Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тиврів

Сторінка 4 з 6
відбудували насосну станцію, водогін, на кошти колонії спорудили пам'ятник героям громадянської війни - пірамідальний стовп з червоною зіркою на вершку,- він і зараз стоїть
на території Тиврівської восьмирічної шк о л и - інтернат у. Керував колонією М. О. Шестоперов. Тут була створена друга в містечку комсомольська організація, яка об'єднувала молодь навчальних закладів.
Комсомольці брали активну участь у боротьбі з бандитизмом, охороняли склади, збирали кошти для б і дно ти і червоно- армійців, допомагали продзагонам тощо. Тоді ж у Тиврові оформився волосний комуністичний осередок, до якого входили 10 комуністів. 1923 року містечко стало районним центром. У жовтні був створений райком партії.
Трудящі Тиврова як своє особисте горе зустріли повідомлення про смерть В. І. Леніна. Було проведено збір коштів на пам'ятник вождеві. Проект пам'ятника розробили самі робітники. 1 травня 1925 року на площі перед Тиврівською семирічною школою встановили гранітний триметровий обеліск, який нагадує стовбур дуба. У верхній частині його висічено сувій паперу із зображенням В. І. Леніна, обрамленого вінком. На одній із зрізаних гілок гранітного дуба напис «Працюючі Тиврівщини на смерть незабутньому вождю».
На початку 1925 року в містечку відкрили стаціонарний кінотеатр. Його організатором був завідуючий Тиврівською електростанцією Я. П. Бахін. Кінотеатр містився в залі райвиконкому, електроенергію давала гідростанція. Щодня відбувалося 3-4 сеанси, які відвідувало 100-200 глядачів.
У жовтні 1929 року в Тиврові відбулася районна конференція наймитів та бідняків, яка звернулася із закликом до селянства району розгорнути масову колективі з а ц і ю. Цього ж року засновано ТСОЗ, куди ввійшло 20 селянських господарств. Головою його обрали селянина-бідняка комуніста К. П. Дзюня. В перш і роки колективної праці тяжко було, бо не вистачало робочої худоби, реманенту. Поступово ці труднощі переборювалися. 1930 року на базі ТСОЗу організували колгосп «Перемога». Держава подала йому значну матеріальну допомогу. Основні роботи виконувала Тиврівська МТС. У 1933 році колгосп одержав добрий урожай, зміг видати на трудодень по 3 кг зерна. Артіль почала капітальне будівництво. У 1936 році колгосп «Перемога» поділився на два - ім. РСЧА та ім. Ворошилова. Обидва колективні господарства вирощували в середньому по 16-20 цнт зернових на гектарі.
Зростали й промислові підприємства Тиврова. Напередодні Великої Вітчизняної війни пивоварний завод випускав продукції на 650 тис. крб. щорічно, водяний млин переробляв за рік понад 7 тис. цнт зерна. В промисловій артілі працювало 80 робітників. Потужною стала Тиврівська г і д р оелектростанція. Вона забезпечувала електроенергією Тиврів і ряд сіл, що знаходились поблизу його. Було здійснено також радіофікацію села. В 1940 році колектив гідроелектростанці ї за відмінну працю занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Велик і зміни відбулися в культурному житті містечка. Тиврівці оволоділи грамотою, зріс їх інтерес до книги. В містечку, де колись майже ніхто не читав газет, більшість населення пер ед п л а чув ала періодичні видання, працювали дві бібл іотеки, районний клуб, друкарня, виходила районна газета «Ударник соціалістичного будівництва». Діяла середня школа, створена 1934 року на базі семирічної. В ній налічувалося 300 учнів, яких навчало 24 вчителі. Тиврівська молодь здобувала освіту у вузах.
Коли настала Велика Вітчизняна війна, сотні комуністів, комсомольців і безпартійних Тиврова пішли до лав Червоної Армії. 18 липня 1941 року гітлерівські війська вдерлися у Тиврів. Через три місяці німецькі й румунські загарбники поділили між собою район, і Тиврів відійшов до Румунії. Масові вбивства хоч і припивилися, але терор і грабунки тривали. Третина довоєнного населення Тиврова була знищена фашистськими окупантами.
16 березня 1944 року частини 38-ї армії 2-го Українського фронту під командуванням К. С. Москаленка визволили Тиврів від фашистського поневолення. Населення містечка радо зустріло воїнів Червоної Армії, і, спорудивши міст, допомогло їм швидко перебратися через Південний Буг.
Втікаючи, фашисти не встигли зруйнувати електростанцію - вона продовжувала працювати. Уціліли пивоварний завод, МТС, машини і майстерні. Проте труднощі були великі. Все уціліле потребувало ремонту. Містечко обезлюдніло. 40 проц. складу парторганізації Тиврова пішло в перші дні на фронт; кожен третій комуніст села поліг на полі бою.
Населення містечка активно включилося у відбудову народного господарства. Зразу ж після визволення почалося навчання у середній школі. Відновили роботу клуби, лікарні. Вже в першу повоєнну весну колгоспники зуміли перевиконати план сівби зернових і цукрових буряків. Одночасно тиврівці допомагали Червоній Армії продовольством, вони зібрали на танкову колону «Колгоспник Вінниччини» 1,2 млн. крб. Гроші було передано військам 3-го


Тиврів