Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ободівка

Сторінка 2 з 6

З усіх адміністративних установ селяни повикидали царські портрети. Але Тимчасовий уряд і буржуазно-націоналістична Центральна рада не здійснили надій селян на одержання землі. Тому боротьба ободівців після революції посилюється. Вони рубали панський ліс, захоплювали реманент, тягло і землю. Для боротьби з селянськими виступами ольгопільський повітовий комісар 18 жовтня 1917 року викликав козаків.

Лише В елика Жовтнева соціалістична революція здійснила споконвічні мрії хліборобів. Тільки-но в Ободівці дізналися про перемогу революції, великий натовп селян попрямував до панського палацу, маючи на меті знищити його. Директор сільської школи К. М. Заболотний та свідомі селяни, колишній фронтовик І. В. Катренко і А. Ф. Заєць, переконали односельців не робити цього, а використати приміщення та панське майно для потреб народу.
В Ободівці в листопаді 1917 року створено ревком, який очолив робітник цукрового заводу С. А. Юков. Ревком розподілив між біднішими селянами понад 2 тис. га землі, панський реманент. Але в березні 1918 року Ободівку окупували австро- німецькі війська. Незабаром до села прибули представники окупаційної влади, які силою примусили селян повернути панське майно. Окупанти відновили старі порядки.
Під впливом більшовицької агітації серед австрійських солдатів почався розклад. Солдати 19-го австрійського полку в Ольгопільському повіті звільнили з тюрем заарештованих. Мешканці Ободівки разом з усім селянством повіту піднялися на визвольну боротьбу проти окупантів. В листопаді 1918 року в селі відновлено Радянську владу, та перепочинок був недовгий. Уже в кінці року село зайняв загін контрреволюційної Директорії.
Успішний наступ Червоної Армії, розклад петлюрівських частин та повстання робітників і селян Поділля привели в кінці березня - на початку квітня 1919 року до краху Директорії. Але в травні до Ободівки вдерлася банда Зеленого, яка вчинила погром. 18 травня 1919 року село визволила Червона Армія. Проте недовго тривав мирний перепочинок: навесні 1920 року село окупували білополяки, їх вигнала Червона Армія 1 червня. Відразу було створено Ольгопільський повітовий ревком, який створював у повіті органи Радянської влади.
В червні 1920 року, після визволення села, засновано комітет незаможних селян (КНС), до якого ввійшло 19 чоловік. Наприкінці року в Ободівці створено волвиконком Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
Органи Радянської влади спільно з КНС наділили безземельних і малоземельних селян землею. Розподіл вели за кількістю їдців. Завдяки цьому бідняки піднялися до рівня середняків. Щоб полегшити обробіток одержаної землі, селяни об'єдналися в ТСОЗ.
Місцеві органи влади велику увагу приділяли культурному розвитку села. Вже 1920 року в Ободівці відкрито клуб, де читалися лекції про соціалістичне будівництво, ставилися вистави, вчителі розгорнули роботу, щоб ліквідувати неписьменність.
На заходи Радянської влади щодо будівництва нового життя, особливо здійснення земельної і продовольчої політики, куркулі відповіли бандитськими діями. Диверсіями і терором вони намагалися залякати активістів. 1921 року бандити по-звірячому закатували представника волвиконкому Н. Д. Кульчицького. Голова КНС К. В. Сутика помер після жорстоких побоїв.
Заходи Радянської влади по боротьбі з контрреволюцією і розрухою розглядалися на конференції представників Ободівської волості в січні 1921 року, яка схвалила всі дії революційних органів. 1921 року в Ободівці створено волосні и сільські посівні комітети, основним завданням їх було землевпорядкування. Вони слідкували за правильним розподілом землі, не допускали самовільного захоплення земель, допомагали сім'ям червоноармійців. На безпартійних селянських конференціях Ободівської волості організовано волкомнезам і волосну робітничо-селянську інспекцію. В тяжкий для Радянської країни 1921 рік мешканці Ободівки здали понад 2860 пудів хліба, 70 голів великої рогатої худоби та багато інших продуктів, взяли активну участь у проведенні «Тижня допомоги голодуючим Поволжя».
Ободівський цукровий завод, зруйнований під час війни, почав працювати в 1923 році.
Йому додатково виділили 2,5 тис. десятин землі. Робітничий колектив допомагав селянам відроджувати господарство, призвичаюватися до колективного життя.
Боротьбу ободівців за подолання післявоєнної розрухи й куркульського опору очолили комуністи. 1922 року в селі створено партійний осередок. А коли в 1923 році Ободівка стала районним центром, виникло 2 осередки - при райвиконкомі й на цукровому заводі. Вони вникали не тільки в питання



Ободівка