Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шаргород

Сторінка 2 з 7
відбулась битва між передовими загонами козаків і шляхтичів. Останні зазнали великих втрат і знову відступили до Бара. За Зборівським договором, хоч влада у Брацлавському воєводстві залишалась в руках козацької старшини, польська шляхта дістала право повернутися до своїх маєтків.
У лютому 1651 року польська шляхта знов захопила Шаргород, завдала йому великих збитків, знищила багато ні в чому не винних людей. Після перемоги над
польсько-шляхетськими військами під Батогом з Шаргорода поневолювачів було вигнано. У жовтні 1653 року в Шаргороді перебував Б. Хмельницький, звідси він звернувся з листом до російських послів - Р. Стрешнева й М. Бредихіна. В кінці 1654 року Шаргородом удруге оволоділи польські війська і знову пограбували.
За Андрусівським перемир'ям Шаргород знову відійшов до Польщі.
Протягом другої половини XVII ст. великого лиха українському народові завдали турецько-татарські набіги. 1672 року турецька армія захопила Шаргород. Турки перейменували містечко в Кучук-Стамбул (Малий Стамбул), зважаючи на його торгове значення. Двадцять сім років жителі Шаргорода терпіли від турецької неволі. У 1675 році полковник Морозенко на чолі повсталих козаків і селян зробив спробу визволити Шаргород, але його загін зазнав поразки. Морозенка схопили вороги і жорстоко катували. Турецькі кати вирвали у нього язика, а самого прибили цвяхами до міських воріт. З 1699 року містечко знову стає польським.
Шляхта відновила старі феодальні порядки. У відповідь на тяжкий соціальний і національний гніт на Правобережжі у 1702-1704 pp. розгортається визвольна боротьба. В цьому повстанні активну участь брали й селяни Шаргорода під проводом своїх ватажків Я. Осмалого і Й. Бризатого.
Щоб закріпити за собою українські землі, шляхта будує костьоли, монастирі. Гайдамацький рух на Правобережній Україні, що посилився тут у 1734 році, очолив начальник надвірних козаків у Шаргороді сотник Верлан, який став скликати під свої прапори селян, козаків - всіх, хто хотів боротися проти поляків. Сам Верлан прийняв титул козацького полковника. Своє ополчення він поділив на десятки, сотні, полки. Кожне таке військове об'єднання обирало собі командира. Усі повстанці записувалися до козацького реєстру. Верлан заявляв, що після вигнання «іноплемінників» весь край буде приєднано до Росії разом з новоствореним козацьким військом. Окремі його загони діяли і в районі Львова та Кам'янця. Зрадник повстання С. Чалий відокремився від Верлана, захопив Шаргород, а його населення пограбував.
У другій половині XVIII ст. польська шляхта намагається перетворити Шаргород в один з центрів підготовки єзуїтів на Поділлі. 1784 року в місцевій єзуїтській школі навчалося близько 600 учнів.
Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Шаргород увійшов до Подільської губернії. За першої половини XIX ст. в ньому з'являються невеликі, кустарного типу підприємства. У 1825 році відкрилася суконна вотчинна мануфактура. Вона належала князеві Любомирському. Із 48 робітників, що тут працювали, лише три були вільнонаймані, а решта - кріпаки. У 1845 році працювали свічковий, тютюновий, цегельний заводи, продукція яких йшла навіть до Херсонської губернії та Бессарабії. Було два млини.
1850 року містечком став володіти князь Р. Сангушко. Він відбудував замок, заклав кілька нових промислових підприємств напівкустарного типу. Подальшому промисловому розвитку містечка перешкоджало кріпацтво.
Земельна реформа не виправдала сподівань селян Шаргорода. На той час у містечку було 79 селянських дворів, де проживало 312 чоловік. За умовами реформи селян так пограбували, що замість визначеного вкрай мізерного наділу - 200 десятин їм виділили 120 десятин. За кожну десятину селяни мали сплатити викуп по 80 крб., а здерли з них значно більше. Щорічний внесок мав становити до 1863 року по 200 крб., з 1863 - по 175 крб., потім його знизили до 95 крб. на рік. Князь
Сангушко і далі продовжував володіти понад тисячею десятин землі. Не дивно, що боротьба селян за землю після реформи набувала все гострішого характеру. За один лише 1861 рік у маєтку Сангушка брало участь у виступах 1330 селян. Щодалі ця боротьба загострювалася. До селян доходить слово агітаторів. 1878 року в Шаргороді власті заарештували жителя Серпухова С. Архипова, який розповсюджував заборонену царським урядом літературу.
Після реформи 1861 року настало певне економічне пожвавлення. З'явилися нові промислові підприємства переробки сільськогосподарської сировини. На початку 80-х років у містечку відкрилися гуральня, пивоварний завод, три млини, два шкіряні заводи. Пожвавилися торгівля й ремісниче виробництво. Тут налічувалося 125 лавок; у ремісництві було зайнято 275 чоловік. Ремісництвом і торгівлею займалося в основному єврейське населення.
На початку XX ст. в містечку з'являються нові промисли. Тут працювало понад 200 шевців, які у 1912 році заснували товариство. Овчинно-кожушним


Шаргород