Сторінка 3 з 7
вказувалося, що «в с. Тиманівці Ямпільського повіту серед місцевих селян спостерігалось заворушення, викликане непорозумінням на грунті земельних відносин з місцевим землевласником... Між іншим, селянами була проведена порубка лісу князя..., декілька селян вчинили опір лісовій охороні, яка намагалась відібрати зрубані дерева».
Протягом всього дожовтневого періоду село не мало медичної допомоги. Постійним супутником трудящого селянства була масова неписьменність. Лише в 1898 році в селі відкрили церковнопарафіяльну школу, яку 190809 навчального року відвідувало 65 хлопчиків і 35 дівчаток, або 48,8 проц. дітей шкільного віку.
В період першої світової війни класові суперечності в селі ще більше загострились. У зв'язку з тим, що багато чоловіків було мобілізовано до армії, зросла кількість безпосівних і малопосівних господарств. Сім'ї тих, хто пішов на війну, голодували й жили в неопалюваних хатах, у той час як поміщик і куркулі мали великі запаси хліба та інших продуктів харчування, продавали їх по високих цінах. В 1915 році солдатки з'явилися до контори управителя маєтку, вимагаючи хліба та палива. Управитель змушений був пообіцяти по пуду борошна і підводі хмизу сім'ям фронтовиків, які до війни працювали в поміщика. Того ж року страйкували і наймити-скотарі Тиманівського фільварку, вони зажадали підвищення заробітної плати та кращого харчування. Страйк тривав близько трьох тижнів і закінчився лише тоді, коли було задоволено деякі вимоги страйкуючих.
З великою надією селяни зустріли звістку про повалення царизму. Однак їх сподівання на одержання землі та поліпшення становища не виправдалися. Лише після перемоги Великого Жовтня почали здійснюватись мрії тиманівських трударів про землю. У грудні 1917 року було створено земельний комітет, який відповідно до ленінського Декрету почав розподіляти між безземельними і малоземельними селянами поміщицьку та церковну землі.
Недовго довелося тиманівцям займатися будівництвом нового життя: на початку березня 1918 року сюди вдерлися австро-німецькі окупанти і привезли з собою
колишнього управителя маєтку Блюмера. Він почав відновлювати поміщицьке господарство і нещадно розправлятися з активістами, які розподіляли землю і панське майно. Незабаром місцеві партизани знищили цього прислужника. Біднота Тиманівки брала активну участь у партизанському русі, вела боротьбу з іноземними окупантами та буржуазно-націоналістичною контрреволюцією.
Навесні 1919 року, коли радянські війська визволили Поділля від петлюрівської Директорії, у Тиманівці створено волосний виконавчий комітет. Його очолив уродженець села, колишній петроградський робітник, більшовик Й. Шестопалько. Та діяльність органів Радянської влади в селі незабаром перервав прихід денікінців, а згодом польських інтервентів. У 1920 році вони разом з петлюрівцями вислідили Й. Шестопалька, який був у підпіллі, заарештували його, а потім розстріляли.
У червні 1920 року після вигнання білополяків у селі створено ревком, до складу якого ввійшли І. Вовк (голова), М. Орлан та О. Кокошко. В січні наступного року вперше проведено вибори до Тиманівської волосної і сільської Рад, згодом у селі виник комітет незаможних селян, які наділяли поміщицькою землею бідноту. Потрібно було відновити посівні площі, підвищити врожайність сільськогосподарських культур. Але вирішення цих питань ускладнювалось нестачею насіння, реманенту і робочої худоби. У 1920 році майже на 500 дворів села налічувалось лише 103 плуги, віялка, кінна молотарка та сівалка.
Будувати нове життя в Тиманівці перешкоджали терористичні петлюрівсько- куркульські банди, які безчинствували на території волості й повіту. Влітку 1921 року від рук бандитів загинули два продармійці. Тоді ж петлюрівці схопили працівників Тиманівського волвиконкому Т. О. Хруща, П. С. Бабчинського, Ронова і жорстоко побили шомполами, а на грудях Ронова вирізали шаблею зірку.
Організаторами нового життя в селі стали сільські комуністи. Створений 5 січня 1921 року Тиманівський волосний партійний осередок об'єднував 8 чоловік. Першим секретарем його обрали Д. Т. Сільницького. Активними помічниками комуністів були комсомольці, осередок яких утворено в грудні 1921 року. Секретарем осередку обрали сина бідняка Ф. Трофана. У 1923 році в комсомолі налічувалось 50 юнаків і дівчат з бідняцьких родин.
Комуністи й комсомольці чимало зробили, щоб налагодити економічне і культурне життя в Тиманівці і волості. Вони були палкими агітаторами і організаторами впровадження в життя ленінської нової економічної політики. Селяни Тиманівки, незважаючи на залякування з боку петлюрівських недобитків, палко вітали перехід від продрозкладки до продподатку.
На початку 1924 року створено сільськогосподарську комуну «Червоний Жовтень», в якій свої землі, реманент і худобу усуспільнило 13 бідняцьких господарств. Першими членами комуни були комуністи, комсомольці і
Дивиться також інші населені пункти району: