Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кукавка

Сторінка 2 з 5
укладеною в грудні 1862 року, селянам Великої Кукавки передавалося за викуп лише 90 десятин присадибної та 636 десятин орної землі. За цю землю вони мали заплатити 34 146 крб. Аналогічним було становище і в Малій Кукавці. Більшості селян не залишилось нічого іншого, як іти до пана і знову гнути спину на його ланах за мізерну плату. Про розміри її красномовно розповідає договір від 9 грудня 1882 року, за яким найняті
до пана на роботу селяни мали одержати: Давид Козюк за ЗО днів - 5 крб., Григорій Пукалюк за 2 місяці - 10 крб., Юрко Безкорисний за рік - ЗО карбованців. До того ж, селяни були обтяжені різними податками та викупними платежами. Лише 1895 року на утримання волосної адміністрації мешканці Кукавки виплатили понад 2479 карбованців.
Злидні та безземелля примушували селян покидати рідні оселі й шукати кращої долі на стороні. В останнє десятиліття XIX ст. багато мешканців Кукавки переселилося до Бессарабії, Сибіру, на Далекий Схід. Дехто, набідувавшись на нових землях, ні з чим повертався на Україну.
Незважаючи на буржуазні реформи, проведені в другій половині XIX ст.» селяни були зовсім безправними, терпіли свавілля поміщиків, урядовців та сільських глитаїв. У 1879-1880 pp. в Кукавці проживала родина М. М. Коцюбинського. Вона була неодноразовим свідком жахливих життєвих сцен. Майбутній письменник часто спостерігав зловживання місцевих властей.
Про розмах і характер заворушень у Кукавці під час революції 1905 року свідчить донесення помічника начальника подільського губернського жандармського управління, в якому Кукавка згадується серед сіл, де особливого розмаху набрали заворушення і страйки. 27 травня жителі Кукавки почали страйк, вимагаючи підвищення плати за роботу на панських ланах. Вони прогнали всю прислугу з економії, а також робітників і лісників, не допускали до роботи селян з інших сіл. Страйкарі трималися рішуче, та незабаром у село були викликані драгуни, які жорстоко розправилися з ними. Було заарештовано і ув'язнено в могилівській в'язниці організаторів виступу.
Мало що у пореформений період змінилося в селі і в галузі освіти та охорони здоров'я. В Кукавській школі вчилася тільки незначна частина дітей. 1908 року у Великій Кукавці із 129 дітей у віці від 8 до 11 років навчалося всього 565. З 1889 року в Кукавці діяв фельдшерський пункт.
Становище трудового селянства в наступні десятиріччя погіршало. Столипінська реформа прискорила процес розшарування селян. Користуючись дармовою робочою силою батраків і скуповуючи землі бідноти, куркулі зосередили в своїх руках великі ділянки землі, десятки ж господарств втратили її. В 1914 році у Великій Кукавці був 331 двір, а в Малій Кукавці - 165 дворів, а землі, відповідно - 736 і 378 десятин. Окремі ж глитайські господарства мали більш як по 40 десятин.
Звістка про Лютневу революцію, яку принесли солдати з фронту, була зустрінута в Кукавці з задоволенням і надією. Проте в селі все залишилося по-старому. А коли кукавська біднота спробувала самостійно ділити панську землю, то власті не допустили цього.
Хвиля Великої Жовтневої соціалістичної революції докотилась в село в листопаді, але тільки наприкінці 1917 року революційним червоним частинам вдалось очистити Кукавку від буржуазно-націоналістичних військ Центральної ради. В житті села настали великі зміни. Трудящі палко вітали і підтримували їх. Волосний ревком почав наділяти бідноту панськими землями. Цьому перешкодила австро-німецька окупація» Терор і свавілля запанували в селі. Активістів кинули до в'язниці. На село наклали велику контрибуцію. Народ відповів на це гнівом. Сотні подільських селян йшли в партизанські загони, був створений штаб для керівництва ними. «Партизанський загін,- згадував Іван Чебан,- виступив у Кукавську волость, де збирався ярмарок. Зброя була захована у возах, а кулемети в бочках з нафтою, які також везли на ярмарок. Другий загін партизанів, що частково знаходився у Муравці (ліс між с. Рівним і Нижчим Ольчедаєвим), також направився в Кукавку. Місцеві ж партизани очікували в селі Кукавці розпорядження розпочати бій...».
В ніч на 14 серпня 1918 року за сигналом повстанського штабу спалахнуло повстання мешканців Кукавки, Іракліївки, Жеребилівки, Нижчого Ольчедаєва, Рівного та інших сіл. Повстанці оточили волость та державну варту, частину якої було перебито, а решта розбіглася. Потім партизани рушили на Вендйчани. Висланий окупаційним командуванням на боротьбу з ними батальйон 20-го австрійського полку через деморалізацію солдатів при сутичці показав повну небоєздатність і відступив до Яришева.
Повстання в Кукавській волості стривожило окупантів. Сюди було кинуто військові частини з Копайгорода та Жмеринки, які придушили повстання. В Кукавці вони спалили 12 хат, розтріляли активних учасників повстання, зокрема І. Л. та В. М. Рябих, після нелюдських катувань стратили партизанів, захоплених у боях. В числі полонених загинув і кукавчанин В. Я. Гаврилюк. Зйущань і наруги зазнало багато жителів села.


Кукавка