Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Гнівань

Сторінка 3 з 5
роботі. На розробках повністю витіснено гужовий транспорт, встановлено електричні підйомники, потужні компресори. Все це значно підвищило продуктивність праці на кар'єрах. Постало питання про підготовку кваліфікованих кадрів. У 1930 році організовано школу ФЗН, яка випускала каменотесів-брущатників і каменотесів-буровиків, відкрито вйробничо-технічні вечірні курси для підвищення кваліфікації робітників.
Гніванські кар'єри виконували завдання союзного значення. Тут добували граніт для будівництва набережної Москви-ріки, Московського метрополітену.
Партійна організація гніванських гранітних розробок у 1935 році нараховувала 23 члени партії і 9 кандидатів у члени партії. Для керівництва нею обрано партійний комітет, по цехах і виробничих ділянках створено 7 партійних груп. Близько 70 проц. комуністів працювали безпосередньо на виробництві. Партійна організація приділяла багато уваги впровадженню у виробництво стахановських методів праці, раціоналізаторству й винахідництву, спрямовувала інженерно-технічний персонал і всіх трудящих на удосконалення виробничих процесів та поліпшення технології добування й переробки граніту.
Наприкінці другої п'ятирічки 80 проц. добування та обробки граніту здійснювались механічним способом; обсяг виробництва з основних видів продукції збільшився в 5 раз. Виросла велика армія стахановців, які виконували виробничі завдання на 200-300 проц. Серед них - каменотеси В. І щук, А. Слободянюк, Н. Ковальчук та інші.
Напередодні Великої Вітчизняної війни майже була завершена комплексна механізація всіх виробничих процесів гніванських гранітних розробок. Колектив підприємства успішно розв'язував завдання, накреслені третім п'ятирічним планом розвитку народного господарства СРСР.
Восени 1939 року почалась реконструкція Гніванського цукрозаводу. Виробничий сезон після її завершення почався в жовтні наступного року. Перший рік роботи підприємства був періодом технічного освоєння. За добу тут перероблялось 6423 цнт цукрових буряків. Це становило 64 проц. від проектної потужності заводу.
Восени 1929 року в Гнівані засновано товариство спільного обробітку землі, яке наступного року перетворене в сільськогосподарську артіль «Перше травня». В 1933 році артіль об'єднала 25 селянських господарств. Основні польові роботи в артілі виконувались за допомогою одного трактора, якого виділяла Тиврівська
МТС.
За роки п'ятирічок відбулися нові зміни в побуті й культурному житті гніванців. Побудовано новий житловий масив «Червоний гай». До 1934 року була одна семирічна школа, в якій навчалося 245 учнів і працювало 18 учителів. З 1934 року в селищі існувала середня школа, в якій здобували знання 1200 учнів і викладало 45 учителів. Вони організовували самодіяльні вистави, виступали з лекціями, доповідями, бесідами серед населення. Відкрились два дитячі садки. В 1939 році збудовано дільничну лікарню на 50 ліжок. На кошти профспілкової організації гранітних розробок була створена бібліотека, яка обслуговувала всіх жителів селища. Електрика, кіно, радіо органічно ввійшли в життя і побут трудящих Гнівані.
17 липня 1941 року до селища увірвалося лихо: Гнівань окупували німецько- фашистські загарбники. За роки окупації підприємства Гнівані були по-варварському зруйновані. Вороги вивезли з цукрового заводу найцінніше устаткування до Німеччини, а те, що залишилось, знищили. Було пограбовано обладнання гранітних розробок. Фашисти повністю зруйнували господарство артілі «Перше травня».
На території гранітних розробок окупанти відкрили табір для військовополонених. У липні 1941 року в ньому ув'язнили 3000 чоловік. Внаслідок звірячих знущань, холоду, голоду, важких антисанітарних умов, різних хвороб (сипний і черевний тиф, дизентерія) щоденно помирало 15-20 чоловік. До кінця листопада в таборі залишилось 700 чоловік.
Фашисти знищили також багато мирних жителів. Кати приводили під конвоєм до місця розправи приречених, примушували їх копати ями, наказували повністю роздягатися. Жінок і старих людей розстрілювали першими, дітей живцем кидали в яму і закопували Судово-медичною комісією розслідування злодіянь німецьких загарбників установлено, що розстріляно і знищено мирного населення та полонених у селищі Гнівань 6370 чоловік.
В окупованому 1941 року селищі залишилось багато поранених воїнів. Жителі селища, ризикуючи своїм життям, перенесли поранених у дубовий гай, недалеко від гранітних розробок, і там їх доглядали. Багато бійців потім пішли в партизанський загін, щоб продовжити боротьбу у ворожому тилу. В 1943 році за переховування радянських військовополонених, яким пощастило втекти з табору смерті, німці розстріляли Д. П. Некрута та його дружину.
Під гнітом німецьких окупантів Гнівань перебувала 973 дні. На початку 1944


Гнівань