Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мешканці Станіславчика й сусіднього села Будьок вдавались до саботажу ца залізниці в районі Жмеринка-Будьки, внаслідок чого траплялися аварії, просування ешелонів ворога порушувалося, В серпні 1918 року
пущено під укіЬ поїзд. Жителі Станіславчика зазнавали репресій. Командування окупаційних військ примусило їх сплатити штраф у розмірі 250 тис. карбованців.
На зміну австро-німецьким окупантам вдерлися війська петлюрівської Директорії. Та довго втриматись вони не змогли. У грудні 1919 року Таращанський полк разом з місцевими партизанами визволив Станіславчик. Свою відданість Радянській владі трудящі Станіславчика довели знову, коли на Україну напали білополяки. Вони служили у Червоній Армії, яка вела боротьбу проти нових поневолювачів. У селі перебували підрозділи радянських військ.
Остаточно від військ буржуазно-поміщицької Польщі село очистили в кінці червня 1920 року. Відразу ж широко розгорнулося радянське будівництво. У Станіславчику створюються волосний і сільський ревкоми2 та комітет незаможних селян, який очолював Г. П. Швець. Комітет незаможних селян розділив поміщицьку й церковну землі, сільськогосподарський реманент, захищав інтереси трудового селянства від лихварства та експлуатації куркулів, допомагав біднякам засівати землю. 13 вересня 1920 року в Станіславчику відбувся волосний з'їзд комнезамів. Ревкоми і комнезами підготували й провели вибори місцевих Рад. У Станіславчику сільську Раду обрали на початку 1921 року. Про велику роль сільського комнезаму та його вплив на селян може свідчити і той факт, що у травні 1923 року в Станіславчику було 1023 члени КНс.
Поряд з чоловіками в боротьбі за зміцнення Радянської влади брали участь жінки. Особливо відзначилися в цій справі сільські активістки Д. Т. Погруш, Д. К. Савруцька, М. Т. Андрущак, О. Д. Савчук, Г. А. Мельник та інші. Вони входили до комітетів незаможних селян, сільської Ради.
Неабияке значення для дальшого розвитку села мало перетворення його в квітні 1923 року на центр Станіславчицького району.
Важливою подією в житті Станіславчика було створення сільської партійної організації в кінці 1925 року, яка уже в грудні налічувала 9, а в січні наступного року - 24 члени партії. Вона виникла з партійного осередку, який 1922 року було створено при Станіславчицькому волосному виконкомі.Перші збори партійного осередку майже збіглися з п'ятими роковинами Жовтня - вони відбулися 10 листопада 1922 року.
21 листопада 1926 року запрацював перший комсомольський осередок. Комсомольці згуртовували батрацьку й бідняцьку молодь села, вели боротьбу з куркулями. Вони були першими організаторами клубів, ініціаторами й найактивнішими учасниками художньої самодіяльності, залучали молодь відбудовувати школи, ліквідовувати неписьменність.
Партійна і комсомольська організації, сільська Рада, комітет незаможних селян очолили боротьбу за соціалістичну перебудову села,за здійснення ленінського кооперативного плану. Було проведено велику роз'яснювальну роботу про переваги колективного господарювання над індивідуальним. У цих перевагах селяни поступово переконувалися завдяки безпосередній участі у різних товариствах та організаціях, підпорядкованих одній меті - об'єднати зусилля трудівників села у веденні господарства.
У червні 1923 року в селі засновано сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство «Обнова». Менше як через рік воно об'єднувало 80 членів. Крім 75 хліборобів, до складу товариства входили ремісники й службовці. Правління складалось з трьох осіб, серед яких було два члени партії. Товариство сприяло організації спільного обробітку землі, використанню сільськогосподарських машин. Були передбачені заходи щодо виробництва черепиці та інших будівельних матеріалів. З 1925 року в Станіславчику діяла сільська каса взаємодопомоги, сільське споживче товариство «Праця», а 1928 року виникли два виробничі сільськогосподарські кооперативи. У березні 1929 року створюється товариство спільного обробітку землі «Червоний сівач», а 1930 року - ще три такі товариства.
Наприкінці 1929 року члени товариства «Червоний сівач» ухвалили створити колгосп, назвавши його «Більшовик». На 20 березня 1930 року ця артіль об'єднувала 34 господарства. До кінця 1930 року в селі заснували три нові колгоспи: «Батрак», «Перше травня», ім. Петровського.
Вороги вели відкриту й замасковану боротьбу проти колективізації, саботували заходи Радянської влади, приховували зерно. У 1931 році куркулі спалили 27 будівель незаможників і активістів села.
Та незважаючи на підступи ворожих елементів, з кожним роком міцніли молоді колгоспи. На 14 вересня 1933 року в колгоспі «Більшовик» було вже 374 господарства.
Роботу щодо організаційного й господарського зміцнення станіславчицьких
Станіславчик
Сторінка 3 з 6
визволення Жмеринки. В цій операції відзначились жителі Станіславчика Г. П. Швець, Я. Д. Репей, І. О. Козачок та інші.Мешканці Станіславчика й сусіднього села Будьок вдавались до саботажу ца залізниці в районі Жмеринка-Будьки, внаслідок чого траплялися аварії, просування ешелонів ворога порушувалося, В серпні 1918 року
На зміну австро-німецьким окупантам вдерлися війська петлюрівської Директорії. Та довго втриматись вони не змогли. У грудні 1919 року Таращанський полк разом з місцевими партизанами визволив Станіславчик. Свою відданість Радянській владі трудящі Станіславчика довели знову, коли на Україну напали білополяки. Вони служили у Червоній Армії, яка вела боротьбу проти нових поневолювачів. У селі перебували підрозділи радянських військ.
Остаточно від військ буржуазно-поміщицької Польщі село очистили в кінці червня 1920 року. Відразу ж широко розгорнулося радянське будівництво. У Станіславчику створюються волосний і сільський ревкоми2 та комітет незаможних селян, який очолював Г. П. Швець. Комітет незаможних селян розділив поміщицьку й церковну землі, сільськогосподарський реманент, захищав інтереси трудового селянства від лихварства та експлуатації куркулів, допомагав біднякам засівати землю. 13 вересня 1920 року в Станіславчику відбувся волосний з'їзд комнезамів. Ревкоми і комнезами підготували й провели вибори місцевих Рад. У Станіславчику сільську Раду обрали на початку 1921 року. Про велику роль сільського комнезаму та його вплив на селян може свідчити і той факт, що у травні 1923 року в Станіславчику було 1023 члени КНс.
Поряд з чоловіками в боротьбі за зміцнення Радянської влади брали участь жінки. Особливо відзначилися в цій справі сільські активістки Д. Т. Погруш, Д. К. Савруцька, М. Т. Андрущак, О. Д. Савчук, Г. А. Мельник та інші. Вони входили до комітетів незаможних селян, сільської Ради.
Неабияке значення для дальшого розвитку села мало перетворення його в квітні 1923 року на центр Станіславчицького району.
Важливою подією в житті Станіславчика було створення сільської партійної організації в кінці 1925 року, яка уже в грудні налічувала 9, а в січні наступного року - 24 члени партії. Вона виникла з партійного осередку, який 1922 року було створено при Станіславчицькому волосному виконкомі.Перші збори партійного осередку майже збіглися з п'ятими роковинами Жовтня - вони відбулися 10 листопада 1922 року.
21 листопада 1926 року запрацював перший комсомольський осередок. Комсомольці згуртовували батрацьку й бідняцьку молодь села, вели боротьбу з куркулями. Вони були першими організаторами клубів, ініціаторами й найактивнішими учасниками художньої самодіяльності, залучали молодь відбудовувати школи, ліквідовувати неписьменність.
Партійна і комсомольська організації, сільська Рада, комітет незаможних селян очолили боротьбу за соціалістичну перебудову села,за здійснення ленінського кооперативного плану. Було проведено велику роз'яснювальну роботу про переваги колективного господарювання над індивідуальним. У цих перевагах селяни поступово переконувалися завдяки безпосередній участі у різних товариствах та організаціях, підпорядкованих одній меті - об'єднати зусилля трудівників села у веденні господарства.
У червні 1923 року в селі засновано сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство «Обнова». Менше як через рік воно об'єднувало 80 членів. Крім 75 хліборобів, до складу товариства входили ремісники й службовці. Правління складалось з трьох осіб, серед яких було два члени партії. Товариство сприяло організації спільного обробітку землі, використанню сільськогосподарських машин. Були передбачені заходи щодо виробництва черепиці та інших будівельних матеріалів. З 1925 року в Станіславчику діяла сільська каса взаємодопомоги, сільське споживче товариство «Праця», а 1928 року виникли два виробничі сільськогосподарські кооперативи. У березні 1929 року створюється товариство спільного обробітку землі «Червоний сівач», а 1930 року - ще три такі товариства.
Наприкінці 1929 року члени товариства «Червоний сівач» ухвалили створити колгосп, назвавши його «Більшовик». На 20 березня 1930 року ця артіль об'єднувала 34 господарства. До кінця 1930 року в селі заснували три нові колгоспи: «Батрак», «Перше травня», ім. Петровського.
Вороги вели відкриту й замасковану боротьбу проти колективізації, саботували заходи Радянської влади, приховували зерно. У 1931 році куркулі спалили 27 будівель незаможників і активістів села.
Та незважаючи на підступи ворожих елементів, з кожним роком міцніли молоді колгоспи. На 14 вересня 1933 року в колгоспі «Більшовик» було вже 374 господарства.
Роботу щодо організаційного й господарського зміцнення станіславчицьких