Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Немирів

Травня в Немирові відбулася святкова демонстрація, організована Радою робітничих і солдатських депутатів. На вулицях міста вперше з'явилися колони святково одягнених демонстрантів. Робітники, кустарі, селяни несли червоні прапори й лозунги. Відбулися мітинги. Не стихали революційні пісні.
В цей час у місті точилася боротьба між різними політичними течіями. Представники від молоді, які входили до Ради, співчували більшовикам і вели агітацію
серед мас за підтримку ленінських лозунгів. Значну роботу серед місцевих цукровиків проводив П. А. Андрійченко - член Ради, селянин з села Ковалівки. Він розповсюджував прокламації, виступав на сходках.
Радісно вітали трудящі Немирова перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Немирів був одним з тих поселень, де в листопаді 1917 року встановлено Радянську владу. Але у березні 1918 року в місто вдерлися німецькі війська. Становище ускладнювалося ще й тим, що при підтримці княгині Щербатової й поміщика Ярошинського в Немирів прибули польські офіцери, які почали формувати тут т. з. польські легіони. Для боротьби з інтервентами, внутрішньою контрреволюцією було створено підпільний ревком, який очолив більшовик О. Є. Коваленко. 14 квітня селяни разом з колишніми солдатами почали самовільно ділити й засівати поміщицькі землі. На захист землевласників прийшли легіонери. Немирівці дали рішучу відсіч спробам легіонерів захистити панську маєтність, роззброївши 60 солдатів. За це легіонери спалили 4 села і вбили кілька чоловік. Звістка про жорстокість легіонерів швидко облетіла навколишні села. З усіх кінців на Немирів вирушили селянські загони і після дводенної осади костьолу й палацу княгині Щербатової знищили загін легіонерів. У травні в Немирові відновила діяльність більшовицька організація. Її члени вели активну пропаганду серед населення. Незабаром поліція заарештувала кількох агітаторів.
Після розгрому австро-німецьких інтервентів і ліквідації гетьманщини місто захопили петлюрівці. З допомогою княгині Щербатової вони сформували свій полк. Для більшовицької агітації серед солдатів цього полку ревком надіслав О. Є. Коваленка. Під впливом його роз'яснювальної роботи з частини втекло чимало солдатів. Наприкінці лютого 1919 року, коли полк був остаточно деморалізований, члени ревкому напали на його штаб і захопили усю зброю. В боях з петлюрівцями брала участь і бригада Г. І. Котовського. 20 березня 1919 року Немирів визволили частини 1-ї Української дивізії. Полеглих у боях червоноармійців поховали в братській могилі в центрі міста. Вийшовши з підпілля, ревком оголоеив про відновлення Радянської влади. На першому засіданні ревкому головою і начальником військової служби обрано О. Є. Коваленка, заступником голови і завідуючим продовольчими справами - О. П. Іващенка. Ревком створив міліцію, налагодив тісний зв'язок з Вінницьким ревкомом. Утримання ревкому і створеного при ньому червоноармійського загону вимагало коштів. Для цього було прийнято постанову про стягнення з місцевої буржуазії 10 млн. крб. контрибуції.
Серед заходів, здійснених у цей період Радянською владою, було заснування політосвітніх курсів для робітників і селян. Ряд важливих рішень, зокрема про створення в Немирові радянської загальноосвітньої школи для селян, прийняли волосні збори сільських комітетів бідноти. При ревкомі виник партійний осередок у складі 10 комуністів та 20 співчуваючих. Партійний осередок підтримував тісний зв'язок з повітовим парткомом, звідти надходили інструкції, різна література. Влітку, коли республіці Рад загрожував Денікін, ревком, оголосивши себе мобілізованим, звернувся до молоді з відозвою взяти участь у боротьбі з ворогами Радянської влади.
Немирів неодноразово переходив з рук у руки. В січні 1920 року місто знову стало радянським. Новостворений волосний ревком у своєму першому наказі оголосив палац княгині Щербатової з усім майном власністю народу. Проте в квітні,
під час наступу об'єднаних сил польських інтервентів і петлюрівців, радянським військам довелося залишити місто.
Остаточно Немирів був визволений Червоною Армією 18 червня. Через два дні у місті відбувся з'їзд селян Немирівської волості, який постановив «всіляко підтримувати Радянську владу як єдину захисницю робітників, бідняків та середняків-селян». Того ж дня Реввійськрада 14-ї армії утворила в Немирові ревком на чолі з Парамоновим. Ревком мав відділи: управління, продовольчий, земельний, народної освіти, охорони здоров'я, соцзабезпечення, міського господарства.
За час громадянської війни економіка Немирова була значно підірвана: лежали в руїнах підприємства, залізнична станція, лінії зв'язку, громадські будівлі. Не вистачало кваліфікованих кадрів, бракувало досвіду господарського керівництва. Відбудова народного господарства ускладнювалась тим, що


Немирів