Сторінка 2 з 5
селі діяв партизанський загін з 50 чоловік, який узяв під свій контроль станцію Гнівань і в бою захопив ворожий бронепоїзд. У травні в Гнівані створено Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, обрано виконком.
Коли армія Денікіна створила небезпеку для молодої Радянської республіки, мітинг робітників і селян, що відбувся в липні у Гнівані, ухвалив рішення про мобілізацію трудящих волості на боротьбу з ворогом. «Ми на оголошену мобілізацію робітничо-селянською Радянською владою віддаємо все, що маємо для захисту радянських республік... Хай живе Соціалістична революція і її вождь товариш Ленін!»- говорилося в резолюції мітингу. Чимало робітників поповнили лави Червоної Армії.
Для боротьби з денікінськими й петлюрівськими військами за дорученням Радянського уряду України на фронт виїхав М. І. Подвойський. Під його керівництвом частини Червоної Армії 6 липня 1919 року визволили станцію Гнівань.
Під час наступу білополяків у квітні 1920 року мужньо билися з ворогом у Гнівані частини 45-ї стрілецької дивізії Й. Е. Якіра й кавалерійська бригада під командуванням Г. І. Котовського. Але вони змушені були відступити. Радянські війська визволили село від окупантів у червні того ж року.
Гніванці поступово переходили до мирної праці. Народне господарство за роки війни занепало. На гранітних розробках у 1921 році працювало 3 чол. На цукровому заводі діяли лише ремонтні майстерні. Заводське устаткування було зовсім зруйноване, бракувало сировини. Панувало безробіття. Демобілізованих з Червоної Армії треба було забезпечити роботою. В центрі уваги стояло питання відбудови господарства. В кінці квітня 1922 року на спільних зборах комуністичних осередків Гніванської волості та інженерної школи 24-ї стрілецької дивізії, яка в цей час була розташована в Гнівані, вибрано об'єднане бюро в складі 5 чоловік.
На 9 липня 1922 року об'єднаний Гніванський партійний осередок налічував 22 члени і кандидати в члени партії. Гніванські комуністи проводили широку роз'яснювальну роботу про значення для соціалістичного будівництва нової економічної політики партії і Радянської держави.
Щоб відновити роботу цукрового заводу, забезпечити його устаткуванням, робітники не шкодували ні своїх сил, ні часу. На заводі створюється партосередок. Місцеві комуністи і комсомольці організували на відбудову майже все доросле населення Гнівані. Незабаром щдприємство стало до ладу. Були побудовані теплі приміщення для змін, лазнч, ізолятор. При заводі створили професійно-технічну школу, яка готувала хіміків-цукроварів. По закінченні виробничого сезону 1923 року роботи припинилися до реконструкції. Працювали лише ремонтні майстерні, виконуючи різні замовлення для сільського господарства.
Гніванські гранітні кар'єри не діяли з 1914 року. їх затопили підземні води. Відновлення гранітних розробок почалося з 1925 року: добували бутове каміння
для шляхового будівництва та виробляли плитки. Кар'єри постачали матеріали для брукування вулиць, будівництва мостів, облицювання будинків, сходів.
Помітні зрушення в роки відбудовного періоду сталися в сільському господарстві. Відновлювалися посівні площі. Під час посівної кампанії 1922 року Гніванська волосна Рада виділила селянським господарствам додатковий посівний матеріал. На допомогу голодуючим зібрали по 2 фунти зерна з кожного працюючого.
Поряд з відбудовою і дальшим розвитком економіки партійні і радянські органи дбали про поліпшення матеріального й культурного становища населення. Відкрились сільська і трудова школи, дві бібліотеки, клуб, сельбуд, дитячий садок. Створено гурток політграмоти, який відвідували також і безпартійні.
Ініціаторами нових починань були члени комсомольського осередку, створеного ще в травні 1921 року. До нього входили й комсомольці сусідніх сіл Витави й Селища. Під керівництвом комуністів комсомольці включились у боротьбу за ліквідацію неписьменності, організовували художню самодіяльність у клубі та сельбуді, проводили недільники для впорядкування Гнівані.
З великим болем зустріли гніванці звістку про смерть В. І. Леніна. Партійний осередок закликав трудящих до ще більшої згуртованості і втілення в життя заповіту В. І. Леніна - побудови комунізму. На зборах партійного осередку цукрового заводу було вирішено відкрити пам'ятник вождеві пролетаріату.
Дедалі швидше розвивалась економіка й культура Гнівані. В період реконструкції народного господарства і побудови фундаменту соціалізму обсяг виробництва гніванських гранітних розробок збільшився в 4,5 раза. Були відкриті нові кар'єри. Проведено механізацію трудомістких виробничих процесів. Установлено каменедробильні агрегати, каменекопальні машини, побудовано естакади, прокладено залізничні колії до кожного забою, запроваджено пневматичне глибоке буріння. Спорудження електростанції допомогло в цій
Дивиться також інші населені пункти району: