Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бродецьке

Сторінка 2 з 7
догляд за греблями покладався на селян.
Кабальні умови панської «волі» й малоземелля вели до дальшого зубожіння основної маси селян, прискорювали процес їх класового розшарування. 1863 року в Бродецькому із 93 дворів 69 були безкінними. Селянські
наділи систематично дробилися - з часів реформи громадська земельна площа залишалася незмінною.
Селяни дедалі більше включалися в товарно-грошові відносини. Заможніші, ті що мали тягло, почали вирощувати цукрові буряки. Вони засівали не лише свої наділи, а й орендовані в поміщиків і бідняків землі. В той же час бідняки змушені були найматися до них на роботу або йти на завод. У пошуках заробітку десятки бідняків покидали рідні оселі.
Бурхливий розвиток промислового капіталізму в Росії останньої чверті XIX ст. помітно позначився і на Бродецькому. Цьому значною мірою сприяло проведення неподалік села залізничних ліній Київ-Одеса, Козятин-Бердичів і Бердичів-Янів, а також зручне розташування села на берегах річки, наявність дешевих робочих рук. 1885 року поміщик збудував у Бродецькому великий вальцьовий млин, а у 1898 році заводчик Маташевський звів на східній околиці села цукровий завод. Добова переробка сировини на ньому за сезон 1900-1901 pp. становила 2656 десятипудових берковців. Одночасно з пуском підприємства відкрили лікарню на 4 ліжка, яку обслуговував один фельдшер, та аптеку. Навколо заводу почало виростати робітниче селище. Зростала й кількість робітників. Якщо 1899 року в Бродецькому на млині працювали 28 і на цукровому заводі 108 найманих робітників, то вже 1904 року їх стало 4385. Робочий день тривав 12 годин. За тяжку виснажливу працю робітники одержували низьку платню.
Нещадна експлуатація, політичне безправ'я спричинялися до активної класової боротьби. В ніч на 17 вересня 1903 року 87 робітників цукрового заводу (із 300 працюючих) , на знак протесту проти неправильного розрахунку дирекції з робітником П. Близнюком і безпідставне покарання адміністрацією заводу чотирьох робітників, припинили роботу. Страйкарі відмовилися повернутися на підприємство, поки не приїде фабричний інспектор. Виступ робітників викликав переполох серед власників заводу і властей. Тільки другого дня, коли П. Близнюк одержав належні йому гроші, а цукрозаводчик запропонував мирову (до речі, на примирення згодився лише один робітник, інші троє відмовились миритися з своїми кривдниками і пішли з заводу), робітники приступили до праці.
Під впливом революційних подій, що охопили країну на початку 1905 року, в травні-червні відбувся ряд стихійних виступів селян, які працювали в заводських економіях, розташованих у Бродецькому і навколишніх селах. Страйкарі відмовлялись обробляти плантації цукрових буряків, вимагаючи підвищити оплату праці, і не допускали до роботи штрейкбрехерів. Щоб навести «порядок» і попередити нові виступи селян у село Жежелів (за 3 км від Бродецького) було введено роту солдатів.
Невдовзі після революції 1905-1907 pp. поряд з діючою церковнопарафіяльною школою у Бродецькому відкрито земську школу.
Нові злигодні принесла трудящим імперіалістична війна. З села було мобілізо вано понад 300 працездатних чоловіків. Для потреб армії у селян реквізовували робочу худобу, фураж, вози, сани, що призвело до скорочення посівних площ, занепаду багатьох селянських господарств.
Наростання революційного руху в Росії після 1910 року, і особливо під час імперіалістичної війни, знайшло відображення в настроях трудящих Бродецького. Як згадує робітник цукрового заводу старий комуніст В. А Сулимов, тоді на підприємстві заснували нелегальний гурток, в якому робітники знайомилися з працями Маркса, Леніна, іншою політичною літературою.
Повалення самодержавства в лютому 1917 року вселило в робітників і селян Бродецького надії на зміни в їх становищі. Однак все залишалося по-старому. Терпець увірвався, і трудовий люд Бродецького та навколишніх сіл став відверто саботувати роботи в економіях, вимагаючи поділу поміщицьких земель та націоналізації заводу. «При обробітку буряків на багатьох плантаціях Бродецького заводу,- писав у травні до губернських властей заводчик Маташевський,- селяни працюють так, щоб примусити землевласників і заводчиків відмовитись від маєтків і заводів, про це вони, не соромлячись, голосно заявляють».
Завдяки весняним виступам селянам вдалося добитися з 23 травня запровадження на обробітку цукрових буряків восьмигодинного робочого дня і підвищення поденної оплати праці на сільськогосподарських роботах з 1 крб. 75 коп. до З крб. 50 коп.6. Однак очікуваної землі трудівники села не одержали від Тимчасового уряду.
Ось чому таким радісним для мешканців Бродецького було повідомлення про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Революційно настроєні робітники та селяни-бідняки зібралися на заводському майдані і з червоним прапором вирушили на мітинг до Махнівки. На мітингу було проголошено встановлення Радянської влади у волості. В Бродецькому в ці


Бродецьке