Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Іллінці

Сторінка 4 з 6
заводі, кінотеатр, бібліотеки.
Напад німецько-фашистських загарбників перервав мирну працю трудящих селища. 23 липня 1941 року Іллінці окупували гітлерівські війська. Майже 3 роки тривали чорні дні рабства і неволі. Фашисти закатували й розстріляли 2489 жителів селища, 146 юнаків та дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Жорстоко
знущались фашисти з єврейського населення. Час від часу вони проводили над ним т. зв. акції-вивозили людей в Іллінецькій ліс і там розстрілювали. Масові знищення були вчинені 5 листопада 1941 року, 24 квітня та 27 травня 1942 року. Під час останнього фашисти розстріляли 1500 чоловік. Німці створили в Іллінцях в двоповерховому будинку
єврейське гетто. 15 грудня 1942 року карателі облили його бензином і підпалили. Живцем згоріло майже 300 чоловік, переважно жінки й діти. Всього за роки окупації фашисти знищили в селищі біля 5 тис. жителів Іллінців, навколишніх сіл та біженців. Тільки у двох братських могилах, що недалеко від Іллінців, лежить близько 4 тис. розстріляних".
Кривавий терор окупантів не зламав волі трудящих до боротьби. Іллінчани чинили опір загарбникам, переховували поранених, допомагали радянським бійцям, що потрапили в оточення. Наприкінці 1941 року в селищі та навколишніх селах зароджується підпілля. Його учасниками стають місцеві жителі та військовослужбовці, які з різних причин залишилися в Іллінцях. У січні 1942 року вони створили військову раду, до складу якої входили М. Ф. Євдокимов, І. Д. Гаврищук, М. В. Бистриченко, В. М. Камінський та ін. Рада фактично виконувала функції партійного комітету. Її вплив поширювався також на Липовецький район. Члени ради бували в селах, знайомилися з людьми, підбираючи і залучаючи їх до підпільної діяльності. В січні-березні 1942 року підпільні групи були створені в Голиках, Паріївці, Райках, Стрижакові, Володимирівці. Всього в районі тоді діяло 10 груп, які об'єднували понад 60 підпільників. Між групами підтримувався тісний зв'язок. В Іллінцях на квартирі підпільниці Л. Ф. Томашевської друкувалися листівки, які розповсюджувались у селах району. В квітні 1942 року в селищі на квартирі К. Ф. Кирилюка відбулися загальні збори представників підпільних груп району. Обговорювалось питання про розширення підпільної організації, про утворення партизанського загону та його озброєння.
Восени 1942 року за рішенням Липовецького-Іллінецького міжрайонного підпільного комітету (військової ради) підпільні групи району створили партизанський загін, який очолив офіцер Червоної Армії М. Ф. Євдокимов. Загін базувався у 9-му кварталі Іллінецького лісництва. Підпільники, що залишились в Іллінцях та навколишніх селах, постачали партизанам зброю, боєприпаси, хліб, продукти харчування, підготовляли та направляли людей для вступу у загін, розповсюджували листівки. Діяльність підпільників Іллінців, як і всього району, спрямовував міжрайонний підпільний партійний комітет, що перебував у сусідньому Дашевському районі. За рішенням комітету восени 1942 року був створений Іллінецький підпільний райком партії. Наступного 1943 року партизанський рух набрав широкого розмаху. Загін М. Ф. Євдокимова, який значно поповнився, злився з партизанським загоном ім. С. М. Кірова.
У боротьбі з німецькими фашистами загинули учасники підпільного та партизанського руху в Іллінцях Г. Д. Гаврищук, М. В. Бистриченко, В. М. Камінський, К. Ф. Кирилюк, М. К. Малеванчук, Р. Г. Бойко, І. А. Липко та ін. Та звірства карателів не залякали радянських патріотів. Підпільники продовжували свою діяльність аж до часу визволення району від гітлерівських загарбників. У жовтні 1943 року партизани здійснили збройний напад на іллінецьку жандармерію, визволили групу заарештованих перед цим патріотів, забрали зброю - 150 гвинтівок, близько 7000 патронів, 4 кулемети, гранати. В листопаді 1943 року партизани з групи М. А. Головка розгромили в селищі пошту, знищили обладнання, перервали
зв'язок. У бою було вбито 12 фашистів, захоплено в полон 7 поліцаїв. Зрадники Батьківщини стали перед судом партизанів.
13 березня 1944 року Іллінці визволили частини 1-го Українського фронту. В боях за селище взяли участь воїни партизанської бригади, яка ще в січні з'єдналася з частинами Червоної Армії. На території селища і навколо нього ворог залишив 38 підбитих і спалених танків, 11 самохідних гармат.
Німецько-фашистські окупанти заподіяли Іллінцям великої шкоди. Було зруйновано і спалено переважну більшість житлових будинків, майже всі крамниці, приміщення райлікарні, поліклініки, дитячої консультації, аптеки, школи, бібліотеки, технікуму; знищено обладнання МТС, цукрового заводу.
Мешканці Іллінців дружно взялися за ліквідацію наслідків окупації. Розчищали вулиці, ремонтували приміщення. Через два тижні після визволення були відбудовані електростанція, радіовузол, кінотеатр, МТС. Почала виходити районна газета «Прапор перемоги». Створена для подання допомоги населенню постійно діюча комісія взяла на облік сім'ї військовослужбовців та інвалідів Великої Вітчизняної війни, виявила тих, хто гостро потребував матеріальної підтримки. Працівники Іллінецького


Іллінці