Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кукавка

Сторінка 3 з 5
Наприкінці 1918 року австро-німецька окупація зазнала краху, однак село зайняли петлюрівці. Протягом 1919-1920 pp. точилася кривава боротьба з українськими буржуазними націоналістами та польськими мілітаристами. Кукавка кілька разів переходила з рук у руки. Тільки 10 листопада 1920 року бригада червоних козаків 1-го кавалерійського корпусу визволила село остаточно.
Першим головою створеного сільського ревкому став Г. О. Братанюк, учасник повстання 1918 року проти австро-німецьких окупантів. Незабаром організовано сільський комнезам. Його головою обрали Г. Лошачого. Ревком і комнезам проводили організаційну та масовб-політичну роботу серед трудового селянства. Вони допомагали бідноті тяглом, насінням, реманентом, вели боротьбу з куркулями.
Провідна роль у відродженні села та політичній роботі серед селян належала волосній партійній організації, створеній 17 вересня 1922 року. Наступного року в Кукавці виникла комсомольська організація6, що стала надійною опорою комуністів у проведенні всіх політичних кампаній на селі. Увага комуністів і комсомольців була зосереджена на роботі сільської Ради і комнезаму, кооперації і комсомолу, школи і лікнепу. Вони вели роз'яснювальну роботу серед трудового селян
ства. В січні 1923 року комнезамівці ухвалили створити в Кукавці колективне господарство «Трудовик». Воно об'єднувало 14 сімей (38 чол.), які мали 40 десятин землі, 17 коней, 2 воли, 5 плугів, 6 борін. Головою артілі обрали комуніста В. І. Рахманька.
Відразу після закінчення громадянської війни в Кукавці почали роботу початкова школа і хата-читальня. В 1922 році тут відкрито профтехшколу, яка згодом стала називатися агрошколою. Вона готувала садівників та городників. В 1923 році відкрито сельбуд. Для населення читалися лекції, влаштовувалися вистави. Хата-читальня мала тоді 640 книг. Працювали гуртки ліквідації неписьменності. 1927 року Кукавська початкова школа перетворена в семирічну.
1926 року в Кукавці налічувалося 2205 чоловік, 647 господарств, а землі - 2475 десятин (в т. ч. польової 2110 десятин). На кожного жителя припадало менше однієї десятини.
Щоб забезпечити заможне життя всіх трудівників села, треба було докорінно перебудувати саму систему господарювання - перевести її на соціалістичну основу. Для цього був єдиний шлях - колективізація. 1929 року в Кукавці створено два колективні господарства. Активним організатором їх був двадцятип'ятитисячник Михайло Приходько, кадровий робітник з Донбасу. Коли колгоспи об'єдналися в одну артіль «Червоногвардієць», М. Приходько став її головою. 1932 року в колгоспі було 390 господарств. Помітний вплив на життя Кукавки справила тоді група демобілізованих червоноармійців, яка в 1931 році прибула сюди. Червоноармійці відзначалися високою дисципліною і сумлінним ставленням до колгоспного майна. Й досі працює колишній будьоновець І. Г. Кошман.
Значну роль у розвитку артілі відіграла техніка. Вже в 1932 році на кукавських ланах працювало 4 трактори Вендичанської кінно-прокатної станції.
За роки перших п'ятирічок колгосп «Червоногвардієць» виріс і зміцнів. Колгоспники збирали непогані врожаї - по 20 цнт зернових та по 200 цнт цукрових буряків з га. До Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки за 1940 рік занесено бригадира колгоспу Т. К. Ковальчука, що його бригада зібрала по 26,8 цнт ячменю з га. Член партії С. А. Данилюк 1940 року зібрала з своєю ланкою по 440 цнт цукрових буряків з гектара.
Коли ж над Радянською Батьківщиною нависли чорні хмари війни, хлібороби взялися до зброї. 272 мешканці Кукавки здійснили ратні подвиги і відзначені урядовими нагородами. Серед них гвардії капітан Ф. П. Семенюк, що удостоєний 11 нагород, лейтенант І. В. Коваль - 8 нагород. Командирами Червоної Армії стали перші сільські комсомольці Г. П. Марчук, Д. В, Шубович, які героїчно билися з ворогом. Полягли емертю хоробрих 144 мешканці Кукавки.
17 липня 1941 року в село вдерлися німецько-фашистські загарбники. Настали жахливі часи окупації. Гітлерівці вщент зруйнували і розграбували громадське господарство, довели село до повного занепаду.
Край окупації настав 22 березня 1944 року. Бійці 424 гвардійської стрілецької дивізії генерал-майора Боброва визволили село.
Мешканці Кукавки наполегливо працювали, щоб швидше загоїти глибокі рани, завдані війною. Масове соціалістичне змагання колгоспників, організаційно-господарська діяльність парторганізації і сільської Ради дали позитивні наслідки. Кукавчани успішно впоралися з посівною кампанією 1944 року, вчасно викопали цукрові буряки і картоплю. У фонд Червоної Армії здали понад 153 цнт хліба і 100 цнт картоплі, а також гроші. Наступні роки були періодом відбудови артільного господарства і відродження села. Ця робота в основному завершена на кінець 1950 року. Проте економічні показники колгоспу були ще занадто низькими. Наслідки війни відчувалися на кожному кроці. Не

Кукавка