Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кукавка

Сторінка 5 з 5
самодіяльності тощо.
Значну роль в культурному житті села відіграє історико-краєзнавчий музей. Одним з його засновників був М. В. Рябий. Наукова громадськість України високо оцінила його як фольклориста-самородка. Ще хлопчиком
почав збирати він народні пісні й перекази. Хоча нині М. В. Рябому 77 років, він продовжує улюблену справу. Його праці друкуються в наукових журналах, літературних збірниках. У Кукавці М. В. Рябий записав варіант пісні «За Сибіром сонце сходить», «Жив - не любила», «Ой, повій вітре з яру», «Червона калина біленько зацвіла».
Нове колгоспне життя породило і нові народні традиції, національні за формою, соціалістичні за змістом. Новорічна щедрівка стала формою виразу подяки за сумлінну працю, побажання трударям нових успіхів. Святково вбрані комсомольці з піснями їздять по селу, вручають подарунки колгоспникам. У своїй широко відомій картині «Весілля в Кукавці» В. А. Тропінін показав одну з урочистих хвилин сільського життя і водночас - усю трагедію селянства тієї епохи. Розкішний панський палац і похмура величавість церкви - ось що тяжіло над одвічними трударями, ще більше гнуло до землі, принижувало їх людську гідність навіть у такий урочистий момент. У нинішній Кукавці щорічно дзвенять радісними музиками десятки весіль, народжуються нові сім'ї, скріплені творчою працею і заможним життям. Прикладом нового весілля може служити весілля Миколи і Люби Чорнопиських. Нині вони студенти вузу, вирішили справити весілля у своєму селі. Весільний поїзд - розквітчені сани з молодими, їх рідними і друзями - мчав тією ж вулицею, що і на тропінінській картині, але яка величезна відстань між ними! Відстань століть, культур, духовного обличчя людей. Весілля розцвіло усмішками. Воно було гімном вільного кохання на вільній, щедрій, радянській землі.
Незабутнє враження на мешканців Кукавки справило відкриття в 1966 році пам'ятника-обеліска воїнам, які загинули в боротьбі з фашистськими загарбниками. Після багатолюдного мітингу перед пам'ятником урочистим маршем механізатори провели колони тракторів, комбайнів, автомашин. То був трудовий рапорт батькам-героям, клятва на вірність Радянській Вітчизні і готовність кожної миті стати на її захист.
В центральній частині Кукавки встановлено пам'ятник В. І. Леніну, воїнам-землякам та Богдану Хмельницькому. А недалеко - парк Перемоги, де вже висаджено понад 4000 дерев. Урочистий день нашої Батьківщини - 100-річчя з дня народження В. І. Леніна - мешканці села зустріли як свято щасливої весни. Адже всі їх надбання, все їх життя пов'язано з ім'ям В. І. Леніна і Комуністичною партією. Неоціненним серед цих надбань є новий мешканець Кукавки - справжній герой вільної соціалістичної праці.
Готуючи гідну зустріч XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України, кукавські колгоспники широко розгорнули соціалістичне змагання. Наслідки його відрадні. За п'ятиріччя збільшився врожай зернових на 2 цнт, а цукрових буряків на 108 цнт з га, вдвоє зросло поголів'я свиней.
Сумлінна праця колгоспників відзначена урядовими нагородами. Помічник бригадира тракторної бригади, ветеран Великої Вітчизняної війни О. Т. Лошачий нагороджений орденом Жовтневої Революції, тракторист Д. І. Вовкотруб та свинарка М. П. Каструк - орденом Трудового Червоного Прапора. На грудях 88 колгоспників проміняться ювілейні Ленінські медалі.
Великі плани кукавчан на дев'яту п'ятирічку. За цей період в селі виростуть: будинок культури, торговий центр, типова школа, а також багатоповерхові житлові будинки. Прикрасить село новий парк з вписаним в нього спортивним комплексом. Росте і квітне нова Кукавка - яскраве підтвердження здобутків колгоспного ладу.


Кукавка