Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В листопаді 1918 року Литовець був визволений від австро-німецьких окупантів. 8 березня 1919 року Червона Армія вигнала з містечка і петлюрівців. Новостворений ревком приступив до відновлення Радянської
влади, організації профспілок, селянсько-бідняцьких об'єднань. Більшовики заснували комуністичний осередок. Для підтримання порядку і боротьби з бандитизмом було створено окремі загони. Члени ревкому, комуністи проводили велику організаційну і виховну роботу серед трудящих Липовця. Під час денікінської навали 1919 року вони першими пішли на фронт.
В липні 1919 року Литовець зазнав нападу петлюрівської банди Тютюнника. Наприкінці липня місто визволили частини Червоної Армії. Проте Литовець і його околиці ще певний час залишалися ареною боротьби з буржуазно-націоналістичними бандами. Велику роль у їх розгромі відіграли члени Липовецької комсомольської організації, до якої входило 40 чоловік. Всі, хто міг носити зброю, були мобілізовані на боротьбу з бандитами. На початку 1920 року органи Радянської влади Липовця, відібравши землю у поміщиків, церкви, розподілили її між селянами, насамперед між бідняками.
Дальші революційні перетворення перервав напад білополяків у квітні 1920 року. Новий окупаційний режим тривав недовго. Інтервентів вигнали з Липовця частини 1-ї Кінної армії 15 червня 1920 року. Через два дні запрацював ревком. У липні було створено Липовецький волосний ревком, до складу якого ввійшли Дубровський (голова), Кобелєв, Заїка.
Відновлювали роботу масові організації робітників і селян. Перша конференція комнезамів, яка відбулася в серпні в Литовці, націлила незаможне селянство
еа здійснення мобілізації до лав Червоної Армії, на подання допомоги фронтовикам та їх сім'ям, налагодження роботи кооперативів, культосвітніх закладів. Під керівництвом ревкому створювалися і вели боротьбу з петлюрівськими бандами збройні загони, здійснювалися перерозподіл землі, податкова політика, втілювалася в життя національна політика тощо. 4 вересня в Липовці відбувся повітовий з'їзд комуністичних спілок молоді. На ньому обрали повітовий комітет КСМУ. З'їзд закінчився святом молоді.
Підтримуючи політику Комуністичної партії, трудящі Липовця з ентузіазмом допомагали молодій Радянській владі переборювати труднощі, постачали Червону Армію продовольством, фуражем, транспортом. В один з «тижнів допомоги фронту» вони зібрали 500 тис. крб. готівкою, 45 пудів продуктів, 70 овечих шкур, 25 кожухів, 18 башликів, 170 сорочок, 150 шапок.
Жителі міста разом з населенням навколишніх сіл виявляли велику турботу про голодуючих Поволжя. В серпні-вересні 1921 року для них було зібрано близько 11 млн. крб. грішми, біля тисячі пудів хліба. 38 дітей, які прибули з Поволжя, знайшли притулок у Липовці.
За новим адміністративним поділом Липовець у 1923 році став районним центром Бердичівського округу. В цей час у ньому мешкало 3590 чоловік. З 1925 року Липовець - селище міського типу Вінницького округу.
Зміни в житті людей, які відбулися в результаті перемоги Жовтневої революції, переконували трудящих у справедливості ленінської політики партії. Про згуртованість радянських людей у боротьбі за нове життя свідчила телеграма районного з'їзду комнезамів, направлена 29 квітня 1923 року Володимиру Іллічу Леніну. В ній трудящі бажали вождеві швидкого одужання. Велику скорботу викликала звістка про смерть В. І. Леніна. Трудівники Липовця поклялися йти ленінським шляхом.
В 20-х роках у Липовці працювали механічна майстерня з чавуноливарним цехом, пивоварний завод, який до націоналізації належав Жорницьким. У майстерні налічувалося 13 робітників, на пивоварному заводі - 19. Селище живила струмом електростанція, яка ще в червні 1921 року перейшла у відання комунвідділу. Проте її енергії вистачало лише на освітлення центральної вулиці, установ та незначної частини квартир.
Розгорнули свою діяльність профспілки. Були організовані клуб профспілок, пересувна бібліотека ім. Леніна, споруджувались і обладнувались спортивні майданчики. З переходом на мирну працю почалося кооперування селян. Спочатку було створено споживчі товариства, а потім - кооперації сільгоспкредиту і товариства спільного ведення господарства. 1921 року організувалася сільськогосподарська артіль «Прогрес» з 7 господарств, восени 1923 року - артіль «Праця і хліб» у складі 11 господарств. Члени цих об'єднань спільно обробляли землю, використовуючи наявне тягло, допомагали одні одним у збиранні врожаю та проведенні інших сільськогосподарських робіт. Земля, тягло та інвентар ще не усуспільнювалися.
28-29 серпня 1923 року в Липовці відбулася повітова виставка
Липовець
Сторінка 3 з 6
«Киевский коммунист», листівки. Газети «Правда», «Беднота» привозили з Києва члени Липовецької профспілкової організації, створеної у цей період. До профспілки входили місцеві токарі, ковалі, машиністи.В листопаді 1918 року Литовець був визволений від австро-німецьких окупантів. 8 березня 1919 року Червона Армія вигнала з містечка і петлюрівців. Новостворений ревком приступив до відновлення Радянської
В липні 1919 року Литовець зазнав нападу петлюрівської банди Тютюнника. Наприкінці липня місто визволили частини Червоної Армії. Проте Литовець і його околиці ще певний час залишалися ареною боротьби з буржуазно-націоналістичними бандами. Велику роль у їх розгромі відіграли члени Липовецької комсомольської організації, до якої входило 40 чоловік. Всі, хто міг носити зброю, були мобілізовані на боротьбу з бандитами. На початку 1920 року органи Радянської влади Липовця, відібравши землю у поміщиків, церкви, розподілили її між селянами, насамперед між бідняками.
Дальші революційні перетворення перервав напад білополяків у квітні 1920 року. Новий окупаційний режим тривав недовго. Інтервентів вигнали з Липовця частини 1-ї Кінної армії 15 червня 1920 року. Через два дні запрацював ревком. У липні було створено Липовецький волосний ревком, до складу якого ввійшли Дубровський (голова), Кобелєв, Заїка.
Відновлювали роботу масові організації робітників і селян. Перша конференція комнезамів, яка відбулася в серпні в Литовці, націлила незаможне селянство
еа здійснення мобілізації до лав Червоної Армії, на подання допомоги фронтовикам та їх сім'ям, налагодження роботи кооперативів, культосвітніх закладів. Під керівництвом ревкому створювалися і вели боротьбу з петлюрівськими бандами збройні загони, здійснювалися перерозподіл землі, податкова політика, втілювалася в життя національна політика тощо. 4 вересня в Липовці відбувся повітовий з'їзд комуністичних спілок молоді. На ньому обрали повітовий комітет КСМУ. З'їзд закінчився святом молоді.
Підтримуючи політику Комуністичної партії, трудящі Липовця з ентузіазмом допомагали молодій Радянській владі переборювати труднощі, постачали Червону Армію продовольством, фуражем, транспортом. В один з «тижнів допомоги фронту» вони зібрали 500 тис. крб. готівкою, 45 пудів продуктів, 70 овечих шкур, 25 кожухів, 18 башликів, 170 сорочок, 150 шапок.
Жителі міста разом з населенням навколишніх сіл виявляли велику турботу про голодуючих Поволжя. В серпні-вересні 1921 року для них було зібрано близько 11 млн. крб. грішми, біля тисячі пудів хліба. 38 дітей, які прибули з Поволжя, знайшли притулок у Липовці.
За новим адміністративним поділом Липовець у 1923 році став районним центром Бердичівського округу. В цей час у ньому мешкало 3590 чоловік. З 1925 року Липовець - селище міського типу Вінницького округу.
Зміни в житті людей, які відбулися в результаті перемоги Жовтневої революції, переконували трудящих у справедливості ленінської політики партії. Про згуртованість радянських людей у боротьбі за нове життя свідчила телеграма районного з'їзду комнезамів, направлена 29 квітня 1923 року Володимиру Іллічу Леніну. В ній трудящі бажали вождеві швидкого одужання. Велику скорботу викликала звістка про смерть В. І. Леніна. Трудівники Липовця поклялися йти ленінським шляхом.
В 20-х роках у Липовці працювали механічна майстерня з чавуноливарним цехом, пивоварний завод, який до націоналізації належав Жорницьким. У майстерні налічувалося 13 робітників, на пивоварному заводі - 19. Селище живила струмом електростанція, яка ще в червні 1921 року перейшла у відання комунвідділу. Проте її енергії вистачало лише на освітлення центральної вулиці, установ та незначної частини квартир.
Розгорнули свою діяльність профспілки. Були організовані клуб профспілок, пересувна бібліотека ім. Леніна, споруджувались і обладнувались спортивні майданчики. З переходом на мирну працю почалося кооперування селян. Спочатку було створено споживчі товариства, а потім - кооперації сільгоспкредиту і товариства спільного ведення господарства. 1921 року організувалася сільськогосподарська артіль «Прогрес» з 7 господарств, восени 1923 року - артіль «Праця і хліб» у складі 11 господарств. Члени цих об'єднань спільно обробляли землю, використовуючи наявне тягло, допомагали одні одним у збиранні врожаю та проведенні інших сільськогосподарських робіт. Земля, тягло та інвентар ще не усуспільнювалися.
28-29 серпня 1923 року в Липовці відбулася повітова виставка