Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
по 2-3 чоловіка наймало 58 господарств, по 5-6 - 10 господарств. Всього в цьому році по найму працювало 2615 бідняків Липовця, в т. ч. постійно - 587 чоловік. Водночас 128 чоловік жили з прибутків від капіталу і майна, 34 - від церковних доходів.
Після скасування кріпацтва почався швидкий розвиток капіталізму. В 1870- 1880 pp. у Липовці було 4 млини, тютюнова фабрика, винокурний, цегельний, пиво- медоварний заводи. Наприкінці століття діяли паровий млин,- 11 кузень, 2 підприємства штучних мінеральних вод, ливарно-слюсарна майстерня, два цегельні заводи, було 120 лавок і ларків. Розвитку промисловості й торгівлі сприяло будівництво залізниці від Козятина на Христинівку, за 13 КхМ від Липовця, розпочате 1890 року. Зростала кількість населення. Якщо у 1861 році в місті проживало 6290 чоловік, то у 1897-8658. За соціальним складом населення розподілялося так: селян - 3405 чоловік, міщан - 4789, дворян, духовенства, купців - 332 чоловіка.
Гніт поміщиків, куркулів і підприємців, сваволя царського самодержавства, яке позбавляло трудящих політичних і національних прав, робили життя населення нестерпним. Вони виступали проти поміщиків. 1892 року селяни Липовця випасли худобою десятки десятин панських посівів. 28 листопада 1905 року стався виступ селян. Прибувши з різних сіл, вони разом з жителями міста рушили вулицями. 150 чоловік, увійшовши в будинок, де засідав повітовий комітет, вимагали конфіскації поміщицьких і церковних земель, передачі їх селянам. Чулися вигуки: «Здійснити вимогу силою і негайно!». Поліція виявилася безпорадною, їй не зразу вдалося розігнати селян.
Після поразки революції 1905-1907 pp. промисловість перебувала в стані застою. З 1910 року настало деяке пожвавлення. Почало зростати населення. 1913 року в Липовці разом з околицями проживало 13 108 чоловік, у т. ч. селян - 5020, міщан - 5692, купців - 56, духовенства - 52, дворян - 509 чоловік. Побільшало робітників на підприємствах.
Розвиток капіталізму супроводжувався дальшим зубожінням основної маси селянства. У 1912 році з 334 селянських господарств 142 не мали худоби. Лише 127 господарств мали корів. 51 бідняцькому господарству належало 17 десятин землі. Таке ж становище спостерігалося і в передмістях Липовця. З 238 господарств у 101 не було худоби; робочі коні мали 18, а велику рогату худобу - 31 господарство.
З часу скасування кріпацтва майже не сталося змін у галузі народної освіти та охорони здоров'я. 1896 року в Липовці працювали однокласне училище, одна повітова лікарня з штатом 5 чоловік, які обслуговували також села. Видатки на охорону здоров'я становили 5,8 коп., на народну освіту - 13 коп. в рік на душу. Не дивно, що й смертність населення була дуже високою. 1913 року в Липовці і навколишніх селах від тифу, скарлатини, кору, коклюшу з кожної тисячі дітей вмирало 72. Зате поміщики, підприємці, купці, місцеві власті, які оберігали їх інтереси, не шкодували коштів на церкви і тюрми. Якщо на всі навчальні заклади Липовця в 1913 році було витрачено 1024 крб. 24 коп., то на утримання лише міської поліції - 4704 крб. 91 копійку.
Зубожіння трудящих міста, обезземелення селянських господарств особливо посилилося в роки першої світової війни. Незадоволення населення існуючими порядками, тяжким життям проявлялося у конфліктах з поміщиками. А коли в лютому 1917 року скинули царя, трудящі Липовця запровадили свій порядок у користуванні лісами, заборонили їх рубати, вивозити дерево. У серпні-жовтні селяни захопили поміщицький хліб і землю. Придушити виступи липовецьких селян доручили 49-му Донському полку. Проте революційно настроєні солдати відмовилися це зробити.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції, під впливом збройного виступу робітників і солдатів у Вінниці трудящі Липовця в грудні 1917 року піднялися на боротьбу проти буржуазної Центральної ради. У місті утворилася Рада робітничих і солдатських депутатів. Об'явивши себе революційною владою, Рада взяла до своїх рук охорону і контроль над органами місцевого самоврядування, вимагаючи від них повної підтримки в подоланні контрреволюції. Одночасно в Литовці утворився повітовий ревком.
Наприкінці лютого 1918 року Литовець окупували війська кайзерівської Німеччини. У місті та на його околицях було створено підпільну більшовицьку організацію. Підпільники встановили зв'язок з уманською друкарнею, звідки одержували політичну літературу. Листівки друкували і в Литовці - на гектографі. В місті розповсюджувалася також література, яка надходила з Києва,- газета
Липовець
Сторінка 2 з 6
раніше, проявляли сваволю, вдавалися до поліцейських розправ з непокірними Навіть старост карали різками. 1864 року в липовецьку в'язницю пригнали 12 селян-втікачів, закутих по шість чоловік у кайдани. Через непосильні побори, безправність селяни кидали свої злиденні господарства і йшли на заробітки. 1885 року в кожній десятій сім'ї був хтось на заробітках. Найманою працею користувалися також куркулі. У 1897 році Після скасування кріпацтва почався швидкий розвиток капіталізму. В 1870- 1880 pp. у Липовці було 4 млини, тютюнова фабрика, винокурний, цегельний, пиво- медоварний заводи. Наприкінці століття діяли паровий млин,- 11 кузень, 2 підприємства штучних мінеральних вод, ливарно-слюсарна майстерня, два цегельні заводи, було 120 лавок і ларків. Розвитку промисловості й торгівлі сприяло будівництво залізниці від Козятина на Христинівку, за 13 КхМ від Липовця, розпочате 1890 року. Зростала кількість населення. Якщо у 1861 році в місті проживало 6290 чоловік, то у 1897-8658. За соціальним складом населення розподілялося так: селян - 3405 чоловік, міщан - 4789, дворян, духовенства, купців - 332 чоловіка.
Гніт поміщиків, куркулів і підприємців, сваволя царського самодержавства, яке позбавляло трудящих політичних і національних прав, робили життя населення нестерпним. Вони виступали проти поміщиків. 1892 року селяни Липовця випасли худобою десятки десятин панських посівів. 28 листопада 1905 року стався виступ селян. Прибувши з різних сіл, вони разом з жителями міста рушили вулицями. 150 чоловік, увійшовши в будинок, де засідав повітовий комітет, вимагали конфіскації поміщицьких і церковних земель, передачі їх селянам. Чулися вигуки: «Здійснити вимогу силою і негайно!». Поліція виявилася безпорадною, їй не зразу вдалося розігнати селян.
Після поразки революції 1905-1907 pp. промисловість перебувала в стані застою. З 1910 року настало деяке пожвавлення. Почало зростати населення. 1913 року в Липовці разом з околицями проживало 13 108 чоловік, у т. ч. селян - 5020, міщан - 5692, купців - 56, духовенства - 52, дворян - 509 чоловік. Побільшало робітників на підприємствах.
Розвиток капіталізму супроводжувався дальшим зубожінням основної маси селянства. У 1912 році з 334 селянських господарств 142 не мали худоби. Лише 127 господарств мали корів. 51 бідняцькому господарству належало 17 десятин землі. Таке ж становище спостерігалося і в передмістях Липовця. З 238 господарств у 101 не було худоби; робочі коні мали 18, а велику рогату худобу - 31 господарство.
З часу скасування кріпацтва майже не сталося змін у галузі народної освіти та охорони здоров'я. 1896 року в Липовці працювали однокласне училище, одна повітова лікарня з штатом 5 чоловік, які обслуговували також села. Видатки на охорону здоров'я становили 5,8 коп., на народну освіту - 13 коп. в рік на душу. Не дивно, що й смертність населення була дуже високою. 1913 року в Липовці і навколишніх селах від тифу, скарлатини, кору, коклюшу з кожної тисячі дітей вмирало 72. Зате поміщики, підприємці, купці, місцеві власті, які оберігали їх інтереси, не шкодували коштів на церкви і тюрми. Якщо на всі навчальні заклади Липовця в 1913 році було витрачено 1024 крб. 24 коп., то на утримання лише міської поліції - 4704 крб. 91 копійку.
Зубожіння трудящих міста, обезземелення селянських господарств особливо посилилося в роки першої світової війни. Незадоволення населення існуючими порядками, тяжким життям проявлялося у конфліктах з поміщиками. А коли в лютому 1917 року скинули царя, трудящі Липовця запровадили свій порядок у користуванні лісами, заборонили їх рубати, вивозити дерево. У серпні-жовтні селяни захопили поміщицький хліб і землю. Придушити виступи липовецьких селян доручили 49-му Донському полку. Проте революційно настроєні солдати відмовилися це зробити.
З перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції, під впливом збройного виступу робітників і солдатів у Вінниці трудящі Липовця в грудні 1917 року піднялися на боротьбу проти буржуазної Центральної ради. У місті утворилася Рада робітничих і солдатських депутатів. Об'явивши себе революційною владою, Рада взяла до своїх рук охорону і контроль над органами місцевого самоврядування, вимагаючи від них повної підтримки в подоланні контрреволюції. Одночасно в Литовці утворився повітовий ревком.
Наприкінці лютого 1918 року Литовець окупували війська кайзерівської Німеччини. У місті та на його околицях було створено підпільну більшовицьку організацію. Підпільники встановили зв'язок з уманською друкарнею, звідки одержували політичну літературу. Листівки друкували і в Литовці - на гектографі. В місті розповсюджувалася також література, яка надходила з Києва,- газета