Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
заводу. Підпільники встановили зв'язок з партизанським з'єднанням ім. В. І. Леніна, що діяло в Чорному лісі навколо Уладівки. Вони проводили агітаційну роботу, розповсюджували листівки серед населення, здобували зброю для партизанів, постачали їм продукти й медикаменти та здійснювали за їх завданням розвідку. На заводі вони організували саботаж: робили так5 щоб більша частина цукру потрапляла у відходи, внаслідок чого втрачалось 40- 45 тис. цнт цукру. Взимку 19431944 року підпільники дуже затримали ремонт обладнання, а потім пустили у виробництво підгнилі буряки, внаслідок чого через 8 днів роботи устаткування вийшло з ладу, і виробництво припинилось.
У грудні 1943 року фашисти вчинили звірячі репресії в селах, розташованих біля Чорного лісу. Було розстріляно 600 жителів цих сіл, багато людей кинуто в концтабори, в Уладівці спалено 316 будинків. Усе це дуже ускладнювало діяльність підпільників. Проте й за цих умов вони продовжували інтенсивно допомагати партизанам. До лісу було відправлено понад 80 цнт цукру, біля 6 тонн борошна й круп, а також худобу, спирт, тютюн, овочі та інші продукти. 250 цнт цукру піддільники роздали населенню. В заводських майстернях ремонтували зброю, акумулятори, виготовляли ліхтарі та інші потрібні партизанам речі. Для партизанської друкарні в ліс було переправлено друкарський верстат, папір та шрифт. Зв'язок підпільників з партизанами вміло здійснювала кам'яногірська підпільниця Ф. Трухановська (Ф. І. Рожкова).
З наближенням фронту уладівські підпільники активізували свою діяльність. Вони знищили три мости по дорозі Янів-Пиків і зіпсували телефонний зв'язок з Хмільником.
Громадяни Уладівки внесли свій посильний вклад у спільну справу розгрому фашистських загарбників і на фронтах, і на тимчасово окупованій території. Понад 300 з них нагороджено орденами й медалями за участь у Великій Вітчизняній війні.
Уладівчанин М. Г. Бойко був сподвижником легендарного героя Руху Опору у Франції Героя Радянського Союзу В. В. Порика. М. Г. Бойко - вихованець уладівської школи, колишній секретар комсомольської організації школи й голова учнівського комітету. На початку війни його, 15-річного юнака, райком комсомолу залишив на окупованій території для підпільної роботи. Виданий зрадником, потрапив до концтабору в Німеччину, а потім - у Францію. В серпні 1943 року він утік з табору й приєднався до одного з загонів французького Руху Опору. Невдовзі він очолив один з тих загонів, якими керував В. Порик. Загін М. Г. Бойка пустив під укіс 13 ворожих ешелонів. Вороги називали М. Г. Бойка «грозою ночі», а французькі друзі - «Гранд Мішель».
9 березня 1944 року Уладівку визволили від окупантів частини 129-ї гвардійської стрілецької дивізії. Повертаючись до села, жителі заставали лише згарища.
Одразу ж після визволення було відновлено діяльність сільської Ради, створено спеціальні комісії обстеження стану зруйнованого окупантами громадського господарства й особистих господарств трудящих. Найперше вжито заходів, щоб поліпшити медичне обслуговування населення, допомогти сиротам і найбільш потерпілим сім'ям, поновити роботу шкіл.
Величезні труднощі довелося перебороти жителям Уладівки під час відновлення господарства, яке практично потрібно було створити заново. На весь колгосп залишилось тільки 10 плугів, 10 борін, 8 возів і дві поламані жниварки.
Негайно треба було піднімати з руїн заводи, тваринницькі й господарські приміщення, зводити житлові будинки. До того ж, бракувало робочих рук. Весь тягар відбудови лягав на плечі жінок і підлітків.
Переборюючи труднощі, уладівці взялися гоїти рани, заподіяні війною. Вже першої після визволення весни 1944 року колгоспники зуміли засіяти частину своїх полів, а восени почали випускати продукцію заводи. Наступний рік проходив під знаком посилення темпів відбудови народного господарства. В колгосп і на заводи повертались фронтовики.
Незабаром було відновлено організаційно-виробничу структуру колгоспу, створено 4 бригади з 40 ланками. Комуністів закріплено за окремими виробничими бригадами. Розгорнулося соціалістичне змагання, його передовики виявляли справжній трудовий героїзм. У 1946 році ланка О. О. Рівненко виростила по 450 цнт цукрових буряків з га. Ланкова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цей рік дав колгоспу 111 тис. крб. прибутку. Споруджено конюшню, корівник і зерносховище. За допомогою робітників цукрового заводу побудована колгоспна електростанція.
Перед колгоспниками стояло завдання швидко досягти довоєнного рівня випуску
Уладівка
Сторінка 5 з 8
фашистам вивозити хліб, худобу. 654 жителі Уладівки брали активну участь у різних формах боротьби з окупантами. У квітні 1943 року на цукровому заводі з ініціативи головного інженера В. А. Шулькевича створюється антифашистська підпільна організація. В тому ж році в селі формується комсомольсько-молодіжна підпільна група. Очолив її комсомолець Л. Г. Коновал. Група діяла під керівництвом підпільної організації У грудні 1943 року фашисти вчинили звірячі репресії в селах, розташованих біля Чорного лісу. Було розстріляно 600 жителів цих сіл, багато людей кинуто в концтабори, в Уладівці спалено 316 будинків. Усе це дуже ускладнювало діяльність підпільників. Проте й за цих умов вони продовжували інтенсивно допомагати партизанам. До лісу було відправлено понад 80 цнт цукру, біля 6 тонн борошна й круп, а також худобу, спирт, тютюн, овочі та інші продукти. 250 цнт цукру піддільники роздали населенню. В заводських майстернях ремонтували зброю, акумулятори, виготовляли ліхтарі та інші потрібні партизанам речі. Для партизанської друкарні в ліс було переправлено друкарський верстат, папір та шрифт. Зв'язок підпільників з партизанами вміло здійснювала кам'яногірська підпільниця Ф. Трухановська (Ф. І. Рожкова).
З наближенням фронту уладівські підпільники активізували свою діяльність. Вони знищили три мости по дорозі Янів-Пиків і зіпсували телефонний зв'язок з Хмільником.
Громадяни Уладівки внесли свій посильний вклад у спільну справу розгрому фашистських загарбників і на фронтах, і на тимчасово окупованій території. Понад 300 з них нагороджено орденами й медалями за участь у Великій Вітчизняній війні.
Уладівчанин М. Г. Бойко був сподвижником легендарного героя Руху Опору у Франції Героя Радянського Союзу В. В. Порика. М. Г. Бойко - вихованець уладівської школи, колишній секретар комсомольської організації школи й голова учнівського комітету. На початку війни його, 15-річного юнака, райком комсомолу залишив на окупованій території для підпільної роботи. Виданий зрадником, потрапив до концтабору в Німеччину, а потім - у Францію. В серпні 1943 року він утік з табору й приєднався до одного з загонів французького Руху Опору. Невдовзі він очолив один з тих загонів, якими керував В. Порик. Загін М. Г. Бойка пустив під укіс 13 ворожих ешелонів. Вороги називали М. Г. Бойка «грозою ночі», а французькі друзі - «Гранд Мішель».
9 березня 1944 року Уладівку визволили від окупантів частини 129-ї гвардійської стрілецької дивізії. Повертаючись до села, жителі заставали лише згарища.
Одразу ж після визволення було відновлено діяльність сільської Ради, створено спеціальні комісії обстеження стану зруйнованого окупантами громадського господарства й особистих господарств трудящих. Найперше вжито заходів, щоб поліпшити медичне обслуговування населення, допомогти сиротам і найбільш потерпілим сім'ям, поновити роботу шкіл.
Величезні труднощі довелося перебороти жителям Уладівки під час відновлення господарства, яке практично потрібно було створити заново. На весь колгосп залишилось тільки 10 плугів, 10 борін, 8 возів і дві поламані жниварки.
Негайно треба було піднімати з руїн заводи, тваринницькі й господарські приміщення, зводити житлові будинки. До того ж, бракувало робочих рук. Весь тягар відбудови лягав на плечі жінок і підлітків.
Переборюючи труднощі, уладівці взялися гоїти рани, заподіяні війною. Вже першої після визволення весни 1944 року колгоспники зуміли засіяти частину своїх полів, а восени почали випускати продукцію заводи. Наступний рік проходив під знаком посилення темпів відбудови народного господарства. В колгосп і на заводи повертались фронтовики.
Незабаром було відновлено організаційно-виробничу структуру колгоспу, створено 4 бригади з 40 ланками. Комуністів закріплено за окремими виробничими бригадами. Розгорнулося соціалістичне змагання, його передовики виявляли справжній трудовий героїзм. У 1946 році ланка О. О. Рівненко виростила по 450 цнт цукрових буряків з га. Ланкова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цей рік дав колгоспу 111 тис. крб. прибутку. Споруджено конюшню, корівник і зерносховище. За допомогою робітників цукрового заводу побудована колгоспна електростанція.
Перед колгоспниками стояло завдання швидко досягти довоєнного рівня випуску