Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Жмеринка

Сторінка 4 з 8
роботу редакція газети «Вісті», запрацювали інші установи. Органи Радянської влади вживали рішучих заходів проти тяжких наслідків війни: пошестей, безпритульності. В місті відкрилися 2 лікарні, було націоналізовано аптеки, ціни на ліки доведені до мінімальних, більшість ліків видавали безплатно. В квітні 1921 року відкрили дитячий будинок і два притулки. Жителі Жмеринки, комуністи і безпартійні, трудилися на
недільниках, а зароблені гроші надходили у фонд допомоги голодуючим.
З 1921 року Жмеринка стає повітовим містом. На перший повітовий з'їзд Рад, який зібрався 6 лютого того року, прибули делегати робітників і селян з 12 волостей. У день його відкриття в місті зупинився інструктивно-агітаційний поїзд ім. В. І. Леніна, яким приїхали голова ВУЦВК Г. І. Петровський і група відповідальних працівників республіканських установ. Вони ознайомилися з роботою органів Радянської влади в повіті, допомогли практично здійснювати політику партії і радянського уряду. Г. І. Петровський виступив перед делегатами з доповіддю про міжнародне становище молодої Країни Рад.
Велике значення для відбудови економіки міста й повіту мали рішення X з'їзду РКП(б) про запровадження нової економічної політики. Жмеринська волосна парт-конференція, що працювала 16-18 травня 1921 року, повністю схвалила лінію X з'їзду. На виконання його рішень у місті створили промислові артілі, передавали в оренду деякі дрібні підприємства, розпочали випуск продукції кустарі, в т. ч. ковалі, бляхарі, кравці, шевці, токарі та ін. До червня 1924 року в місті було 222 ремісники, а на початок 1925 року налічувалось 320 закладів кустарно-ремісницького типу, в яких було зайнято 492 робітники.
Міська партійна організація приділяла в цей час значну увагу шефству робітничих колективів над селами. Спочатку шефство мало характер періодичного обміну делегаціями робітників і селян на революційні свята. Посланці з міста допомагали селянам організовувати мітинги, виступали перед ними з доповідями. Згодом візити шефів стали частішими; робітники привозили на село газети, політичну літературу, допомагали налагодити роботу хати-читальні, пунктів ліквідації неписьменності. В лютому 1926 року відбулося засідання активу, на якому заснували шефське добровільне товариство. Головною метою його, як вказувалось у статуті, було зміцнення союзу робітників з селянством шляхом систематичної політичної і організаційно-господарської допомоги селу. На початок квітня 1926 року товариство вже об'єднувало 265 індивідуальних членів, з них 244 були робітниками.
Головним завданням, що постало перед партійними і радянськими органами, перед трудящими міста, було відбудова і налагодження безперебійної роботи транспорту. Насамперед треба було повернути на транспорт кадрових робітників, подбати про матеріальні умови їх життя.В серпні 1923 року на 55 проц» підвищили зарплату працівникам транспорту, і це значною мірою забезпечило дальші успіхи в роботі. Вже в листопаді паровозне депо виконувало свій план на 200, а вагонні майстерні на 140 проц. Відкриті збори парторганізації паровозного депо в лютому 1924 року відмічали вже значні досягнення в справі відбудови. Зокрема, запрацювала механічна майстерня, в паровозному депо виконували середній і поточний ремонт локомотивів, поліпшилась його якість.
В 1923 році робітники локомотивного депо і вагонних майстерень з ініціативи комуністів в надурочний час безкоштовно відремонтували паровоз і 36 вагонів, пущених під укіс разом з окупантами ще в 1918 році. В дні святкування шостої річниці Жовтня ешелон завантажили зерном і відправили до Москви. Свій подарунок трудящі супроводили словами: «В шості роковини великих пролетарських перемог над світовою буржуазією - засновнику і керівнику світового пролетарського Жовтня Володимиру Іллічу Леніну - подарунок від жмеринського залізничного пролетаріату».
Звістка про смерть В. І. Леніна глибоким болем відгукнулася в серцях трудящих міста. На підприємствах проходили траурні мітинги, партійні збори. До 20 червня 1924 року 918 робітників подали заяви про вступ до ленінської партії. З іменем засновника Комуністичної партії і першої у світі держави робітників і селян трудящі міста зв'язують свої найдорожчі спогади. На честь 10 роковин Жовтня комуністи залізничного вузла виготовили бронзове погруддя вождя і надіслали його в дар делегатам X з'їзду більшовиків України з написом: «Бережіть єдність партії, як беріг її В. І. Ленін...».Під час Великої Вітчизняної війни фашистськи окупанти вивезли погруддя вождя до Австрії на переплавку, але робітники-комуністи м. Вергля, ризикуючи життям, надійно сховали його і зберігали майже 20 років. Напередодні 49 річниці Жовтня погруддя В. І. Леніна повернули робітникам Жмеринки. Тепер воно прикрашає музей історії локомотивного депо.
В роки індустріалізації країни на підприємствах міста розгорнувся рух за ліквідацію плинності робочої сили, оволодіння технікою та підвищення виробничої кваліфікації. Різними формами навчання протягом 1931-1932 pp. було охоплено понад 4 тис. робітників. Щоб подолати знеосібку в


Жмеринка