Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тиманівка

Сторінка 5 з 7
підпільна організація. Її очолював кандидат у члени ВКЩб) молодий колгоспник Я. С. Кокошко, який загинув у січні 1944 року, за 2 місяці до визволення Тиманівки. До складу організації входили комсомольці Г. С. Кокошко, Г. М. Волошин, Г. М. Багрій, безпартійний Й. М. Нароган. Згодом активним учасником її став комуніст М. Я. Гуцол, який утік з полону. На кінець 1942 року організація об'єднувала 18 патріотів Тиманівки і
навколишніх населених пунктів.
Підпільники збирали зброю, створювали продовольчі запаси, проводили роз'яснювальну роботу серед населення. З липня 1942 року організація вйпусйала листівки і заклики, що друкувались на машинці і за допомогою спеціальних гумових шрифтів, виготовлених І. М. Волоіпиним. Листівки розповсюджувались на території Тульчинського, Тростянецького, Крижопільського і Бершадського районів, автором більшості їх був Я. С. Кокошко. Чліени групи Т. П. Стахов і П. Ф. Рибкін, працюючи в дейо станції Вапнярка, виводили з ладу паровози, забруднювали водяні насоси. 1 травня 1943 року підпільники вивісили червоний прапор на водонапірній башті цієї станції. У 1943 році встановлено зв'язок з партійним підпіллям Одеси, яке надсилало тиманівським антифашистам листівки для розповсюдження серед населення.
У кінці 1943 - на початку 1944 року Майже весь склад організації перейшов до лісу і далі подавав допомогу наступаючим частинам Червоної Армії. Жителі Тиманівки одягом і продовольством допомагали бійцям Вінницького партизанського з'єднання, сповіщали його про розташування та склад ворожого війська. Фельдшер Г. О. Барабаш лікував хворих і поранених партизанів. 13 березня 1944 року до села вступили частини 33-го гвардійського стрілецького корпусу. Жителі з хлібом і сіллю зустрічали своїх визволителів.
Німецько-румунські окупанти завдали великих збитків колгоспам, культурно-освітнім закладам села, населенню. Загарбники знищили бібліотеку, зруйнували школу, лікувальні заклади. З перших днів визволення трудящі з ентузіазмом взялися за відбудову села. Доводилося важко: не вистачало робочих рук, Майже не було техніки і тяглової сили. У 1944 році близько двох тисяч гектарів землі скопано лопатами, врожай збирали серпами й косами. Та незважаючи на труднощі, колгоспники Тиманівки за допомогою МТС успішно провели польові роботи, вчасно виконали свої зобов'язання перед державою.
Закінчилася перемогою війна проти німецького фашизму, на фронтах якої брали участь 552 уродженці Тиманівки. Але додому повернулись не йсі - 285 загинули смертю хоробрих. Пам'ять про них увічнена в гранітних плитах монумента, спорудженого в центрі села. С. М. Дзизель у боях на угорській землі підірвав ворожий дзот, за що був нагороджений орденом Червоного Прапора. Захисника Ленінграда В. А. Сватка за бойові подвиги удостоєно ордена Слави і багатьох медалей. В. Г. Кокошко захищав Москву. За ратні подвиги його нагороджено орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, медалями.
Виконання завдань четвертої п'ятирічки колгоспники Тиманівки почали в дуже складних умовах. Урожай зернових у кожній з трьох артілей у 1945-1946 pp. не перевищував 6,8 цнт з гектара, цукрових буряків - 40 цнт. Але трудівники перемагали. Прикладом для всіх були комуністи-виробничники, які 1944 року об'єднались в парторганіза- цію при артілі «Червоний Жовтень», а 1946 утворили сільську партійну організацію.
Для створення міцнішої господарської бази 1950 року артілі ім. Комінтерна та «Червоний Жовтень» об'єдналися. Через рік до них приєдналась третя - «Паризька комуна». Новоутвореному колгоспові було присвоєно ім'я видатного російського полководця О. В. Суворова. Тоді ж сільські партосередки об'єдналися в одну партійну організацію артілі ім. Суворова. У січні 1953 року в колгоспі працювало понад тисячу чоловік. Господарство мало 2321 гектар посівної площі, 219 коней, 521 голову великої рогатої худоби, 540 свиней, 513 овець, багато птиці. Підвищувалась врожайність зернових і технічних культур, зростало громадське тваринництво. У 1956 році артіль добилась добрих врожаїв пшениці (23,5 цнт з га), цукрових буряків (244 цнт з га), високих надоїв молока (2627 кг на корову).
Високими врожаями зернових і цукрових буряків, значними успіхами в тваринництві, внаслідок чого достроково виконано взяті зобов'язання, колгосп зустрів 40-річчя Великого Жовтня. Велику групу трудівників тоді ж нагороджено орденами і медалями. Серед них орденом Леніна - ланкову Г. Г. Паламар, орденом Трудового Червоного Прапора - бригадира Ф. П. Волошина, секретаря парторганізації В. Т. Передерка, орденом «Знак Пошани» - ланкову О. Т. Пастичину. Голові колгоспу П. О. Желюку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У 1959 році артіль ім. Суворова стала ініціатором впровадження нових ефективних форм господарювання - госпрозрахунку і грошової оплати праці


Тиманівка