Сторінка 4 з 5
року 1-а гвардійська танкова армія, щэ входила до складу військ 1-го Українського фронту, під командуванням М. Ю. Катукова здійснювала глибокий рейд у тил ворога. 10 січня в Гнівані розгорнулися запеклі бої танкових підрозділів старшого лейтенанта Захарова і капітана Дубодєлова проти фашистів. В ці дні загинуло 23 танкісти. Але закріпити завойовані рубежі радянським бійцям тоді не вдалося. Вони тимчасово
відступили. Великий патріотизм проявили жителі селища С. А. Гулько, О. С. Гулько, О. В. Василюк, Я. І. Ліщинський, які переховували поранених у бою танкістів.
15 березня 1944 року війська 151-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту остаточно визволили Гнівань від фашистських загарбників.
Трудящі Гнівані свято шанують тих, хто загинув у роки війни. Руками гаванських каменотесів споруджено і встановлено в селищі три пам'ятники: в дубовому гаю, в парку, біля селищної Ради депутатів трудящих.
680 фронтовиків-гніванців мають урядові нагороди за участь у Великій Вітчизняній війні. За бойові заслуги орденом Леніна нагороджені майори М. К. Уткін та Й. І. Бокач, а підполковник А. Є. Бушинський удостоєний двох орденів Червоного Прапора і двох орденів Червоної Зірки.
Гніванці зробили все можливе, щоб прискорити перемогу Радянського Союзу над гітлерівською Німеччиною. Овіяне духом патріотизму, все населення взяло активну участь у зборі коштів на побудову танкової колони «Колгоспник Вінниччини», в реалізації Державної воєнної позики, відродженні зруйнованого окупантами народного господарства.
Відновлювалося мирне життя. На гранітних розробках уже 10 квітня 1944 року була відбудована і вступила в експлуатацію перша, а 10 травня - друга дільниці. На вересень продукція розробок досягла 70 проц. довоєнного рівня, а урядові завдання виконано на 361 процент.
Перед колективами гніванських кар'єрів постало відповідальне завдання - швидкими темпами виконати поставки гранітних матеріалів на відбудову Києва та інших міст Радянського Союзу. Робітники кар'єроуправління вирішили працювати додатково по 2 години щодня. Партійна організація разом з дирекцією кар'єроуправління розробила план підвищення технічної кваліфікації колективу. Уже в 1944 році відкрили школу ФЗН для підготовки електриків, каменотесів, бурильників, машиністів, штукатурів та робітників інших спеціальностей. Цього ж року всі об'єкти гранітних розробок були відбудовані, а виробничий план валової продукції виконано на 263 проценти.
За роки четвертої п'ятирічки на гранітних розробках основні виробничі ділянки були оснащені сучасною технікою, ручне буріння замінено механічним, повністю механізовано вантажні роботи, велику увагу приділено підвищенню якості продукції. Розгорнулося соцзмагання між підприємствами Гніванського і Головинського кар'єроуправлінь тресту «Союзграніт». Все це прискорило відбудову підприємства. В 1949 році рівень довоєнного видобутку граніту був перевершений. На підприємстві виросла велика група передовиків виробництва, які виконували норми на 300 проц. (середня норма виробітку становила 125-135 проц.). Серед них ломщик Л. Тишко, каменотес А. Ситник, слюсар Г. І. Ніколаєв. Зміцніла партійна організація, яка налічувала 63 комуністи. З них 39 чоловік працювало безпосередньо на виробництві.
В 1946 році на місці зруйнованого в роки Вітчизняної війни був збудований новий вокзал станції Гнівань. У жовтні 1947 року після відбудови почав працювати Гніванський цукровий завод. Дирекція заводу разом з партійною і профспілковою організаціями розробили розгорнутий план дальшого удосконалення підприємства. Були вивчені всі можливості підвищення продуктивності праці, поліпшення якості цукру, зменшення витрат на його виробництво. Колектив заводу спрямував свої зусилля на те, щоб якнайкраще використати ці можливості. На підприємстві з успіхом застосовано 108 раціоналізаторських пропозицій. Для підвищення кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників організували виробничо- технічні курси. Важливу роль в удосконаленні виробництва відіграло масове соціалістичне змагання, впровадження передових методів праці. Завдяки здійсненим заходам у 1948 році завод досяг довоєнного рівня виробничої потужності. 1951 року йому присвоєно почесне звання підприємства відмінної якості.
Набирав сили і колгосп «Перше травня». В 1949 році він досяг довоєнного рівня виробництва і був об'єднаний з сусіднім колгоспом с. Витави.
1951 року введено в дію Гніванський ремонтно-підшипниковий завод, який, крім ремонту, став виготовляти роликопідшипники. Продукція надходить всім конторам «Сільгосптехніки» Радянського Союзу, а також Горьковському автозаводу, Кемеровському електромеханічному, заводу ім. Фрунзе Киргизької РСР, Цілиноградському «Сільгоспмашу». Завод експортує підшипники в Польщу, Румунію, Болгарію, Демократичну Республіку В'єтнам, Монголію.
Гніванські підприємства взяли шефство над селом. Колектив кар'єрів допоміг
Дивиться також інші населені пункти району: