.
В шостому класі Турбівської середньої школи до війни вчилась Олена Яворська. Коли почалася війна, Олена стала зв'язковою партизанського загону «За Батьківщину». Під час виконання одного з бойових доручень командування її разом з дядьком підпільником P. Р. Закревським та його сім'єю схопили фашисти. Гітлерівці закатували радянських патріотів у Шабельнянському лісі. Тепер ім'я Олени Яворської носить піонерська дружина цієї школи.
14 березня 1944 року прийшло довгождане визволення - частини 183-ї та 70-ї гвардійських стрілецьких дивізій 2-го Українського фронту вибили гітлерівців з
Турбів
Сторінка 4 з 7
імперіалістичної війни, спорудили завод. У перший рік своєї роботи він дав країні 5 тис. тонн кускового каоліну. Потужність підприємства зростала і на кінець 1937 року досягламайже 38 тис. тонн каоліну на рік. Починаючи з 1935 року, систематично перевиконував виробничі завдання цукровий завод. В останньому передвоєнному році він виробив понад план 26 тис. цнт цукру.
В 1935-1938 pp. збудували два дитячі садки на 100 місць, два клуби. Село електрифікували й радіофікували, встановили телефонний зв'язок.
Зросла мережа медичних закладів, поліпшилась охорона здоров'я трудящих. 1930 року відкрили районну лікарню і поліклініку. Населення лікували кваліфіковані лікарі.
На основі докорінних змін, що відбулися в економіці, зросла громадсько-політична активність трудящих Турбова. 1 серпня 1929 року в селі пройшов багатолюдний мітинг трудящих, на якому вони засудили агресивні дії імперіалістичних держав. Проявляючи турботу про зміцнення збройних сил Країни Рад, жителі села у 1929-1930 pp. добровільно відраховували свій одноденний заробіток у фонд РСЧА, зібрали кошти на будівництво літака «Турбівщина».
Складовою частиною соціалістичних перетворень була культурна революція, яка докорінно змінила зміст духовного життя трудящих. Глибокі зміни в Турбові відбулися насамперед у народній освіті. В 1929 році в селі працювали дві семирічні загальноосвітні школи, при цукровому й каоліновому заводах відкрили курси підготовки робітничої молоді до вступу до вищих навчальних закладів. 1934 року одна з семирічних шкіл стала середньою. За п'ять останніх довоєнних років середню освіту здобули 310 юнаків та дівчат села. В організацію навчального процесу середньої школи багато зусиль і досвіду доклав один з перших заслужених вчителів УРСР В. М. Пилипенко.
В цей період споруджено сільський будинок культури, при всіх клубах працювали бібліотеки з книжковим фондом понад ЗО тис. примірників, демонструвалися кінофільми.
22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна. Вже першого дня її 27 турбівців, у т. ч. 13 жінок, подали заяви про добровільну відправку на фронт. 20 липня 1941 року німецькі війська окупували Турбів. За найменшу провину фашисти тяжко карали, а то й убивали. На очах односельців гітлерівці повісили П. Р. Цюпу за те, що плюнув у вічі поліцаєві, який насильно гнав до Німеччини його дочку. За період окупації було вивезено в німецьке рабство 174 молоді жителі села.
Проте ворогам не вдалося зламати волю радянських людей. В перший рік окупації патріоти Турбова створили підпільну антифашистську організацію на чолі з колишнім бухгалтером дитячого садка Н. І. Музикант. До групи увійшли лікар В. О. Бабій, пасічник відділку радгоспу П. К. Дробович, санітарка М. К. Дробович, фельдшер колгоспу І. Ю. Петель, акушерка Г. І. Пузир-Борецька, коваль колгоспу К. І. Сернецький та ін. Підпільникам вдалося налагодити зв'язок з нелегальною комуністичною організацією у Вінниці, з партизанським загоном ім. Щорса. Члени групи були зв'язковими та розвідниками партизанського загону, розповсюджували серед населення антифашистські листівки, переховували та лікували партизанів, втікачів з полону, воїнів Червоної Армії, постачали партизанський загін зброєю, ліками й продуктами харчування. Явочна квартира знаходилась у пасічника П. К. Дробовича. Дехто з турбівців, зокрема А. А. Ржетецький, брав безпосередню участь у бойових операціях партизанського загону ім. Щорса, підтримуючи водночас зв'язки з турбівським підпіллям. Вдалося також зв'язатися з підпільниками села Нової Греблі, з партизанським загоном ім. Чапаєва, що діяв на території Турбівського району.
В шостому класі Турбівської середньої школи до війни вчилась Олена Яворська. Коли почалася війна, Олена стала зв'язковою партизанського загону «За Батьківщину». Під час виконання одного з бойових доручень командування її разом з дядьком підпільником P. Р. Закревським та його сім'єю схопили фашисти. Гітлерівці закатували радянських патріотів у Шабельнянському лісі. Тепер ім'я Олени Яворської носить піонерська дружина цієї школи.
14 березня 1944 року прийшло довгождане визволення - частини 183-ї та 70-ї гвардійських стрілецьких дивізій 2-го Українського фронту вибили гітлерівців з