Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Влітку 1919 року в Уладівці створюється комуністичний осередок, який очолив боротьбу селян проти контрреволюції. На початку липня того ж року відбулись організаційні збори осередку, на яких слухався звіт про повітовий з'їзд сільських Рад. Збори висунули резолюцію, в якій говорилось: «Прийняти всі можливі заходи для боротьби з контрреволюцією, а також всіма силами йти назустріч і подавати допомогу як існуючій робітничо-селянській владі, так і партії комуністів-більшовиків України і всього світу».
У квітні 1920 року село окупували білополяки й петлюрівці, які протримались тут до червня того ж року.
По закінченні громадянської війни починається процес соціалістичних перетворень, зміцнення органів Радянської влади і відбудова народного господарства. В 1920 році організовується комітет незаможних селян. 21 грудня 1921 року обирається сільська Рада в складі 26 чоловік.
Визначальну роль у перебудові життя на селі і зміцненні селянських господарств відіграла націоналізація землі. 1698 десятин землі було розподілено між селянами. Уладівські заводи стали державною власністю.
У 1921 році налагоджено роботу Уладівської селекційної станції. їй виділили земельну ділянку площею 1845 га. З 1922 року почав працювати цукровий завод. На землях Уладівки і суміжних заводських землях організовуються сільгоспи вирощування цукрових буряків.
15 травня 1923 року на цукровому заводі створюється комуністичний осередок, до складу якого ввійшли 5 комуністів. Вони брали участь в роботі комітетів незаможних селян і сільської Ради систематично звітували про свою громадську діяльність.
У центрі уваги партосередку було кооперування населення, налагодження й розвиток виробництва на заводі і в селах. Питання кооперування обговорювалося на відкритих зборах осередку, в яких брала участь більшість робітників і селян. Проводилась роз'яснювальна і організаційна робота з питань культури землеробства і розширення посівів буряків. Протягом 1923-1925 pp. в Уладівці створюється 2 сільськогосподарські, 3 споживчі кооперативи й кілька гуртків бурякосіяння. У 1925 році в сільськогосподарських кооперативах налічувалось уже 127 членів, у споживчих - 293 члени.
Трудящі Уладівки з великим сумом зустріли звістку про смерть В. 1. Леніна. На мітинг вийшли всі мешканці села, навіть люди похилого віку й діти. Мітинг розпочався траурним п'ятихвилинним мовчанням. Уладівці дали клятву не шкодувати сил у боротьбі за ту справу, якій віддав своє життя В. І. Ленін. 25 січня 1924 року на відкритому засіданні осередку постановили в пам'ять про Ілліча відрахувати одноденний заробіток для зміцнення народного господарства СРСР та утворити фонд Ілліча.
Активна участь комуністів у перебудові життя села сприяла зростанню авторитету партосередку серед населення і поповненню його рядів. У квітні 1924 року обрали бюро осередку в складі 3 чоловік (секретар А. Козак). На початку 1925 року осередок складався вже з 22 комуністів. 8 найбільш свідомих і активних робітників прийнято до лав комуністів за ленінським призовом. Наприкінці 1925 року в Уладівці створено комсомольський осередок. Очолив його А. Байдачний.
Під час соціалістичних перетворень, відбудови й розвитку господарства ула- дівцям доводилося переборювати значні труднощі. Давався взнаки занепад селянських господарств і промислових підприємств у роки імперіалістичної та громадянської воєн. Багато селян не мали тяглової сили й реманенту. Тільки у 225 господарствах були вози, а плуги - лише в 48 господарствах. У 1924-1925 pp. 207 господарств із 530 не мали коней. На заводах застаріле устаткування, нестача транспорту, слабка технічна підготовка робітників були причиною низької продуктивності праці. На цукровому заводі на початку 1925 року вона становила 65-70 проц. проти довоєнного рівня. Бракувало житла для робітників, а це теж гальмувало розвиток виробництва.
Ці труднощі використовували у своїй антирадянській діяльності колишні службовці приватних підприємств, зокрема графа Потоцького. Пролізши на керівні посади цукрового заводу і його сільгоспів, а також селекційної станції, вони влаштовували на роботу синів білогвардійських офіцерів, куркулів і разом з ними чинили саботаж на виробництві, затримку заробітної плати, провокували робітників і селян на виступи проти Радянської влади, вели агітацію серед молоді проти вступу до лав Червоної Армії.
Комуністи роз'яснювали робітникам і селянам причини труднощів і мету ворогів. Партосередок постійно виховував керівні кадри, розробляв заходи, спрямовані на
Уладівка
Сторінка 3 з 8
Навколо Уладівки й сусідніх сіл діяли куркульські банди, які намагались спровокувати селян на виступи проти Радянської влади. 26 травня 1919 року в Уладівку з'явилися бандитські агітатори, які закликали селян приєднатись до них. Але селяни вигнали їх і на сільських зборах ухвалили резолюцію про те, що всі, хто приєднається до куркульських зграй, втратить право повернутися в село.У квітні 1920 року село окупували білополяки й петлюрівці, які протримались тут до червня того ж року.
По закінченні громадянської війни починається процес соціалістичних перетворень, зміцнення органів Радянської влади і відбудова народного господарства. В 1920 році організовується комітет незаможних селян. 21 грудня 1921 року обирається сільська Рада в складі 26 чоловік.
Визначальну роль у перебудові життя на селі і зміцненні селянських господарств відіграла націоналізація землі. 1698 десятин землі було розподілено між селянами. Уладівські заводи стали державною власністю.
У 1921 році налагоджено роботу Уладівської селекційної станції. їй виділили земельну ділянку площею 1845 га. З 1922 року почав працювати цукровий завод. На землях Уладівки і суміжних заводських землях організовуються сільгоспи вирощування цукрових буряків.
15 травня 1923 року на цукровому заводі створюється комуністичний осередок, до складу якого ввійшли 5 комуністів. Вони брали участь в роботі комітетів незаможних селян і сільської Ради систематично звітували про свою громадську діяльність.
У центрі уваги партосередку було кооперування населення, налагодження й розвиток виробництва на заводі і в селах. Питання кооперування обговорювалося на відкритих зборах осередку, в яких брала участь більшість робітників і селян. Проводилась роз'яснювальна і організаційна робота з питань культури землеробства і розширення посівів буряків. Протягом 1923-1925 pp. в Уладівці створюється 2 сільськогосподарські, 3 споживчі кооперативи й кілька гуртків бурякосіяння. У 1925 році в сільськогосподарських кооперативах налічувалось уже 127 членів, у споживчих - 293 члени.
Трудящі Уладівки з великим сумом зустріли звістку про смерть В. 1. Леніна. На мітинг вийшли всі мешканці села, навіть люди похилого віку й діти. Мітинг розпочався траурним п'ятихвилинним мовчанням. Уладівці дали клятву не шкодувати сил у боротьбі за ту справу, якій віддав своє життя В. І. Ленін. 25 січня 1924 року на відкритому засіданні осередку постановили в пам'ять про Ілліча відрахувати одноденний заробіток для зміцнення народного господарства СРСР та утворити фонд Ілліча.
Активна участь комуністів у перебудові життя села сприяла зростанню авторитету партосередку серед населення і поповненню його рядів. У квітні 1924 року обрали бюро осередку в складі 3 чоловік (секретар А. Козак). На початку 1925 року осередок складався вже з 22 комуністів. 8 найбільш свідомих і активних робітників прийнято до лав комуністів за ленінським призовом. Наприкінці 1925 року в Уладівці створено комсомольський осередок. Очолив його А. Байдачний.
Під час соціалістичних перетворень, відбудови й розвитку господарства ула- дівцям доводилося переборювати значні труднощі. Давався взнаки занепад селянських господарств і промислових підприємств у роки імперіалістичної та громадянської воєн. Багато селян не мали тяглової сили й реманенту. Тільки у 225 господарствах були вози, а плуги - лише в 48 господарствах. У 1924-1925 pp. 207 господарств із 530 не мали коней. На заводах застаріле устаткування, нестача транспорту, слабка технічна підготовка робітників були причиною низької продуктивності праці. На цукровому заводі на початку 1925 року вона становила 65-70 проц. проти довоєнного рівня. Бракувало житла для робітників, а це теж гальмувало розвиток виробництва.
Ці труднощі використовували у своїй антирадянській діяльності колишні службовці приватних підприємств, зокрема графа Потоцького. Пролізши на керівні посади цукрового заводу і його сільгоспів, а також селекційної станції, вони влаштовували на роботу синів білогвардійських офіцерів, куркулів і разом з ними чинили саботаж на виробництві, затримку заробітної плати, провокували робітників і селян на виступи проти Радянської влади, вели агітацію серед молоді проти вступу до лав Червоної Армії.
Комуністи роз'яснювали робітникам і селянам причини труднощів і мету ворогів. Партосередок постійно виховував керівні кадри, розробляв заходи, спрямовані на