Ободівка
радгосп, що вирощував цукрові буряки, за ним закріплено 2790 га землі. 1931 року в Ободівці стала до ладу макаронна фабрика. В селі працювали хлібопекарня, електрифікований інкубатор. У цей час переустатковано млин, цегельню, механізовані майстерні. При комуні було створено вишивальну майстерню. Вироби ободівських умільців потрапляли й на міжнародні виставки, зокрема вишивка «Волошкова сукня»
Зростав і добробут трудівників села. Колгоспники одержували щороку на трудодень від 3 до 5 кг зерна і 3-4 карбованці.
З 1926 року в Ободівці функціонувала лікарня та жіноча і дитяча консультації. Побудова соціалізму докорінно змінила стан освіти народу, підвищила культурний рівень всіх трудящих. Восени 1927 року організовано 4-річну сільськогосподарську школу на 222 чоловіка. На початку 30-х років у Ободівці від-
крили вечірній робітфак Кам'янець-Подільського інституту соціального виховання, 1934 року - середню школу, були ще дві семирічні й початкова школи. До 1937 року в селі остаточно ліквідовано неписьменність. В підготовці кадрів для району велику роль відігравав агро-індустріальний комбінат при комуні. Четверо комунарів було послано до сільськогосподарської академії ім. Тімірязєва, багатьох - на різні курси, а В. ф. Левицького Всесоюзна Рада колгоспів відрядила вивчати велике фермерське господарство до США, в штат Айову. В 1934 році 14 комунарів були студентами вищих навчальних закладів.
Центром культурного й громадського життя Ободівки став клуб комуни, який з 1926 року мав свою кіноустановку. Успіхом користувалися духовий і струнний оркестри. В клубі виникла цікава форма масової роботи - вечори запитань і відповідей. Систематично тут ставилися вистави, організовувалися естрадні концерти, виступи синьоблузників. Комсомольці придбали планер і оволодівали льотним мистецтвом. Політвідділ 9-ї Кримської дивізії допоміг налагодити випуск багатотиражної газети «Бессарабська комуна», вона почала виходити з 1928 року.
Великі зміни відбулися й у зовнішньому вигляді села. Виросло червоноармій- ське селище з 80 будинків з широкими рівними вулицями. З'явилися колгоспні багатоповерхові будинки, а коли 1939 року стала до ладу сільська електростанція, Ободівку було повністю електрифіковано. 1932 року ободівці почули радіо.
Розвиток села був порушений нападом німецько-фашистських загарбників. Сотні мешканців Ободівки пішли на фронт. 28 липня 1941 року сюди вдерлися німецькі та румунські частини. Окупанти встановили режим терору. Гітлерівці знищили 108 мешканців районного центру і сусідніх сіл. На території Ободівського району вони розстріляли 25 тис. чоловік, вигнаних з Буковини.
Але терор фашистів не залякав радянських людей. Вже на початку 1942 року виникли підпільні групи на цукровому заводі (керівник П. Ф. Проданчук) та в МТС (керівник П. Т, Олійник). Вони мали тісний зв'язок з підпільними групами сусідніх сіл та з підпіллям Чечельницького району. Особливо активізувалася діяльність патріотів в травні 1943 року, коли сюди прибув за дорученням ЦК КП(б) України А. В. Квашенко. Він об'єднав усі підпільні групи району в одну підпільну партійну організацію. В липні 1943 року підпільникам вдалося здобути в окупантів радіоприймач і перенести його в ліс. Відтоді вони регулярно приймали зведення Радінформбюро і розмножували їх у своїй невеликій друкарні. Через підпільні групи, що існували в селах, розповсюджували листівки, в яких закликали населення саботувати накази окупаційних властей, ставати на шлях збройної боротьби. Патріоти перешкоджали молотьбі хліба, зривали вивезення сільськогосподарських машин та продуктів до Німеччини і Румунії. Навесні 1943 року підпільники МТС затримали ремонт тракторів, не допустили відправки 22 тракторів до Румунії. Під пільна група цукрового заводу зірвала переробку цукрових буряків і разом з підпільниками радгоспу «Дубина» організувала роздачу населенню 36 тонн хліба та худоби.
Через недостатню конспірацію до підпільної організації проникли провокатори. В серпні 1943 року вони вбили А. В. Квашенка та його найближчого помічника Ф. М. Кондратьева. Однак підпілля продовжувало діяти. Зразу ж після загибелі А. В. Квашенка комуніст 3. Я. Гаврильченко скликав нараду представників усіх підпільних груп. Нарада обрала підпільний районний комітет у складі 3. Я. Гаврильченка, Г. 3. Уроди, А. Я. Кеквалідзе, Ф. Д. Козака.
В ніч на 7 листопада 1943 року в багатьох селах району були вивішені червоні прапори, розповсюджені листівки з викладом змісту доповіді, присвяченої 26-й річниці Великого Жовтня.
В листопаді 1943 року поблизу Цибулівського лісу висадилася десантна група під командою капітана Богданова. Підпільна група села Торканівки допомогла
Богданову зв'язатися з командиром парашутного десанту майором І. С.
- Глибочок
- Четвертинівка
- Цибулівка
- Тростянчик
- Торканівка
- Савинці
- Оляниця
- Олександрівка
- Мала Стратіївка
- Летківка
- Капустяни
- Ілляшівка
- Гордіївка
- Верхівка
- Буди