Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тими, хто поки що залишався поза колгоспами.
Велику допомогу молодим колгоспам подавала машинно-тракторна станція, створена в Станіславчику в березні 1929 року.
На заклик Комуністичної партії - збільшити виробництво сільськогосподарських продуктів трудівники соціалістичних ланів у 1935-1936 pp. широко розгорнули боротьбу за підвищення продуктивності праці в усіх галузях виробництва. Особливо великого розмаху набрав рух послідовників знатної лаикової-п'ятисотенниці Марії Демченко. Ланкові Т. І. Тріщик, Г. Я. Воронюк, Є. І. Фундамент, X. Г. Линдрик з членами своїх ланок виростили по 350-400 цнт цукрових буряків на кожному гектарі.
Відчутні зміни сталися в культурному розвитку села. Ще у 1920 році в Станіславчику було три початкові школи. Проте чимало дітей лишалося поза навчанням. Потрібний був час, щоб підготувати кадри вчителів, побудувати шкільні приміщення тощо. І Радянська влада невтомно піклувалася про це. На початку 1927 року в школах навчалося 385 дітей. При другій школі працювали школи підлітків. Скрізь були створені пункти ліквідації неписьменності. А вже в кінці двадцятих років у Станіславчику засновано семирічну, на початку тридцятих - десятирічну школи.
У 1923 році відкривається селянський будинок, або, як їх тоді називали, сельбуд. 1926 року починає працювати хата-читальня. У 1927 році сельбуд перетворено на райсельбудинок. Активну участь у його роботі брали жителі села. Серед них були учасники художньої самодіяльності, а також керівники гуртків - місцеві вчителі, агрономи, лікарі. Велика увага приділялась політико-виховній роботі, ліквідації неписьменності й боротьбі з релігійними пережитками. При клубі працювали відповідні гуртки і школи; по літгурток, школа ліквідації неписьменності, гурток безбожників. 1936 року споруджено будинок культури з залом на 300 глядачів, кімнатами для бібліотеки та масових ігор. У районній бібліотеці напередодні Великої Вітчизняної війни налічувалося близько 10 тис. книг.
Якщо до революції жителів Станіславчика та ще ЗО сіл волості обслуговував лише один фельдшер, то тепер у селі працювала райлікарня. Медичну допомогу населенню подавали 10 кваліфікованих лікарів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, жителі Станіславчика стали на захист Радянської Батьківщини. Понад 800 чоловік билося проти гітлерівців у лавах Червоної Армії. Багато мешканців села брали участь у будівництві оборонних споруд. Вони виявляли героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Під час фашистської окупації, яка почалася 16 липня 1941 року, жителі села вели боротьбу проти гітлерівських загарбників. Ф. М. Головко, М. Тараканов, Г. В. Павлущенко, М. А. Штопко, М. С. Бурдельний були активними учасниками Жмеринської підпільної організації «Радянські патріоти». З числа зв'язкових цієї організації зараз у селі проживає В. С. Денисов - учитель Станіславчицької середньої школи. Підпільники розповсюджували листівки, інформації про події на фронтах, організовували саботаж, закликали населення до непокори загарбникам. Фашисти, напавши на слід патріотів, жорстоко їх покарали. М. А. Штопко та М. С. Бурдельний були страчені, а В. С. Денисов ув'язнений.
Станіславчик визволили бійці 1-ї танкової бригади 1-ї танкової армії 18 березня 1944 року. Відразу по визволенні в сільській школі розташувався великий польовий госпіталь. Все село допомагало транспортувати, доглядати, харчувати поранених воїнів.
Окупанти заподіяли великих збитків колгоспному господарству, зруйнували житла колгоспників. Машинно-тракторну станцію було повністю пограбовано, в чотирьох колгоспах не лишилося жодного трактора чи автомашини.
Партійні і комсомольські організації мобілізували людей на якнайшвидшу відбудову народного господарства. Успішно провели колгоспники весняну сівбу 1944 року, а потім швидко і без втрат зібрали врожай. У жовтні вони організували червоні валки з хлібом, здали багато зерна понад план у фонд Червоної Армії.
В тяжких умовах проходила відбудова господарства, але наполеглива праця винагороджувала людей. У 1949 році колгосп «Перше травня» виконав план розвитку тваринництва, достроково розрахувався з державними поставками хліба. Ланка Є. І. Фундамент виростила по 279 цнт цукрових буряків, ланка М. Я. Ходацької - по 241 цнт з гектара.
У 1949 році колгосп «Більшовик» був серед тих господарств, які першими в районі завершили виконання плану хлібоздачі. Тоді ж перевершив довоєнні показники колгосп «Червоний прапор» (колишній «Батрак»).
Станіславчик
Сторінка 4 з 6
колгоспів очолювала партійна організація колгоспу «Більшовик», створена в січні 1930 року. В грудні 1930 року парторганізація складалась з 11 членів та 7 кандидатів у члени партії. Вона поширювала свій вплив на решту артілей, а також на сільську Раду, кооперацію і комнезам. Партійна організація колгоспу вважала за потрібне в цей період особливо активно працювати з жінками й бідняками, які вже об'єднані в колгоспи, і з Велику допомогу молодим колгоспам подавала машинно-тракторна станція, створена в Станіславчику в березні 1929 року.
На заклик Комуністичної партії - збільшити виробництво сільськогосподарських продуктів трудівники соціалістичних ланів у 1935-1936 pp. широко розгорнули боротьбу за підвищення продуктивності праці в усіх галузях виробництва. Особливо великого розмаху набрав рух послідовників знатної лаикової-п'ятисотенниці Марії Демченко. Ланкові Т. І. Тріщик, Г. Я. Воронюк, Є. І. Фундамент, X. Г. Линдрик з членами своїх ланок виростили по 350-400 цнт цукрових буряків на кожному гектарі.
Відчутні зміни сталися в культурному розвитку села. Ще у 1920 році в Станіславчику було три початкові школи. Проте чимало дітей лишалося поза навчанням. Потрібний був час, щоб підготувати кадри вчителів, побудувати шкільні приміщення тощо. І Радянська влада невтомно піклувалася про це. На початку 1927 року в школах навчалося 385 дітей. При другій школі працювали школи підлітків. Скрізь були створені пункти ліквідації неписьменності. А вже в кінці двадцятих років у Станіславчику засновано семирічну, на початку тридцятих - десятирічну школи.
У 1923 році відкривається селянський будинок, або, як їх тоді називали, сельбуд. 1926 року починає працювати хата-читальня. У 1927 році сельбуд перетворено на райсельбудинок. Активну участь у його роботі брали жителі села. Серед них були учасники художньої самодіяльності, а також керівники гуртків - місцеві вчителі, агрономи, лікарі. Велика увага приділялась політико-виховній роботі, ліквідації неписьменності й боротьбі з релігійними пережитками. При клубі працювали відповідні гуртки і школи; по літгурток, школа ліквідації неписьменності, гурток безбожників. 1936 року споруджено будинок культури з залом на 300 глядачів, кімнатами для бібліотеки та масових ігор. У районній бібліотеці напередодні Великої Вітчизняної війни налічувалося близько 10 тис. книг.
Якщо до революції жителів Станіславчика та ще ЗО сіл волості обслуговував лише один фельдшер, то тепер у селі працювала райлікарня. Медичну допомогу населенню подавали 10 кваліфікованих лікарів.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, жителі Станіславчика стали на захист Радянської Батьківщини. Понад 800 чоловік билося проти гітлерівців у лавах Червоної Армії. Багато мешканців села брали участь у будівництві оборонних споруд. Вони виявляли героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Під час фашистської окупації, яка почалася 16 липня 1941 року, жителі села вели боротьбу проти гітлерівських загарбників. Ф. М. Головко, М. Тараканов, Г. В. Павлущенко, М. А. Штопко, М. С. Бурдельний були активними учасниками Жмеринської підпільної організації «Радянські патріоти». З числа зв'язкових цієї організації зараз у селі проживає В. С. Денисов - учитель Станіславчицької середньої школи. Підпільники розповсюджували листівки, інформації про події на фронтах, організовували саботаж, закликали населення до непокори загарбникам. Фашисти, напавши на слід патріотів, жорстоко їх покарали. М. А. Штопко та М. С. Бурдельний були страчені, а В. С. Денисов ув'язнений.
Станіславчик визволили бійці 1-ї танкової бригади 1-ї танкової армії 18 березня 1944 року. Відразу по визволенні в сільській школі розташувався великий польовий госпіталь. Все село допомагало транспортувати, доглядати, харчувати поранених воїнів.
Окупанти заподіяли великих збитків колгоспному господарству, зруйнували житла колгоспників. Машинно-тракторну станцію було повністю пограбовано, в чотирьох колгоспах не лишилося жодного трактора чи автомашини.
Партійні і комсомольські організації мобілізували людей на якнайшвидшу відбудову народного господарства. Успішно провели колгоспники весняну сівбу 1944 року, а потім швидко і без втрат зібрали врожай. У жовтні вони організували червоні валки з хлібом, здали багато зерна понад план у фонд Червоної Армії.
В тяжких умовах проходила відбудова господарства, але наполеглива праця винагороджувала людей. У 1949 році колгосп «Перше травня» виконав план розвитку тваринництва, достроково розрахувався з державними поставками хліба. Ланка Є. І. Фундамент виростила по 279 цнт цукрових буряків, ланка М. Я. Ходацької - по 241 цнт з гектара.
У 1949 році колгосп «Більшовик» був серед тих господарств, які першими в районі завершили виконання плану хлібоздачі. Тоді ж перевершив довоєнні показники колгосп «Червоний прапор» (колишній «Батрак»).