Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
окупантів, і активно стали до боротьби. Окупантів було вигнано з Турбова. Проте в грудні 1918 року владу підступно захопила петлюрівська Директорія. Місцеве населення чинило опір ворогам Радянської влади. 19 березня 1919 року Червона Армія визволила Турбів від петлюрівців. У складі щорсівських полків, що діяли на Поділлі, були турбівці Г. С. Голод та О. Л. Карчевський. Влітку цього року Турбів попав під владу денікінців, які захопили майже всю територію України. Після вигнання денікінських військ у грудні 1919 року, будівництву нового життя перешкоджали напади куркульських банд, які вбивали сільських активістів. У квітні 1920 року Турбів окупували війська буржуазно-поміщицької Польщі. Та вже у червні частини Першої Кінної армії визволили Турбів від польських загарбників.
Цього року в селі налічувалося 720 бідняцьких селянських господарств, яким належало 1500 десятин землі, 100 дерев'яних сох із залізним лемешем, 6 борін, 10 культиваторів. На такій технічній основі організували трудову артіль. Першої мирної весни в селі намічалося посіяти зернових культур і картоплі на площі 1390 десятин. Але тільки для половини площі вистачило насіння.
Велику роботу серед селян у цей час проводив комітет незаможних селян, очолюваний М. І. Куприною. Комнезамівці мобілізовували трудящих на боротьбу з бандитами і їх посібниками - куркулями, які по-звірячому вбили активіста, робітника цукрового заводу С. Т. Хацьолу, залякували населення. У глитаїв відібрали 1000 десятин землі та значну кількість насіння і передали незаможникам.
Було націоналізовано цукровий завод, управління ним передали колегії, обраній загальними зборами робітників. Проте підприємство працювало з великими перебоями, устаткування виявилося непридатним, не вистачало сировини.
До 1923 року Турбів входив до Бердичівського повіту Київської губернії. На підставі постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року він відійшов до складу Вахнівського району Вінницького округу.
Провідна роль у здійсненні соціалістичних перетворень у Турбові належала партійній і комсомольській організаціям. Секретарем першого партійного осередку обрали в січні 1923 року демобілізованого з Червоної Армії М. М. Родіна. Цього ж року створили комсомольську організацію. В траурні дні смерті В. І. Леніна лави партійної організації зросли до 12, а комсомольської - до 23 чоловік.
1924 року в Турбові засновано сільськогосподарське кредитне товариство «Незаможник», яке об'єднало 50 селянських господарств. Після реконструкції, здійсненої на цукровому заводі в 1924-1925 pp., повного освоєння 1150 гектарів землі, виділеної заводу для посіву цукрових буряків, підприємство вже у 1927 році переробляло 5100 цнт буряків на добу.
Радянська влада дбала водночас про освіту та культурні запити населення. 1920 року в поміщицькому будинку організували школу для дітей робітників і селян, у 1923 році-дві трудові школи. Вчителів не вистачало. А тим, що були, доводилося також працювати в гуртках лікнепу. При цукровому заводі було відкрито клуб ім. Луначарського.
1929 року Турбів став районним центром, у 1931 році увійшов до складу Липовецького району. В лютому 1935 року він знову став районним центром.
25 березня 1929 року в Турбові відбувся перший районний з'їзд Рад, який розглянув питання колективізації сільського господарства, посівної кампанії. На виконання рішень з'їзду весною цього року в селі організували на базі товариства спільного обробітку землі, створеного минулого року під назвою «Сніп», два колгоспи- «Соцшлях» та ім. Петровського. Наступного року утворився ще один колгосп - «Нове життя» та промколгосп «Будівельник». У ці ж дні відбулася районна конференція бідняцько-батрацьких представників, яка розглянула контрольні цифри п'ятирічного плану та накреслила заходи завершення колективізації сільського господарства. Делегати конференції провели значну роз'яснювальну роботу серед селян, завдяки чому в колгоспи почали масово вступати й середняки села.
Значну допомогу в організації колгоспного виробництва подавала Турбівська МТС, створена 1932 року. В 1939 році вона мала 104 трактори, 16 комбайнів, 40 автомашин. Завдяки цьому Турбівський колгосп «Нове життя» вийшов у число передових в районі. Урожай зернових тут становив в середньому по 17 цнт, цукрових буряків - по 260 цнт з гектара, а надій молока на кожну фуражну корову - 2686 кг. У 1939 році всі колгоспи Турбова видали колгоспникам на трудодень по 5 кг зерна і по 1,5 крб. грішми.
Істотні зміни сталися і в розвитку промисловості Турбова. В 1926-1927 pp. на базі старого підприємства видобутку каоліну, яке не працювало з часів
Турбів
Сторінка 3 з 7
Від експлуатації трудящих Турбова звільнила соціалістична революція. Однак складні умови, що виникли на Україні, дещо затримали встановлення Радянської влади у селі . Її проголосили тут лише 15 лютого 1918 року. Але здійснити соціалістичні перетворення не встигли: в березні до Турбова вдерлися австро-німецькі загарбники. Трудящі швидко розпізнали ворожу суть влади гетьмана Скоропадського, підтриманої багнетами Цього року в селі налічувалося 720 бідняцьких селянських господарств, яким належало 1500 десятин землі, 100 дерев'яних сох із залізним лемешем, 6 борін, 10 культиваторів. На такій технічній основі організували трудову артіль. Першої мирної весни в селі намічалося посіяти зернових культур і картоплі на площі 1390 десятин. Але тільки для половини площі вистачило насіння.
Велику роботу серед селян у цей час проводив комітет незаможних селян, очолюваний М. І. Куприною. Комнезамівці мобілізовували трудящих на боротьбу з бандитами і їх посібниками - куркулями, які по-звірячому вбили активіста, робітника цукрового заводу С. Т. Хацьолу, залякували населення. У глитаїв відібрали 1000 десятин землі та значну кількість насіння і передали незаможникам.
Було націоналізовано цукровий завод, управління ним передали колегії, обраній загальними зборами робітників. Проте підприємство працювало з великими перебоями, устаткування виявилося непридатним, не вистачало сировини.
До 1923 року Турбів входив до Бердичівського повіту Київської губернії. На підставі постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року він відійшов до складу Вахнівського району Вінницького округу.
Провідна роль у здійсненні соціалістичних перетворень у Турбові належала партійній і комсомольській організаціям. Секретарем першого партійного осередку обрали в січні 1923 року демобілізованого з Червоної Армії М. М. Родіна. Цього ж року створили комсомольську організацію. В траурні дні смерті В. І. Леніна лави партійної організації зросли до 12, а комсомольської - до 23 чоловік.
1924 року в Турбові засновано сільськогосподарське кредитне товариство «Незаможник», яке об'єднало 50 селянських господарств. Після реконструкції, здійсненої на цукровому заводі в 1924-1925 pp., повного освоєння 1150 гектарів землі, виділеної заводу для посіву цукрових буряків, підприємство вже у 1927 році переробляло 5100 цнт буряків на добу.
Радянська влада дбала водночас про освіту та культурні запити населення. 1920 року в поміщицькому будинку організували школу для дітей робітників і селян, у 1923 році-дві трудові школи. Вчителів не вистачало. А тим, що були, доводилося також працювати в гуртках лікнепу. При цукровому заводі було відкрито клуб ім. Луначарського.
1929 року Турбів став районним центром, у 1931 році увійшов до складу Липовецького району. В лютому 1935 року він знову став районним центром.
25 березня 1929 року в Турбові відбувся перший районний з'їзд Рад, який розглянув питання колективізації сільського господарства, посівної кампанії. На виконання рішень з'їзду весною цього року в селі організували на базі товариства спільного обробітку землі, створеного минулого року під назвою «Сніп», два колгоспи- «Соцшлях» та ім. Петровського. Наступного року утворився ще один колгосп - «Нове життя» та промколгосп «Будівельник». У ці ж дні відбулася районна конференція бідняцько-батрацьких представників, яка розглянула контрольні цифри п'ятирічного плану та накреслила заходи завершення колективізації сільського господарства. Делегати конференції провели значну роз'яснювальну роботу серед селян, завдяки чому в колгоспи почали масово вступати й середняки села.
Значну допомогу в організації колгоспного виробництва подавала Турбівська МТС, створена 1932 року. В 1939 році вона мала 104 трактори, 16 комбайнів, 40 автомашин. Завдяки цьому Турбівський колгосп «Нове життя» вийшов у число передових в районі. Урожай зернових тут становив в середньому по 17 цнт, цукрових буряків - по 260 цнт з гектара, а надій молока на кожну фуражну корову - 2686 кг. У 1939 році всі колгоспи Турбова видали колгоспникам на трудодень по 5 кг зерна і по 1,5 крб. грішми.
Істотні зміни сталися і в розвитку промисловості Турбова. В 1926-1927 pp. на базі старого підприємства видобутку каоліну, яке не працювало з часів