Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тиврів

Сторінка 3 з 6
відвідувало 98 хлопчиків і 39 дівчаток. 1893 року в містечку засновано училище для дітей православного духовенства.
В 1910-1911 pp. у Тиврівському духовному училищі на посаді викладача співів працював видатний український композитор К. Г. Стеценко (він приїхав сюди з Києва за порадою лікарів). Композитор організував
позакласну роботу з учнями, поставив дитячу оперу «Король іменитий - ялинова шишка». Тиврів сподобався композиторові. «Взагалі природа тут надзвичайно красива і розкішна,- писав він.- Настрій увесь час бадьорий, бойовий. Хочеться щось здорове, велике утворити». Тиврівський період був одним з найінтенсивніших у житті композитора. Тут К. Г. Стеценко написав майже всю оперу «Івасик-телесик», дитячу оперу «Лисичка», такі полум'яні революційні кантати, як «Єднаймося», «Шевченкові», десятки колядок, хори, романси та інші твори.
Під час першої світової війни у Тиврові розташовувався ветеринарний лазарет 11-ї армії, у навколишніх селах - військові госпіталі. Після Лютневої революції під впливом солдатів-фронтовиків, серед яких були робітники промислових центрів, зростала класова свідомість трудящих. У Тиврові було створено Раду солдатських депутатів.
Радісно вітали трудящі Тиврова перемогу Жовтневої соціалістичної революції. На початку січня 1918 року в містечку встановилася Радянська влада. Про ці незабутні дні писав їх свідок-тиврівець, український поет Кесар Андрійчук:
Сонце сяє з Петрограда - Справедливий лад, Проголошується влада Більшовицьких Рад?
Та не встигли закінчити розподіл поміщицької землі, як на початку березня містечко зайняли австро-німецькі окупанти. Тиврівська більшовицька група, очолювана І. Таранюком, підняла трудящих Гніванської і Тиврівської волостей на боротьбу з окупантами. Після вигнання австро-німецьких загарбників владу захопили петлюрівці. У березні 1919 року бійці Богунського і Таращанського полків визволили Тиврів від гніту буржуазно-націоналістичної Директорії. Було обрано Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, комітет бідноти. Цього разу вся земля поміщиків, а також деяких куркулів була розподілена між селянами.
Скористатись плодами своєї праці трудящі не встигли. В липні у Тиврів увірвалися петлюрівці, а за ними денікінці. Вони запровадили режим військової диктатури, поновили владу поміщиків, закрили українські школи, культурні заклади. На початку січня 1920 року Червона Армія визволила Тиврів. Тоді ж відбувся мітинг трудящих, на якому вони обговорили питання зовнішньої політики Радянського уряду, а також земельне питання. У березні почав діяти ревком з трьох членів. Він займався наділенням землею бідняків, збором продовольства для Червоної Армії.
Та мирному радянському життю перешкодили війська буржуазно-поміщицької Польщі. Тиврівські більшовики пішли в підпілля. В червні 1920 року частини Червоної Армії вигнали білополяків з містечка. В кінці 1921 року була ліквідована остання петлюрівська банда, яка не раз вривалася сюди, грабувала населення.
Трудящі Тиврова приступили до відбудови господарства. Невдовзі після вигнання окупантів у Тиврові створили комітет незаможних селян на чолі з бідняком Ф. Т. Касянчуком. Комнезам до виборів Рад фактично виконував обов'язки органу Радянської влади. Комнезамівці забезпечували виконання продрозкладки, проводили збір для Червоної Армії одягу, брали участь у боротьбі з бандитизмом, у розподілі землі, в організації допомоги голодуючим. Активно працював жінвідділ, очолюваний тиврівською селянкою Гарбик. У грудні 1920 року створено перший осередок комсомолу, який об'єднав 15 юнаків і дівчат.
У 1921 році стали до ладу гідроелектростанція, пивоварний завод, млин. Були створені кооперативні товариства - кредитне «Трактор», споживче, садівниче, бурякосіяння, бджільництва, які постачали населення промисловими товарами, збували державі сільськогосподарську продукцію. 1925 року електрокооперативи, які використовували енергію Тиврівської електростанції, збудували першу на Поділлі високовольтну лінію протяжністю 17 км і низьковольтну - 13 км, в результаті чого одержали світло 600 хат у Качанівці, Швачівці, Новому Місті, Росоші, Красному, Черемошному.
У квітні 1922 року в Тиврові відбувся волосний з'їзд комнезамів, який особливу увагу приділив розвитку народної освіти. Виконкомам пропонувалося подбати про забезпечення шкіл землею, паливом, про надання вчителям безкоштовних квартир. На цей час у містечку працювали створені Радянською владою трудова школа, механічна профшкола, музична школа, трирічні педагогічні курси, дитячий будинок, гуртки лікнепу. 1922 року тут організували трудову колонію. їй виділили 65 га орної землі, 4 га городу, 20 га саду, худобу, реманент. Учні в ній жили, працювали в господарстві, а також на відбудові містечка. Вони


Тиврів